▪   Андрій Шевельов

Місто межи Бугів

УНІАН, Андрій Шевельов
Вперше про Меджибіж я почув із випуску новин. Привернула увагу дивна, майже бджолина, назва, вирвана з потоку буденних звуків. Вразили також фотографії міцної, на рівні з Кам’янцем і Хотином, фортеці
Матеріал друкованого видання
№ 2 (2)
від 9 листопада, 2007

 

 
Вперше про Меджибіж я почув із випуску новин. Привернула увагу дивна, майже бджолина, назва, вирвана з потоку буденних звуків. Вразили також фотографії міцної, на рівні з Кам’янцем і Хотином, фортеці. Згодом дізнався, що таємничі хасиди походять теж із Меджибожа, як і перший український військовий корпус, утворений восени 1917 року…
 
Найбільша цікавинка Меджибожа збереглася у цілком пристойному стані. Збудована у ХІV ст. і значно реконструйована вона виринає з-поміж дерев ще на під’їзді до містечка, поступово збільшуючись у розмірах аж поки не починає тиснути, немов на загарбника, який насмілився підступити до її стін.
Оглядати фортецю варто некваплячись. Спочатку — з містка понад Бугом У тиху ясну погоду твердиня віддзеркалюється у темних водах невеличкої заплави. Згодом — обійти фортецю зовні, подивитися на її грізні стіни, добре збережені до наших днів. Висота їх досягає 5-поверхового будинку, а товщина — більша 3,5 м. У східній частині, немов лапи казкового дракона, зі стіни виростають потужні контрфорси.
 
Фортеця має всього 2 вежі та бастіон, але кожна зі споруд має власні оригінальні форми та характер. 5-кутна Лицарська висувається за лінії фортечних стін, спрощуючи ведення бою та охорону. Північна вежа має 8 (!) кутів та вбудовані у стіни каміни. Вона навіть була оздоблена елегантним чавунним балконом. Масивний східний кут з бастіоном, що домінує над довколишньою низиною, здатне описати тільки перо незворушного архітектора: «…3-пелюстковий бастіон-передукріплення із численними різнонаправленими бійницями складається з ромбоподібної частини і 4 напівкруглих веж, з'єднаних попарно з кожного боку…”. Все це диво краще оглянути зійшовши з дороги на спільні для двох річок луки. Цей клаптик суходолу перетворюється навесні на справжнє меджибозьке море, а фортеця виглядає немов гігантський корабель, що ось-ось підніме якір і піде до самого Чорного моря. Таке почуття охоплює вас всередині фортеці, на верхівці бастіону, звідки чудово проглядаються річкова долина і легко уявити себе немов на капітанському містку, адже ромб бастіону нагадує ніс корабля.
 
Грізні мури сьогодні нікого не лякають
 
Не певен, що капітанський місток і бастіон загалом дозволені для відвідування, тому що екскурсоводи обходили цю частину замку, натомість пропонуючи піднятися на Лицарську вежу, з якої добре видно містечко та внутрішнє подвір’я фортеці. Домінує на внутрішньому подвір’ї храм ХVI ст., який встиг побувати костьолом, православною церквою і навіть турецьким мінаретом, а останніми роками функціонує як музейний склад. Власне музей розташований у будинку колишньої казарми, і пропонує розмаїтий «краєзнавчий набір»: від доісторичних глеків до пробитих кулями касок часів Другої світової.[372]
 
Деяким експонатам просто затісні стіни колишніх казарм, і тому їх вирішили поставити просто неба. Якщо батарею гармат ХХ ст. ще якось можна пояснити бойовим минулим фортеці, то кульгавий на одне колесо рейсовий автобус біля старого храму виглядає цілком еклектично.
 
На внутрішньому подвір’ї також є колишній палац і непримітний будиночок із широчезними дверима, який виявився каретним корпусом.
 
На фортечних стінах стоять — не повірите — кілька величезних ваз. Втім квіти на фортечних схилах ніхто не вирощував. У Меджибожі існувала традиція — запалювати вогні на стінах на честь іменитого гостя. У таких випадках вази наповнювалися смолою і підпалювалися. Залишається тільки уявити це фантастичне видовище...

