▪   Віктор Каспрук

Злий геній Венесуели

Венесуела була демократичною, але на даний час управляється деспотичним соціалістичним урядом

 

Брати-близнюки Луїс Альберто і Хосе Альберто Лопес Рафасчіері – політологи, котрі проживають в столиці Венесуели Каракасі. Вони блогери на Morochos.net, а також посідали у різний час важливі пости у венесуельських структурах публічної влади та приватних компаніях. Вони опублікували численні статті в різних виданнях: понад 500 іспанською мовою, і понад 200 англійською мовою з питань, що стосуються політики, економіки, енергетики і релігії. Вони пишуть до таких видань, як «El Nuevo Herald», «El Universal», «El Mensajero de Oriente», «PetroleoYV» та «Analitica.com».

- Президент Уго Чавес – злий геній Венесуели. Він зробив з країною все, що хотів. Ви сьогодні можете впізнати країну в якій ви народилися?

- Венесуела була демократичною, але на даний час управляється деспотичним соціалістичним урядом, це означає недостатність можливостей, скорочення громадянських прав, надзвичайну корупцію на державному рівні, хвилі емігрантів і президента без будь-яких обмежень.

В країні Чавеса практично всі громадські інституції та відомства венесуельської держави знаходяться під контролем одного «власника». Навіть у збройних силах офіцери, вітаючись, промовляють гасло PSUV (ісп. Partido Socialista Unido de Venezuela – Об'єднана соціалістична партія Венесуели – В.К.), тобто партії Чавеса. Наче установи, які раніше належали Венесуелі, відтепер приватизовані для виключно монопольного використання Чавесом. Безумовно, це – інша країна, яка не є кращою.

- Чому Уго Чавес одноосібно вирішив, що Венесуела потребує кубинської моделі соціалізму?

- Тому, що цей той стиль управління, за якого він може зберегти владу на невизначений час. Це ідеальна ідеологія для деспотичного проекту. Соціалістична олігархія здатна зберегти владу назавжди, стверджуючи, що вона працює для того, щоб побудувати нове суспільство, як в Радянському Союзі або на Кубі Фіделя Кастро. За умов демократії ви не зможете цього зробити.

- Які є найбільші помилки Уго Чавеса?

- По-перше, його ставлення до людей. Він нездатний слухати інших, особливо, якщо хтось має відмінні від нього думки. Це найчастіша помилка екстремістів.

По-друге, його пропозиції. Венесуела має дуже серйозні проблеми, включаючи гіперінфляцію і зростання злочинності за експонентою. В нашій країні більшість людей є бідними, і вони стикаються з численними формами відбирання того, що їм належить, та соціальної ізоляції. Однак дивним є рішення, запропоноване нинішнім урядом. Президент Венесуели Уго Чавес переконаний, що найкращий спосіб вирішення проблем Венесуели і Латинської Америки полягає в становленні президентства, яке потенційно може продовжуватись нескінченно, відповідно до принципів тоталітарного соціалізму.

Ця ідея пожиттєвого президентства, як правило, пропонується для країн третього світу, де слабкі громадсько-політичні інституції. Невизначеність з переобранням вже було апробовано в Латинській Америці і завжди мало сумні наслідки. Фідель Кастро, Фухіморі, Норьєга і Піночет свого часу обстоювали подібні непритаманні Америці плани для того, аби виправдати свої тиранічні претензії, і ми знаємо про наслідки.

І по-третє, його методи. З того часу, як Чавес прийшов до влади, його уряд прагнув залякувати противників. Чавесисти використовували образи, расову дискримінацію, погрози, масові звільнення, занесення до чорного списку, закриття незалежних ЗМІ, судові переслідування, позбавлення свободи, порушення прав людини, податкові санкції, озброєні банди, токсичні гази, побиття, і нарешті безкінечну політику репресій та насильства, що теоретично мало б вже залякати населення.

