▪   Тетяна Оробець

Галопом по банкнотах

Тож «Тиждень» пропонує читачам такий собі топ-туристичних скарбів України. І нехай цей рейтинг уклали не екскурсоводи, а клерки Нацбанку, однак повірте – тут є на що подивитись, особливо навесні
Матеріал друкованого видання
№ 16 (25)
від 18 квітня, 2008

Моя бабуся з Прикарпаття, тримаючи в руках одну гривню, щоразу обурювалася: «Що то за погромлена хата ззаду намальована?!» Припускаю, що не всі в Севастополі знають, чим же знана церква в Суботові, тощо. Навіть у Печерській лаврі є місця, відомі хіба що киянам, і то не завжди. 

Тож «Тиждень» пропонує читачам такий собі топ-8 туристичних скарбів України. І нехай цей рейтинг уклали не екскурсоводи, а клерки Нацбанку, однак повірте – тут є на що подивитись, особливо навесні.
 
1 грн – ХРЕЩЕННЯ КИЄВА І ВСІЯ РУСІ
 
 
Херсонес, заснований у VI-ому сторіччі до нашої ери між сучасними Карантинною та Піщаною бухтами Севастополя, пам’ятає ще скіфів. Руїни міста - одні з найдавніших пам’яток України, що мають до того ж безпосередній стосунок до хрещення нашої землі.
 
Літопис свідчить, що на початку Х-го сторіччя Володимир Великий своїм військом суттєво допоміг візантійському імператорові Василю II. Взамін князь попросив руку принцеси Анни. Імператор спробував «кинути» нашого володаря, й тоді Володимир узяв в облогу й захопив Херсонес, або Корсунь, як називали це місто русичі. Довелося Анні їхати до Криму. А оскільки візантійська принцеса була дуже побожною, то Володимир перед шлюбом охрестився.
 
За легендою, обряд хрещення й вінчання пройшов саме в Херсонесі. Якщо легенду творчо розвивати, то можна припустити, що церковні таїнства відбулися саме між колон, зображених на гривні зразка 1992 року. Адже ці колони тримали стелю й стіни середньовічного християнського храму – базиліки.
 
З 1994 року Національний заповідник «Херсонес Таврійський» - серед 150-ти найвизначніших стародавніх пам’яток світу, таких як
єгипетські піраміди, афінський Парфенон, римський Колізей. Вхід у заповідник платний – 10 грн.
 
 
[482]
 
2 грн + 100 грн – МУЗЕЙ МУДРОСТІ
 
 
Якщо 1 гривня присвячена релігійним і військовим звитягам наших предків, то наступна купюра – данина «науковій інтелігенції». «Софія» грецькою – мудрість, і її фундатор увійшов в історію як укладач першого юридичного кодексу й першої української школи з бібліотекою.
 
Оспіване Павлом Загребельним «диво» зображене аж на двох банкнотах – на двох і ста гривнях старого зразка. Що цікаво, і Софія намальована теж “старого зразка” - тобто ще та, древня, неперебудована у ХVIII столітті Іваном Мазепою. На її будівництво Ярослав Мудрий увів спеціальний податок – кожен, хто в’їздив у Київ, мав привезти з собою кілька великих каменів.
 
З часу побудови (1017-1037 роки) собор відігравав і світську роль, щось на кшталт гібриду Маріїнського палацу з палацом «Україна». Тут садовили на київський престол князів, приймали послів, збирали віче, тут проходили тріумфальні паради. Тут була митрополія Православної церкви, яка тоді підпорядковувалася Константинополю. Зараз усе це багатство можна побачити в музеях на території Софії. Вхід платний – 2 гривні.
 
 
[478]
  
5 грн – ЦЕНТР УКРАЇНИ
 
 
Богдан Хмельницький – одна з найбільш упізнаваних історичних постатей. Його однаково знають і шанують і на Сході, й на Заході України. Закономірно, що зі зворотного боку Богданового портрета на п’ятигривневій купюрі художник Василь Лопата зобразив храм у селі Суботові на Черкащині. Бо його будували саме за наказом батька Хмеля як родову церкву-усипальницю.
 
