▪   Дмитро Калинчук

Хитка вертикаль

Казка про те як цар воєводу звільняв

19 червня нинішнього року передача «Програма Максимум» російського телеканалу НТВ розповсюдила скандальну інформацію про бізнес-діяльність Урала Рахімова, сина тодішнього президента Республіки Башкортостан Муртази Рахімова. Автори передачі фактично звинуватили пана Урала в незаконній приватизації підприємств нафтового комплексу Башкирії та виведенні з республіки приблизно $3 млрд. Передача викликала люте обурення вищезгаданого пана Муртази Рахімова і недобрий розголос серед російських політекспертів.

Репортажі про членів родини башкирського президента співпали в часі з «чорнухою» про іншу скандальну особу, яка останнім часом наразилася на гучний конфлікт з владою РФ – білоруського президента Олександра Лукашенка. Збіг тональностей передач підштовхнув експертів до очевидного висновку – президенту Рахімову загрожує скора відставка.

ОМОН – нафта - ваххабіти

Муртаза Рахімов – старожил російської політики та губернатор ще єльцинського розливу. Республіку Башкортостан він очолював майже безперервно з 1993 року. Увесь період його президенства супроводжувався гучними скандалами та бізнесовими махінаціями.

Так, у 2003 році чергове переобрання його у президенти республіки супроводжувалося численними фальсифікаціями і відбулося тільки завдяки тому, що опонент пана Рахімова зняв свою кандидатуру за кілька днів до другого туру виборів. Напружена боротьба за владу у Башкирії лиховісно відгукнулася в грудні 2004 року. У Благовещенську, де на виборах кількість голосів за Рахімова була нижче, ніж «проти всіх», башкирський ОМОН влаштував масову розправу над мешканцями міста, яка супроводжувалася численними побиттями і тортурами. Повідомляли також про випадки зґвалтування затриманих дівчат та жінок. І це була не поодинока акція. Незадовго до подій у Благовещенську схожі розправи відбулися у містах Салават та Чішми.

Причина прояву владою Башкирії такої жахливої люті до власних земляків була більш ніж очевидна – на кону стояли нечувані гроші. Пересічні мешканці Башкортостану постраждали через те, що своїм вибором ледь не усунули родину Рахімових від нечуваного джерела прибутку.

За видобутком нафти Башкирія займає 10-е місце серед російських регіонів. Минулого року там було видобуто 12 млн. тонн «чорного золота». При цьому Башкирія займає тільки 53 місце серед російських регіонів за обсягом консолідованого регіонального бюджету на душу населення – 29 тис рублів. Менше ніж у Північній Осетії. Проте республіка має власного мільярдера. 54-у позицію в російському переліку Forbesобіймає пан Урал Рахімов, син недавнього президента Башкирії.

Ще у 2003 році батько й син Рахімови фактично передали підприємства компаній «Башнафта» і «Башнафтохім» у власність собі-коханим. Державні пакети підприємств обох компаній було продано приватним фірмам, а ті, відповідно, створили фонд «Башкирський капітал». В якості паїв до капіталу фонду були внесені ті самі акції нафтових і нафтохімічних підприємств. Президентом фонду було обрано, як годиться, пана Урала Рахімова. У 2005 році питання встало ребром – Москва аж ніяк не раділа факту існування нафтового «маєтку панів Рахімових» на теренах, де мали безроздільно панувати «Газпром» та «Роснафта». Президент Муртаза Рахімов став «вимагати» від голови фонду пана Урала Рахімова анулювати результати приватизації нафтових і хімічних підприємств Башкирії і повернути їх державі. У відповідь Рахімов-молодший продав контрольні пакети акцій підприємств московській компанії «Система». Решту акцій було переведено на чотири приватні інвестиційні компанії. В результаті всіх цих оборудок на офшорні рахунки пана Рахімова-молодшого впала скромна цифра у $2,5 млрд – гроші за башкирські підприємства, які власне у Башкирії не затрималися жодного дня.

Звичайно, усі ці викрутаси неабияк дратували Москву. Але зачіпати будь-кого з родини Рахімових вона не ризикувала з дуже простої причини – Москва боялася перетворення Башкирії на другу Чечню. Після зняття з посади голови башкирського МВС (одного з найближчих поплічників Рахімова-старшого) в грудні 2008 року кілька башкирських молодіжних організацій відкритим листом звернулися до президента РФ, розкритикували політику федерального центру і пообіцяли захистити президента Башкортостану від «осіб, близьких до Кремля».

Автори заяви аж ніяк не кепкували. Російський журналіст Володимир Антіпін з видання «Російський репортер» навів жахливі цифри. Близько 20 тис. молодих людей башкирської національності пройшли вишкіл у військово-патріотичних таборах «Спілки башкирської молоді», де вони добре оволоділи мистецтвом стрільби, рукопашного бою, освоїли правила поводження з вибухівкою тощо.

