▪   Ольга Островерх

Танець з молотка

ФОТО: Анатолій Бєлов
Українські та шведські перформери з’ясували, скільки в Києві готові заплатити за володіння тим, що не має назви
Матеріал друкованого видання
№ 9 (70)
від 7 березня, 2009

У Національному центрі театрального мистецтва іме­­ні Леся Курбаса відбувся аукціон соло-перфор­ман­сів. Попри песимістичні прогнози, його учасники виявили неабияку активність. Навколо лотів розгорнулася боротьба, і протягом години перформанси розхапали, як гарячі пиріжки. Стартувавши з 50 грн, перший лот був проданий за 300. Останній – за 500. Платили, може, й небагато, зате готівкою. Втім, ідеологи проекту Value («Цінність») керувалися не потягом до наживи, а, навпаки, безкорисливим бажанням з’ясувати, чого насправді сьогодні варте мистецтво.

 
Луїза Каварбі та "Литаврист" Пауля Клеє
 
Шило в мішку
 
«Триста гривень, пані та панове, – картинно розмахував молотком ведучий торгів Олег Драч. – Звісно, за триста двадцять ви зможете придбати річ, яка потім маячитиме у вас перед очима і набридне до смерті. Та лише триста сорок гривень – і ви власник перформансу, якого, крім вас, ніхто й ніколи не побачить. Номер 41 говорить «п’ятсот»? Мені жарко…»
 
Художній сюжет дійства полягав у тому, що учасники аукціону, яких зібралося навдивовижу багато, сперечалися між собою за право отримати в осібне і короткочасне користування твір, який неможливо повісити на стіну, залишити внукам у спадок або вигідно перепродати. На аукціон потрапили сольні хореографічні номери, авторів яких надихнуло сучасне візуальне мистецтво. Ініціаторами проекту виступили українська арт-група TanzLaborato­rium і шведські перформери з об’єд­­нання Transforma.
 
На момент купівлі майбутні власники мали доволі туманне уявлення, що вони у підсумку отримають. Придбаний перформанс упер­­ше й востаннє демонструвався в окремому приміщенні безпосередньо після завершення торгів. Умови кожного показу визначали самі перформери. Хтось не заперечував, щоб під час дійства велася відео­зйомка. Хтось дозволяв прихопити із собою 15 друзів, але без права документувати виставу. Після цього щасливий «хазяїн» міг поділитися своїми враженнями. Або, навпаки, залишити їх при собі.
 
Предмет торгу
 
Перед початком акції присутні могли оглянути тільки самого перформера, який із байдужим виглядом застиг на тлі облюбованого ним художнього твору. Загалом український дебют проекту «Цінність» включав три лоти. Їхніми авторами стали учасники Transforma, які вже 15 років досліджують межові території культур і закони їхньої взаємодії.
 
У процесі торгів аукціоністи стисло, проте емоційно змальовували концепцію перформансу. Інгрід Коньє обрала для своєї роботи «Чорний квадрат» Казимира Малевича («Його автор народився тут, у Києві!» – набивав ціну лоту Олег Драч і обводив руками затягнуту чорною тканиною залу Центру Курбаса). Це соло присвячене зустрічі коробки театральної сцени з чорним квадратом, у якому немає нічого й водночас є все.
 
Її колега Луїза Кварбі зупинила вибір на створеному за мотивами Моцартового «Реквієму» «Литавристі» Пауля Клеє («Лише сто вісімдесят гривень за Моцарта!?» – вдавано гнівався розпорядник). У цьому випадку перформера хвилювало питання, що вона може додати до вже наявного й досконалого витвору.  
 
Закінчував вечір лот «Телебашта» Шарлотти Рут за мотивами колажу Матіаса Вайшера («Як потрапити до цього простору, – задумливо коментував ведучий. – І головне – наві­­що?»). Тут танцівниця вивчала проблему невідповідності між тим, що ми бачимо і що відчуваємо.
 
Поставлені учасниками групи Лариси Венедиктової українські перформанси трохи пізніше підуть із молотка у Стокгольмі. Підсумує обидва етапи проекту спільна акція – її проведуть у нашій столиці в квітні. Якими будуть форма та зміст цього узагальнення, поки що невідомо. Адже проект затіяли, щоб скласти уявлення про вартість (звісно, не лише матеріальну) художнього жесту. І як на неї впливає різниця між двома культурами. Не виключено, що результат двомісячної роботи шведських та українських артистів також запропонують до продажу.
 
Інгрід Коньє і "Чорний квадрат" Казимира Малєвича
 
Глядачі й покупці
 
Найактивнішим покупцем виявився київський галерист і куратор Євген Карась. Саме він став власником двох із трьох представлених пропозицій. Для розігріву він придбав перформанс Інгрід Коньє, а потім упевнено обійшов конкурентів у боротьбі за роботу Шарлотти Рут.
 
Зазначимо, що Євген Карась і сам не відмовляється погратися в такі соціокультурні акції: нещодавно в його галереї, що розташована на Андріївському узвозі, сучасним мистецтвом торгували на вагу. Спеціально запрошена із сусіднього Житнього ринку тітка Маша в білому халаті зважувала на терезах роботи актуальних художників. Один кілограм прекрасного коштував 1000 грн. Доки тривала акція в Центрі Курбаса, обличчя галериста залишалося напрочуд зосередженим – схоже, у цьому дійстві проглядався глибокий сенс.

[1202][1203]

 
СЛОВНИЧОК

 

Перформанс (від англ. «представлення», «виконання») – одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. Започаткований у ХХ ст. перформанс майже одразу вийшов за межі власне театральної постановки, захопивши літературну, візуальну та музичну сфери. В його основі лежить уявлення про творчість як спосіб життя, тому предметом мистецтва тут стає жест, що передує виготовленню матеріального об’єкта. Або й узагалі заміняє його.
 
ПОГЛЯД

 

Євген Карась
голова Асоціації діячів сучасного мистецтва
 
Те, що роблять Лариса Венедиктова і її група, – наша індульгенція у світі масової культури. Сучасне мистецтво – це візуалізація сучасного мислення, тому воно потенційно зачіпає будь-кого. Акції, коли мистецтво розглядається як товар і наділяється певним статусом, виводять його з маргінального становища. Я отримав задоволення від цього художнього каламбуру. Насправді я був готовий заплатити набагато більше й навіть попросив малярку Владу Ралко пограти на підвищення. Адже придбання зразків сучасного мистецтва – це не просто обмін грошей на предмети чи явища. Це певна позиція, вчинок, вираження власного ставлення до дійсності.
 
 
 
 
Лариса Венедиктова
керівник групи TanzLaboratorium, ініціатор проекту Value
 
Для мене головна цінність сучасного мистецтва в тому, що воно порушує питання. Можливо, в результаті цієї акції ми не почули всіх відповідей, які нас цікавили. Та це був лише проміжний етап. Значно важливіше розуміння культурних особливостей, родзинок, що візуалізувалися в показаних перформансах. Коли тобі говорять, що європейці спокійніші та впевненіші за українців – це слова. Коли ти бачиш, як цей спокій трансформується в танець, – це зовсім інше. Вони переймаються особистісними проблемами, у той час як ми схильні вирішувати проблеми глобальні.