Суботів розкинувся навпроти гетьманської столиці – Чигирина, тільки на іншому березі річки Тясмин. Арабський мандрівник Павло Алеппський писав у XVII-му сторіччі: «Від Чигирина до Суботова їхали дві милі по мосту над болотами та іншими страшними місцями». Зараз болота висохли.
 
Іллінський храм суботівці називають "горянським" - бо стоїть на узвишші. На подвір'ї коло церкви ми зустріли Віктора Гугля, завідувача Суботівського історичного музею, а ще чорно-біло-рудого собаку на прізвисько Бурьонушка. Пес працює індикатором відвідувачів. "Коли "чини" приїжджають, ховається, - розповідає пан Віктор «Тижню». - А ми зараз реставруємося на повну! Влітку археологічні розкопки на Замчищі починаємо. Завітайте, буде цікаво!"
 
[479]
 
10 грн – ЦЕНТР ПРАВОСЛАВНОГО СВІТУ
 
 
Києво-Печерська лавра - монастир, заснований 1051 року ченцями Антонієм і Феодосієм. На східних православних теренах є лише п’ять лавр (з грецької – «чернече поселення»), три з них – на території України, найстародавніша – в Києві.
 
Лавра для моєї прикарпатської бабусі - як для багатьох романтичних натур Париж. Така собі омріяна мета: «побачити й померти». Я це місце люблю в будні - коли мало людей, тут стає більше голубів. Беру з собою півхлібини й починаю прогулянку. Проходжу крізь залізну хвіртку у воротах із Троїцькою надбрамною церквою, далі йду прямо. Ліворуч залишається Успенський собор, праворуч - Трапезна церква з широчезною сферичною банею.
 
За Трапезною - оглядовий майданчик, звідки відкривається чудова панорама на Дальні й Ближні печери, на Дніпро й лівий берег. У супроводі голубів мандрую затишними двориками позаду музеїв історичних коштовностей і книгодрукарства, доходжу до дзвіниці (найвища з українських культових споруд - 96 метрів!) і сідаю перепочити. Попереду - спуск до печер. У жмені залишаються крихти хліба, яких ніколи не вистачає на всю подорож.
 
[480] 
 
20 грн – ОПЕРА, ЯКА НЕ МАЄ СТОСУНКУ ДО ФРАНКА
 
 
 
Біля Львівського оперного театру з моєю подругою Наталкою сталася пригода. Малолітній злодій на центральній алеї Міста левів поцупив із її сумочки гаманець. Наталя вчинила символічно: вирішила роздивитися Львівську оперу наживо, а не на двадцятці, котра лишилася в гаманці.
 
Будівництво цього театру розпочалося 1897 року. Оскільки середньовічну частину міста вже було щільно забудовано, «головний міський театр» вирішили спорудити на валах, уздовж яких текла річка Полтва. Вона й зараз тече там – тільки в колекторі, прямісінько під фундаментом будівлі.
 
Відкрився театр прем’єрою лірико-драматичної опери Желенського «Янек» – про життя карпатських верховинців. На прем’єрі був присутній відомий письменник Генрик Сенкевич.
 
У 1939-му, коли Західна Україна увійшла до складу УРСР, галичанам запропонували іншу назву: Львівський державний театр опери та балету. А 1956-го опера отримала ще й ім’я Івана Франка.
 
У 2000 році Президент України відмінив радянський указ «про Франка» й дав театру ім'я Соломії Крушельницької. Адже саме з Львівської опери почалася світова слава співачки.
 
[476]
 
50 грн – ПЕДАГОГІЧНА ПОЕМА
 
 
Старі банкноти в 50 гривень мали зображення Верховної Ради. На нових намальовано Будинок учителя – у 1917-18 рр тут засідала Центральна Рада. Теж парламент, і теж зі своєю колотнечею. Коли, наприклад, у грудні 1917 року депутатам-більшовикам щось не сподобалося, вони переїхали до Харкова й створили власний «тіньовий уряд» - Народний секретаріат УНР замість Генерального секретаріату УНР у Києві.
 