Населення Башкортостану становить 4 млн. осіб.Найбільші групи населення - росіяни (36,3%), власне башкири (29,8%) і татари (24,1%). При цьому більшість державних посад у республіці обіймають башкири – 84% суддів, 70% прокурорів, 75% працівників МВС, 75% депутатів і лише 3% підприємців.

До речі, московські ЗМІ на таку «національну політику» - нуль уваги. Гнівні заяви всіляких Павловських, Жириновських та інших Маркових регулярно отримує Україна. Проте національного безладу в одному з російських регіонів ця компанія вперто не помічає. Таке ставлення до бід власних же громадян призвело до неймовірних результатів – у республіці з’явилося ваххабітське підпілля і збройні загони бойовиків. Наслідком остаточного розчарування у центральній владі стали випадки переходу в іслам і вливання в лави ваххабітів… етнічних росіян. Логіка подій украй проста – ваххабіти мріють про державу, керовану тільки законами шаріату

«Аллаху байдуже якої ти національності» - відверто говорять їхні проповідники.

В Аскінському районі на півночі Башкортостану вже кілька місяців тривають бої із загонами ваххабітів. А в суто башкирському місті Баймак тамтешні націоналісти вимагають від влади аби з республіки було виселено всіх кавказців.

Операція «Пенсія»

Певно, події у Башкирії вже не на жарт перелякали Кремль. Звільнення чинного президента відбулося стрімко і злагоджено, немов вправна військова операція.

10-11 червня в Уфі відбувся третій Всесвітній курултай башкир. Голова виконкому Курултаю оголосив сенсаційну заяву про неможливість призначення у республіку «варяга». Це вже був відвертий виклик центральній владі. І судячи зі стрімкості відповіді – Кремль тільки й чекав на щось подібне.

В пресі розпочалася атака проти президента Башкирії. У республіку було введено війська. Російська компанія «Ехо Москви» повідомила що під виглядом навчань російські війська оточили родове село прем’єра Башкортостану, якого бажав бачити своїм спадкоємцем Рахімов-старший. Водночас частини ОМОНу і спецназу МВС було перекинуто на північ республіки для придушення баз ваххабітів.

В цих умовах пан Урал Рахімов склав мандат депутата парламенту Башкортостану. А його батько відправився у Москву, де був прийнятий керівником адміністрації президента РФ Сергієм Наришкіним. Результати цієї зустрічі перевершили всі найсміливіші сподівання – пан Рахімов пішов у відставку у славі і пошані.

15 липня парламент республіки прийняв відставку свого президента. Того ж дня президент Медведєв затвердив відставку і призначив нового виконуючого обов’язки президента – 56-річного Рустема Хамітова. Новому президенту можна тільки поспівчувати: «У трьох районах республіки знайдено схрони зі зброєю та вибухівкою. Росіяни побилися з башкирами. Фермер намагався застрелити… голову району. Бандити зґвалтували міліціонера» - так описав становище в Башкирії кореспондент видання «Російський репортер» Володимир Антіпін.

Губернатор що «уміє жити»

В часи радянської влади існували люди, про яких казали – «вони уміють жити». Ці особи легко добували будь-який дефіцит, вирішували питання з владою через хабарі, а громадян, які намагалися жити «за законом», вони називали презирливо – «совками». Останнім часом Москва замінила на посадах цілу низку губернаторів – Е. Росселя (Свердловська область), О. Філіппенка (Ханти-Мансійський АО), М. Шаймієва (Татарстан). Але жоден з них не створював стільки негараздів Кремлю і не отримував таких призів «за государеву службу». Муртаза Рахімов зберіг всі кошти, виручені з експлуатації нафтогазового комплексу Башкирії. Передавши республіку в стані «міни уповільненої дії», він отримав пенсію, еквівалентну 242 тис євро – більше ніж у президентів Франції чи-то Великобританії.

Приклад більш ніж вражаючий. Виявляється, аби «уміти жити», треба твердою рукою розкрадати майно своєї округи і якомога цинічніше шантажувати центр. «Уміння жити» вже демонструє мер Москви Юрій Лужков. У відповідь на поголос про скору відставку він уже створив транспортний колапс у Москві і видав низку заяв про Севастополь, через які Янукович мав би пошкодувати, що дозволив йому в’їзд в Україну. І вже абсолютно олімпійський спокій демонструє президент Чечні Рамзан Кадиров – у нього в підпорядкуванні є штатні підрозділи військового спецназу.

Все це називається «стабільна вертикаль влади». Саме на таку «стабільність» нам пропонує рівнятися нинішня владна команда в Україні.