Але у випадку з Венесуелою 10 років репресій з боку держави не дали бажаного ефекту, якого чекали від опозиції: в 2007 році народ сказав «ні» на референдумі, де пропонувалося перетворити Венесуелу на соціалістичну державу. В 2008 році виборці покарали Чавеса, видаливши його прибічників з головних штатів Венесуели. В 2009 році Чавесу вдалося виграти, протягнувши поправки до Конституції, але після цього міжнародна преса повністю несприятлива до Чавеса, антиурядові протести поширюються повсюди, а опозиція сьогодні є численнішою, ніж будь-коли. Чого достатньо, щоб поставити під сумнів ефективність кубинських диктаторських методів у Венесуелі.

- З його агресивною бундючністю, театральними жестами і сумнівними жартами президент Венесуели Уго Чавес за останні 11 років перетворив себе на одного із найбільш упізнаних і суперечливих правителів світу. Як в Венесуелі сприймається такий «унікальний» міжнародний імідж Уго Чавеса?

- Венесуела на даний час розділена на три великі групи. Прихильниками Чавеса він бачиться, як національний герой, який вирішить усі проблеми. Для опозиції Чавес – диктатор, який руйнує країну. І на «ni-nis» (тих, хто не підтримує ані Чавеса, ані опозицію), вважаючи ці обидві групи екстремістами. Проте на практиці їхні голоси переходять прихильникам Чавеса.

- Так чи інакше, але Чавес стверджує, що створив життєздатну альтернативу ліберальній демократії…

- Ми повинні оцінювати результати:

- Інфляція в Венесуелі 30%

- Сотні венесуельців емігрують до США або Європи

- Коли Чавес прийшов до влади у Венесуелі було більше ніж 12 тисяч великих підприємств, сьогодні їх менше ніж 3 тисячі

- Коли Чавес здобув владу, венесуельський обмінний курс до долара США становив 600 боліварів за долар, нинішній курс – 4300 боліварів за долар

- Близько 100 людей гинуть щотижня в Венесуелі в результаті вуличної злочинності

- Всі державні повноваження знаходяться під контролем тієї ж самої політичної партії

- Правосуддя повністю політизоване – ви отримаєте покарання, якщо ви з опозиції і безкарність, якщо ви чавесист

- Іноземці, кубинці, безпосередньо впливають на ситуацію в Венесуельській державі

- Діючі і колишні армійські посадовці займають місця по всій венесуельській державній адміністрації

- Країна розділена на два угрупування, які ненавидять один одного, подібно ворогам

Якщо ви запитуєте – чи це є хороша альтернатива ліберальній демократії? Ми так не думаємо.

- Президент Чавес приносить для власної країни великі збитки Його «соціалізм ХХІ століття» являється сумнівною конструкцією.

- Соціалізм ХХІ століття той же самий, як і старий соціалізм, лише з новими дійовими особами і демократичним іміджем через часті вибори. Але демократія не тільки у виборах, але й в законах, правах людини і зміні влади. Це подібно про розмову в ХХІ столітті про рабство, або нацизм у ХХІ столітті. Тут ми бачимо важливість оцінки результатів, а не ідеології і пропаганди.

- Тепер венесуельці переносять зниження реальної заробітної плати, хронічний брак основних товарів (нещодавно до цього додалося і м'ясо) та щоденне відключення електроенергії. «Це також «соціалізм ХХІ століття»?

- Безумовно, що в цьому немає нічого нового для соціалізму. Ми повинні пам’ятати стару цитату: «Якщо б комуністи зайняли пустелю Сахару, то там скоро був би дефіцит піску».

Венесуела має великий енергетичний потенціал і є п’ятою за обсягами нафтового експорту країною в світі. За станом на 2010 рік запаси сирої нафти оцінювались в 99,4 мільярди барелів. Венесуела має найбільші в усій західній півкулі запаси легкої і важкої сирої нафти. Ця країна також має дуже велику можливість для вироблення електроенергії гідроелектростанціями – гребля Ґурі ( яка покриває на 65% потреби Венесуели в електроенергії – В.К) і сонячного випромінювання протягом всього року. Але якщо керують соціалісти, то ви повинні очікувати дефіцит енергії, навіть у Венесуелі. Не є секретом ні для кого, що президент Чавес витрачає мільярди доларів на озброєння. Ці гроші, враховуючи й багато інших потреб Венесуели, цілком могли б бути витрачені на покращення енергетичної системи цієї країни.