Зараз якось забулося, що до свого «парламентського» періоду будинок Центральної Ради був Педагогічним музеєм – для цього його й збудували у 1912 році. Коли до влади прийшли комуністи, в будівлі розмістили музей революції, а потім – музей Леніна. І тільки 1982 року «педагогічне» помешкання отримало назву Київський будинок учителя.
 
Зараз тут майже вивітрився музейний дух – про велике історичне минуле нагадує хіба що встановлена у фойе бронзова стела з портретами Грушевського, Петлюри й Винниченка. А загалом чи не щодня у будівлі відбуваються засідання різних наукових гуртків - педагоги чіпко тримаються за свою маленьку фортецю в центрі столиці.
 
[477]
 
200 грн – НА ЗАХІДНИХ РУБЕЖАХ
 
 
В’їзна вежа Луцького замку на 200-гривневій банкноті – це своєрідний центральний вхід-місток до часів Великого князівства Литовського. Держава, літературною мовою якої була староукраїнська, простягалася від Балтійського до Чорного моря – і поляки потім безуспішно намагалися повторити цей успіх, вигадавши собі гасло «від моря до моря».
 
Замок у закруті річки Стир почали будувати ще за часів Галицько-Волинського князівства – Західна Україна перша перейняла європейський фортифікаційний досвід. Але добудував твердиню у 1340-их литовсько-волинський князь Любарт. Загалом будівництво тривало 200 років, тож родзинкою замку є помітна зміна стилів – готики на ренесанс.
 
У 1431 році поляки спробували оволодіти фортецею, але лучани відстояли незалежність Волині.
 
Сьогоднішній архітектурний комплекс Луцького Верхнього замку включає в себе сполучені мурами В’їзну, Владичу й Стирову башти, будинок шляхетських судів XVIІІ ст., повітову скарбницю поч. ХІХ ст., а також археологічні залишки собору Івана Богослова ХІІ ст. і князівського палацу XІV–XVI ст. 
 
[475] 
500 грн – ПЕРШИЙ УНІВЕРСИТЕТ
 
Будинок Києво-Могилянської академії на території Братського монастиря заклав Іван Мазепа у 1703 році. Споруда прослужила на благо науки трохи більше сторіччя - під час пожежі 1811 року академія згоріла. Відновив корпус архітектор Меленський, хоча на купюрі бачимо стару, первісну будівлю.
 
Зараз у Староакадемічному (Мазепиному) корпусі, виконаному в стилі бароко, працює дослідницька бібліотека. Частину будівлі віддали під Центр сучасного мистецтва. Довкола корпусу виросли нові споруди – й побачити Староакадемічний з того ракурсу, з якого він зображений на 500-гривневій купюрі, вже неможливо навіть з вертольота.
 
Щодо наступної пам’ятки, то… Стоп. Ні, пам'яток в Україні не бракує! І «достойність» кожної з них прикрашати собою якусь купюру не викликає сумнівів. От тільки банкноти тисячної вартості у нас немає. То й слава Богу! Бо моя бабуся колись мала мороку, рахуючи мільйони купонокарбованців.
 
[481]
 
ЩО ПОБАЧИТИ - 200

Стирова башта – колись тюрма, канцелярія й архів. Зберегла для нас 1,5 мільйона документів із так званих «гродянських книг». Стоїть на кручі Стиру та є меккою для різного роду історичних реконструкторів, які провели вже сотні битв під вежею.

  
 
 
 Руїни церкви Івана Богослова – у дворі замку. Побудована ще в князівські часи – у ХІІ-ому сторіччі. В підвалі церкви поховані луцькі князі та єпископи, серед них і будівничий замку Дмитро-Любарт. Зараз тут ведуться розкопки, планується відкриття музею.
 
