▪   Олександра Киричук

Антологія страху

К.: Кіно-Коло, 2008
Фільм жахів
Матеріал друкованого видання
№ 6 (67)
від 13 лютого, 2009

 

Сиквел (продовження), приквел (передісторія), римейк (нова версія), кросовер (фільм, у якому зустрічаються герої різних стрічок) – усе це способи заново розповідати про одне й те саме. Чи не найчастіше цими способами користуються режисери, які працюють у жанрі хорор. Доктор Джекіл і містер Хайд, Дракула, Франкенштейн чи Кінг Конг, здається, не зникали з екранів відтоді, як кіно випросталося з пелюшок, перетворившись на повноцінну десяту музу. Окрема розгалужена кіноміфологія склалася довкола таких істот, як зомбі, перевертні чи вампіри. Якщо уважно придивитися до вітчизняного прокату фільмів жахів, то побачимо, що значну його частину становлять стрічки, за якими тягнеться шлейф кінематографічних версій і варіацій, але про них більшість із нас навіть не здогадується.
 
Заповнити лакуни хорор-історії взялися автори антології «Фільм жахів». Ця збірка статей німе­цьких та українських (які роз­гля­­да­­ють кінотвори від 2004 ро­­ку) мистец­­тво­знавців – справжній пу­­тівник ­­у нетрях жанру. Матеріал організовано за хронологічним при­­н­ци­­пом: ключові взірці подано зі стислим оглядом подаль­­шої історії їхніх римейків чи різноманітних продовжень, що дає змогу простежити розвиток лейтмотивів, тем і персонажів у со­­ці­аль­­но-істо­­ричній перспективі. Водночас автори пропонують чи­­­­та­­­­чеві (й потенційному глядачеві) досить широкий на­­бір мож­­ливих підходів до інтерпретації хорору як такого.
 
 
.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.