Згідно до джерел російської газети «Правда», за оцінками, загальна вартість контрактів на озброєння між Уго Чавесом і Кремлем досягне до 2012 року 30 мільярдів доларів. Неймовірно, але це більше, ніж вартість будівництва греблі «Три ущелини» в Китаї, вартість якої приблизно 25 мільярдів доларів, і генеруюча потужність в 100 млрд. кВт-г на рік, яка є найбільшою гідроелектростанцією світу.

Якщо б Чавес використав те, що було витрачено на російську зброю на розробку національних енергетичних програм, ми не відчували б важкої енергетичної кризи, викликаної нехтуванням його уряду. Це приводить в замішання, але це реальна Венесуела Чавеса, бідна країна, котра занурюється в страшну кризу влади, якою править кліка комуністів зі схильністю до російської зброї. Як і на Кубі, соціалізм нормує добробут, але не гонку озброєнь.

- Вибір між Чавесом і демократії - це складний вибір?

- Він є дуже простим, ми надаємо перевагу результатам демократії. Те, що пропонує Чавес є тими ж проблемами, котрі спостерігалися в минулому в Латинській Америці: мілітаризм, популізм, лівий екстремізм і автократія. Існує приклад Чилі. Хоча деякі уряди Латинської Америки намагаються повернутися в минуле, Чилі нещодавно вступила до ОЕСР, Організації економічного співробітництва та розвитку, інтегруючись до групи країн, які вважається в світі найбільш розвиненими.

Цікаво, що Чилі зробила це раніше, ніж Венесуела, враховуючи, що країна Чавеса має набагато більший ВВП, а економіка Венесуели є вдвічі більшою, ніж в Чилі. Але для ОЕСР не лише важливо, щоб була велика економіка, також важлива наявність сильних демократичних інститутів, незалежні центральні банки, міцний приватний сектор, передова правова система, стабільна економіка і готовність до реалізації спільної політики, змінні, які у Венесуелі погіршилися в останні 10 років за уряду президента Уго Чавеса.

В даний час дві політичні моделі обговорюються в Латинській Америці: екстремістський стиль Чавеса або помірний шлях, як у Чилі. Цей останній спрацьовує краще, скажімо, в найбільш розвинутих країнах світу.

- Громадська думка все ще має значення в Венесуелі?

- Так, в деяких випадках Чавес був змушений призупинити свої радикальні реформи через громадські заворушення, однак в кінцевому підсумку він знаходив спосіб застосувати свої зміни. Таким чином, громадська думка все ще має значення в Венесуелі, але вона не здатна стати визначальним фактором для Чавеса.

- У 2012 році Венесуела зіткнеться з важким вибором: Чавес чи демократія?

- Якщо Чавес знову переможе в 2012 році, то він буде проводити всі реформи, націлені на встановлення комуністичного режиму, тому, безсумнівно, країна втратила б свою демократію. В цьому випадку ми вважаємо, що Венесуела була б схожою на Кубу чи Білорусь. Економічна система була б повністю націоналізована, але з невеликим простором для мікроприватної власності. А політично ми б мали пожиттєвого президента і приватизовану бюрократію в руках Чавеса.

- Що в Венесуелі думають про те, чи правління Чавеса закінчиться мирно, чи ні?

- Венесуела має правові механізми, щоб стримувати Чавеса, але тепер вони знаходяться в нечесних руках. Необхідно буде певний час, щоб повернути ці повноваження демократичним шляхом, однак врешті-решт цей шлях є кращим, хоча й потребує довготермінових рішень. В кінцевому підсумку, прихильники Чавеса досягнуть пенсійного віку, а разом з цим і явище соціалізму. А без цієї народної підтримки чавінізм завалиться мирно.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.