Музей дзвонів – у Владичій башті. Єдиний в Україні музей такого профілю. У колекції – понад півсотні дзвонів, від церковних до корабельних і поштових, із Австрії, Росії, Польщі, Румунії. Після відвідин музею радимо зазирнути в ресторан «Корона Вітовта» – велично, смачно та недорого.
 
ЩО ПОБАЧИТИ - 20

 Фойє – головний вестибюль театру, оформлювачем якого став учень Яна Матейка Т.Попель. Скульптури, фрески, картини, алегоричні панно, ліплені орнаменти й вінки, камеї вздовж фризу порадують прихильників класицизму та псевдоренесансу. Освітлення фойє, між іншим, робила німецька «Сіменс».

 
Завіса «Парнас» – живописне панно зображує алегоричні постаті богів і муз біля храму Аполлона. Вперше картина-завіса опущена для глядачів 13 січня 1901 року. Зараз у власності Львівської картинної галереї, опускається для глядачів тільки з нагоди прем’єр та урочистостей.
 
«Стометрівка» – алея від Оперного до пам’ятника Міцкевичу. Тут проводять концерти й призначають побачення. Посередині, на так званій «клюмбі» збираються пікейні жилети, щоб посперечатися про політику. Довкола «стометрівки» розташовані кав’ярні– від мажорної «Віденської кави» до демократичної «У пані Стефи».
 
ЩО ПОБАЧИТИ - 50

 Конференц-зала – головна зала будинку, зі скляним куполом, схожим на «баню» Верховної Ради. Саме тут засідала Центральна Рада – й дуже легко уявити за трибуною Грушевського та Винниченка й посперечатися з ними щодо розвитку демократії :) Вхід – безкоштовний. 

Памятник Грушевському – поруч із Будинком учителя. Біля бронзового історика на лавочках тусуються студенти, а раніше тут був гімназичний плац, оспіваний Булгаковим у «Білій гвардії». На пам’ятник постійно націлена одна з веб-камер «Укртелекому», тож бажаючі передати відеопривіт частенько сюди навідуються.
 
Наукові гуртки – досі діють у Будинку вчителя, про що кожного дня відвідувачів інформують ностальгійні плакати, виконані тушшю й пером від руки. Теми засідань гуртків і клубів за інтересами якнайширші: від «Розстріляного відродження» до «Гносеологічних підстав філософського Богошукацтва».
 
ЩО ПОБАЧИТИ - 2, 100

 БогоматірОранта (Заступниця) – унікальна мозаїка ХІ-го сторіччя, яка разом із мозаїчним зображенням Христа-Пантократора (Вседержителя) прикрашає центральну баню собору. Зображення виконані на золотому тлі й складаються зі 177 кольорів: синього – 21, зеленого – 34, червоно-рожевого – 19 відтінків. 

БрамаЗаборовського – ворота з західного боку собору. Побудовані в 1746 році як парадний вхід у резиденцію митрополита, яскравий зразок українського бароко. Над аркою зображене палаюче серце з хрестом – герб самого митрополита Рафаїла Заборовського. В сталінські часи перспективу брама Заборовського – Золоті Ворота було зруйновано житловим будівництвом.
 
Графіті – написи від руки на стінах Софії. Датуються від часу побудови собору до наших часів. Вражають переживаннями простих людей, які писали про бізнес ("купила землю Боянову"), про політику ("сотвориша князі мир на Желяні"), про любов ("не видех тебе") і просто каялися перед Богом ("вчинив блуд в свят день").

 

 
ЩО ПОБАЧИТИ - 5

 Іллінськацерква – збудована Хмельницьким як родова усипальниця в стилі раннього уркаїнського бароко, має чітко виражені оборонні риси (стіни до 2 м, бійниці). З храмом пов'язано легенду про скарби гетьмана, нібито закопані під церквою. Їх шукали й поляки, й росіяни, але нічого не знайшли. Шевченків переказ легенди натякає, що під церквою поховано свободу України.

 
Замчище– місце, де були фортечні укріплення козацької залоги Хмельницького. Величезну площу кам'яних підмурків розкопали археологи. Любителі етнографії можуть відвідати дві садиби ХІХ-го сторіччя, які збереглися на Замчищі.
 