Фортеця — Державний історико-культурний заповідник "Межибіж" працює з 10 до 18 години щодня, окрім понеділка. Вартість вхідного квитка для дорослих — 4 грн, для дітей — 2 грн. Відвідини Лицарської вежі оплачуються окремо (2 та 1 грн, відповідно). Вартість організованої екскурсії — 30 грн. Телефон для довідок: (03857) 9-71-30.
 
Колиска хасидів і господарські склади
 
Є у Меджибож і свій «маленький Ізраїль». Так місцеві жителі називають район старого Єврейського цвинтаря та прилеглі до нього вулиці, рясно вкриті вказівниками на ідиші. Кажуть, більшість будинків у цій частині міста вже викуплено — і вони готові знову змінити власника тільки за солідні гроші…
 
Євреї залишили значний слід у житті міста. І хоча це твердження можна припасувати практично до кожного подільського містечка, Меджибіж може сміливо претендувати на звання найбільшої єврейської святині на теренах України. Ще на початку 1740-х у тут оселився засновник хасидизму Ізраїль Бешта (Бааль Шем Тов). Проживши у місті 20 років, Ізраїль Бешта помер і був похований на одному з місцевих єврейських цвинтарів. Якщо вірити літературним джерелам, їх у Меджибожі цілих три. Хоча автор статті й облазив всі закутки, але знайшов їх усього два: один великий, наче Марсове поле, вкритий похиленими кам’яними могилами, схожими на книги на полиці букініста; другий невеличкий — на сотню поховань із саркофагом над могилою цадика.
 
Могила Бааль Шем Това — місце паломництва хасидів з усього світу, яке відвідують віряни, хоча й не так багато як Умань, але динаміка останніх років втішна. До речі, рабин Нахман, похований в Умані, є правнуком засновника хасидизму і народився не де-інде, а саме в Меджибожі.
 
Є у містечку і старий християнський цвинтар, рясний камінними хрестами, похиленими у різні боки невгамовним часом. Поруч стоїть напівзруйнована каплиця-ротонда, остаточно не впасти якій не дає дбайливий приватний власник, який перетворив пам’ятку на потворний склад.
 
Старовинному костьолу, збудованому на початку ХVІІ ст. на пагорбі неподалік фортеці, пощастило ще менше. Від величної споруди, хрести якої було видно за десятки кілометрів, лишилися лише напівзруйновані стіни.
 
Перший український військовий корпус
 
У серпні 1917 року лінія фронту Першої світової війни проходила за сотню кілометрів на захід від Меджибожа. Російська армія, втомлена війною, підточена хворобами та деморалізована більшовицькими агітаторами, швидко перетворювалася на неконтрольовану і небезпечну озброєну масу. Водночас у військових частинах поставали українські військові громади, які вимагали призначення своїх командирів та створення українських частин. Рух охопив більшість підрозділів російської армії, у яких служили українці. Аби запобігти руйнації військ, головнокомандуючий російською армією Корнілов видав наказ про українізацію окремих частин. 18 липня 1917 року наказ про українізацію отримав командуючий 34-го корпусу генерал Павло Скоропадський, який навесні наступного року став Гетьманом. 23 липня він одержав дозвіл, відвести свої частини в тил — у район Меджибожа для проведення їхньої реорганізації. Так було створено перший український корпус, що налічував близько 60 тис. багнетів. Після кільок вдалих операцій Павло Скоропадський, незгодний із політикою Центральної Ради у військовій галузі, подав у відставку, а вояки першого українського корпусу, як і багатьох інших підрозділів військ УНР, напередодні найважливіших боїв початку 1918-го просто розійшлися по рідних оселях або були переагітовані прагматичнішими політичними силами. 
СЛОВНИЧОК

Контрфорс (фр. contre force — “сила, що протидіє”) — вертикальна конструкція, що виступає зі стіни, призначена для її укріплення.
Бастіон (італ. bastionato — “будівля, що виступає”) — капітальне укріплення, що будовалося на кутах фортечних мурів.

ЇДЬ!

