▪   Олекся Басараб

Табір іде в небо

Протистояння ромів та решти населення європейських країн значно загострила економічна криза. Яскраве підтвердження цього можна знайти в Словаччині
Матеріал друкованого видання
№ 44 (157)
від 29 жовтня, 2010

Ромська тематика вийшла на перші сторінки європейської преси досить несподівано. Ще кілька років тому насильні депортації, знесення нелегальних таборів бульдозерами та антиромська ксенофобська риторика цілком спокійно зійшли з рук уряду Сільвіо Берлусконі: європейці звикли до сумнівної ексцентричності італійського прем’єра. Але економічна криза загострила соціальні суперечки в Європі, тож нещодавні депортації румунських ромів із Франції соціалісти з Європарламенту порівняли з голокостом. Європейські депутати визнали таку практику порушенням європейського права та закликали  членів ЄС утриматися від подібних акцій. Єврочиновники водночас готуються до великої спільної конференції країн – членів ЄС та Ради Європи, щоб нарешті спробувати знайти загальноєвропейське рішення ромського питання. З особливою цікавістю за цим спостерігають у країнах походження мігрантів, адже поки що з проблемами їхньої інтеграції вони не можуть впоратися навіть за підтримки Брюсселя.

Соціально непристосовані

У Словаччині ромська проблема має свою специфіку. Живуть словацькі роми переважно в нетрях латиноамериканського зраз­­ка чи в пошарпаних панельних будинках. Рівень їхнього життя ілюструють такі факти: 11% із них іноді цілий день не мають їжі, 26% циганок народжувало шість – десять разів, а 28% ромів шкільного віку зовсім не ходять до школи.

У Словаччині згадки про цей народ сягають початку ХIV століття. У часи Другої світової війни роми пережили голокост. У соціалістичній Чехословаччині тих із них, хто вижив, визнали не етнічною групою, а соціальною, відтак їх намагалися соціально асимілювати. Після Оксамитової революції 1989 року роми змогли офіційно розвиватися як етнос та розвивати свою культуру. В 1991-му під час перепису населення у Словаччині нарахували 75 802 роми (тобто 1,4% населення). Через десять років ромів офіційно поповнилося лише на кілька тисяч. Проте реально їх більше: експерти кажуть про 300–350 тис. За даними ромських організацій, лише в етнічних гетто їх мешкає 180 тис., більшість живе тільки з соціальної допомоги. Передбачається, що 2035 року роми в Словаччині становитимуть 11% населення.  

Словацьких політиків звинувачують у тому, що вони до останнього вдають ніби проблем з ромами в країні немає. Вони бояться закидів на свою адресу, мовляв,  роблять недостатньо (наприклад, замість того щоб просто давати бідним ромам гроші, треба створити для них робочі місця) або що виказують расизм. У кризові часи політики схильні шукати простіші рішення – як заощадити. Приміром, у відпустці для догляду за дитиною тим, хто не працював, платять менше (€164, а не €250). Намагаються простежити, щоби ті, хто виїжджає в інші країни ЄС, не отримували соціальних виплат в обох країнах. До речі, за словацьким законодавством, роми мають більші за стандартні права, але через безробіття в їхніх громадах розвивається відчуття дискримінації.

У місцевій словацькій пресі все частіше намагаються не згадувати про етнічне походження героїв публікацій, щоб дотриматися політкоректності, але це не зменшує напруження. Легко здогадатися, хто приховується за визначеннями «соціально слабші громадяни» чи «соціально непристосовані». На вулиці ж нерідко можна почути зневажливе «чєрнота». Цікаво, що різні дослідження по-різному оцінюють ксенофобство словаків. Із власного досвіду автор знає, що до іноземців, зокрема українських, російських, молдавських іммігрантів, словаки ставляться переважно доброзичливо. Угорсько-словацький конфлікт – суто політичний витвір. Як сусіди словаки й угорці мирно співіснують. Напруження зростає, лише коли йдеться про ромів. 80% громадян Словаччини заявляють, що вони дистанціюються від них, а 30% – неприязно ставляться.