Трикриниці – колодязі в долині річки Суби. За легендою, їх було дві, але цього не вистачало, щоб напоїти всіх коней, і Богдан звелів викопати ще одну. Якщо пройти у витоки Суби, можна піднятися на найвищу вершину Суботова – Вовчий Шпиль, де був козацький спостережний пункт і місце для різного роду таємних зібрань.
 
ЩО ПОБАЧИТИ - 10

  Успенськийсобор – збудований у ХІ-му сторіччі ченцями Лаври за допомогою майстрів з Константинополя. Останнім уві сні явилася Богоматір, яка звеліла їхати до Києва. Висаджений у повітря 1943 року чи то фашистами, чи то радянськими підпільниками. Відреставрований у біло-золотій гамі за роки Незалежності, став новим символом Лаври.

 
ОглядовиймайданчикзаТрапезноюцерквою – прекрасна панорама на лівий берег Дніпра. З парапету під церквою можна побачити й нижню частину Лаври, й Дніпро з мостами, й далекі спальні масиви. Зовсім поруч – численні музеї, де під пильною увагою озброєної автоматами охорони можна побачити, наприклад, легендарну Скіфську пектораль.
 
МощівДальніхіБлижніхпечерах – перед візитом туди варто почитати "Печерський патерик", щоб уявляти, в яких умовах чинили духовний подвиг ці люди. Богатир Ілля Муромець, літописець Нестор, лікар Агапіт, Антоній і Феодосій Печерські – "останки святих, які через Христа дарують благодіяння" нетлінно зберігаються в Лаврі сотні років.
 
ВІД РЕДАКЦІЇ
Дайош Південь і Схід!
 
Банкноти сприяють формуванню державної ідентичності не згірш середньої освіти. Тому дивує, що замість зображення руїн Херсонеса (виправданого, зокрема, і в контексті історичної тяглості Криму) на найпоширенішій купюрі з’явився безбарвний «град Володимира». На нових 100 гривнях ми бачимо якихось старців з кобзою на тлі архаїчної Дніпрової заплави. З дев’яти новітніх українских банкнот на п’яти зображено Київ, на одній – Центральну Україну, на двох – Західну, і ще на одній – щось схоже на Канів. А де ж наші Південь і Схід? Хіба мало там пам’яток? Той же Дніпрогес із Хортицею й залишками порогів цілком заслуговує бути зображеним на зворотному боці «шевченкових» 100 гривень.
«Тиждень» нагадує чиновникам Нацбанку про ще кілька відомих пам’яток, які можуть прикрасити наші гроші під час чергового «введення в обіг нових купюр» (тьху-тьху, ми не говоримо про інфляцію!):
-         архітектурий ансамбль площі Свободи у Харкові (до речі, Сковорода – зі Слобожанщини),
-         морський вокзал в Одесі,
-         заповідник «Кам’яна могила» або терикон шахти «Кочегарка» на Донбасі,

Троїцький собор у Новомосковську на Дніпропетровщині.

 
ЩО ПОБАЧИТИ - 1

 «Базиліка 1935 року» - візитка Херсонеса, розкопана 1935 року й зображена на купюрі в одну гривню. Одна з найзагадковіших будівель у місті: так і не зрозуміло, що там було до християнської церкви – чи то синагога, чи то язичницький мавзолей.

 
Античний театр – справжня арена, де громадяни незалежного Херсонеса з 7-ої ранку до пізнього вечора співпереживали героям Софокла й Аристофана. В римські часи театр перетворився на гладіаторський цирк. Зараз старовинна кам’яна арена знову функціонує як театральна.
 
 
Володимирський собор – побратим столичного. Збудований у пафосному візантійському стилі, в ХІХ-му сторіччі, на місці середньовічного християнського храму. Височіє над усім Херсонесом, з його музеями, давніми укріпленнями та іншими чудовими пам’ятками на кшталт «будинку з виноробнею».