Можна заїхати в Бердичів 

Авто. Траса Вінниця — Хмельницький (М-12). У місці повороту на Меджибіж (кілометрів за 30 до Хмельницького) стоїть готельно-торговельний комплекс,стилізований під фортецю, та чималий вказівник. Відстань від Києва до Меджибожа — близько 350 км.
Стартувати зі столиці можна житомирською трасою (М-06) або одеською (М-05). Перший варіант цікавіший тим, що дорогою можна оглянути Бердичів і Хмільник, а якщо заїжджати з боку Хмельницького — Старокостянтинів. На жаль, дорога з Бердичева до Хмільника не з найкращих…
 
Сідати на маршрутку до Летичева
 
Потягом до Хмельницького. (Вартість квитків: швидкісний потяг, купе — 55 грн; експрес, 1-й клас — 65 грн, 2-й —41 грн.) Потім із автовокзалу маршруткою. До Меджибожа курсують всього кілька прямих рейсів, тому краще сідати на маршрутки, які їдуть у Летичів (вартість квитків 3 грн), і прохати далі, зупинившись біля повороту на Меджибіж, а звідти пройти 15 хвилин до фортеці. 
КОРИСНО ЗНАТИ

Перекусити і заночувати 

Автотуристичний комплекс "Меджибіж" пропонує невеличкі котеджі класу “люкс” та “напівлюкс”. Ціна 150 та 100 грн, відповідно. тел.: (03857) 9-72-50. Середня вартість обіду в ресторані «Меджибіж», розміщеному на території комплексу, — 80 грн. тел.: (03857) 9-76-19
Адреса: 277-й км траси Львів — Кіровоград — Знам’янка (поворот на Меджибіж).
 
Кафе “Водолій”. Середня вартість обіду — 50 грн.
Адреса: с. вул. Леніна 2а (біля мосту через Південний Буг) тел.: (03857) 9-87-84 
ІСТОРІЯ

Від могутності до забуття

Меджибіж виник у першій половині ХІІ ст. як укріплення на перетині двох шляхів. Один звався Чорним, а другий, Кучманським, пізніше Козацьким, оскільки вздовж нього було багато козацьких могил. Спочатку поселення звалося Межибоже, адже розташовано саме там, де зливаються два Боги (Буги), тобто Південний Буг та його притока Бужок.
 
На межі XVI— XVII ст. місто стало одним із найбільших в українських землях Речі Посполитої — на рівні з Кам’янцем і Львовом. Ярмаркувати в Меджибіж приїжджали купці з Польщі, Німеччини та Італії.
 
Після того як Східне Поділля опинилося у складі Російської імперії, місто почало занепадати, оскільки основні шляхи пролягали вже повз нього. Нині місто, яке 400 років тому мало майже стільки жителів, що й Київ, налічує 1700. 
ВАРТО ВІДВІДАТИ

 Навколо Меджибожа 

Бердичів. Головною пам’яткою міста вважається замок-монастир Босих кармелітів.
Любителям творчості Оноре де Бальзака слід завітати до костьолу Святої Варвари, у якому французький письменник вінчався із графинею Евеліною Ганською.
 
  
Летичів. У цьому місті варто оглянути костьол Домініканського монастиря та вежу замку, які чудово збереглися: костьол діє, а вежа на щастя ні — тривалий час її використовували як в’язницю. Саме в летичівській вежі чекав покарання український «Робін Гуд» — Устим Кармелюк.
NB! Почувши слово «Летичів», пересічний українських чоловік згадує спочатку рибний базар, а вже потім — Кармелюка та його вежу.
 
 
Хмільник. Палац графа Ксідо збудований у 1911—1915 роках на місці фортеці над мальовничим берегом Південного Бугу. Інтриги додає той факт, що граф був адьютантом генерала Стеселя, того самого, що у 1905 році здав Порт-Артур японцям. Граф Ксідо вів найважливіші справи генерала, і, зокрема, фінансові оборудки…
 
 
Старокостянтинів відомий замком Острозьких та руїнами оборонної вежі. Як і в Меджибожі замок побудовано в місці злиття двох річок.