Присмак кризи

Значною мірою в цьому напруженні справді винна економічна криза. Рівень безробіття в Словаччині один із найвищих у Європі – сягає 13%. Причому уряди традиційно намагаються маніпулювати статистикою. Наприклад, випускників шкіл не реєструють безробітними ще два місяці після випуску: вважають, що це канікули. У пошуках праці безробітні словаки їдуть до Австрії, Великої Британії. За таких обставин виплати ромам по безробіттю, на дітей, по інвалідності, а також витрачені кошти на будівництво для них соціальних будинків та програми інтеграції починають дуже дратувати решту населення.

Міністерство праці торік витратило на створення робочих місць для ромів близько €23 млн, міністерства освіти та охорони здоров’я – ще €4,6 млн. Зараз влада обіцяє виправити старі помилки, коли третину грошей із ромських проектів витрачали на їх адміністрування. Ромські організації скаржаться, що комунікація між ними та владою майже нульова. Тим часом нещодавно телеканал «Маркіза» провів власне розслідування  з метою встановити, куди пішли гроші з фондів ЄС. Як виявилося, деякі з ромських організацій, які отримували єврогранти, взагалі не існували за юридичними адресами. Інші просто відмовилися надати інформацію, що опосередковано підтвердило підозри про розкрадання сотень тисяч євро. На 2005–2015 роки з фондів ЄС виділено на інтеграцію ромів Центральної Європи та Балкан понад €200 млн.

Незважаючи на витрачені кошти, економічно й соціально ситуація на Сході Словаччини, де живе більшість ромів, дуже складна. Їхні поселення перетворюються на гетто. Най­яскравіший приклад – мікрорайон Лунік IX у Кошицях, де мешкає понад 5 тис. ромів, з них близько 99% – безробітні. В одній квартирі їх може жити й п’ятнад­цятеро. Щороку тут народжується 150–170 дітей. У маленьких містечках, де будинки ромів стоять упритул до інших, від них почали відгороджуватися мурами. За останні п’ять років збудували вже п’ять оборонних стін.

Точка кипіння

Чи не дійде до відкритого конфлікту? Улітку 2009-го, коли двоє молодих ромів побили й скалічили пенсіонера-словака на сході країни, уже доходило до невеликих, але скандальних антиромських демонстрацій за участю словацьких правих екстремістів. Цієї осені в районі Братислави Девінська Нова Вес пенсіонер застрелив шістьох сусідів-ромів та одну випадкову жертву. У перший день трагедії як влада, такі мас-медіа намагалися уникати згадок про етнічну належність жертв. Чеська газета «Господарске новіни» прямо заявила, що словацька влада навмисне приховала інформацію, побою­ючись міжетнічних конфліктів і не маючи змоги щось виправити.

Більшість експертів сходя­ться на думці, що ромська проблема в Словаччині соціальна, а не етнічна. Приміром, у протестах проти будівництва по сусідству житла для соціально непристосованих об’єднуються навіть заможні роми, яким не хочеться, щоб їхню репутацію зіпсували проблемні єдинокровці. Живучі й стереотипи, які часто поширюють і щодо соціально адаптованих ромів: «брехню, кочівництво, злодійство мають у крові», «поколіннями живуть на соціалці з наших податків», «більшість має кримінальні нахили й уникає праці».

Роми скаржаться, що за гіршими представниками етносу судять усіх, тому роботу в Словаччині їм важко знайти. А ось виїжджаючи до Великої Британії, вони працевлаштовуються й відкладають гроші для повернення додому. У селі Павловце над Угом, що поблизу українського кордону, половина місцевої тритисячної ромської громади вже побувала на заробітках в Донкастері, де заробила гроші на чудові будинки. Ситуація схожа на анекдот часів соц­табору. Запитують цигана, де йому ліпше – в Чехії чи Словаччині. Він відповідає: «У Чехії, бо в Словаччині я тільки дурний циган, а там – товариш зі Словаччини».