▪   Антон Зікора

Самураї мегаполісу

Україна в цілому і Київ зокрема вже так звикли до різних громадянських і політичних рухів, що, здавалося б, поява чогось нового й яскравого – малореальна. Однак громадянська ініціатива "Збережи старий Київ” таки змусила привернути на себе увагу
Матеріал друкованого видання
№ 14 (23)
від 4 квітня, 2008

 

Фото: Євген Котенко

Україна в цілому і Київ зокрема вже так звикли до різних громадянських і політичних рухів, що, здавалося б, поява чогось нового й яскравого – малореальна. Однак громадянська ініціатива "Збережи старий Київ” таки змусила привернути на себе увагу. Бо її учасники не сподівються на допомогу політиків, а діють самі – й досягають успіхів. 

Найгучнішою їхньою акцією був виступ проти запланованої МЗСівської багатоповерхівки на перетині Десятинного провулку та Пейзажної алеї. Те будівництво, до якого причетний різнокольоровий конгломерат сучасних політиків і бізнесменів (див. «Тиждень» №6 за 2008 рік), поки що вдалося зупинити. Більше того – повернути навспак, засипавши виритий забудовниками котлован і розбивши поверх нього паркову алею з пам’ятником. Пам’ятником Дерибану.
 
Наразі триває битва за ділянку на території Жовтневої лікарні. Побоїще тут іде в буквальному розумінні цього слова. 16 березня учасників акції намагалася затримати міліція, але всіх «старокиївців» удалося відбити. Щоправда, один учасник, наш колега Андрій Манчук потрапив до лікарні (про це – нижче). Але зараз події впевнено йдуть до того, що жахливої забудови біля Жовтневої все ж уникнемо.
 
Сила команди «ЗСК» в тому, що більшість цих людей уже брала участь у численних акціях протесту, й вони не вірять ні «чесним політикам», ні «міцним господарникам». Вони знають тільки те, що ефективність їхніх дій залежить від зусиль кожного. «Відступати далі нікуди, позаду – тільки я сам», – може сказати кожен з них.
 
Тому вони не сподіваються на те, що забудовники будуть виконувати рішення судів – а самі, власними зусиллями і власними руками впроваджують ці рішення, прийняті в судах іменем України.
 
Акції «ЗСК» надзвичайно карнавальні. При тому, що в команді відсутня будь-яка чітка ієрархія, немає керівників і підлеглих. Як засіб комунікації вони використовують переважно інтернет (http://community.livejournal.com/saveoldkyiv).
 
Проте мало хто має такий потужний інформаційний «підігрів», як «Збережи старий Київ»: значна частина учасників ініціативи – журналісти провідних видань країни. Вони знають, які донести свою інформацію до суспільства й можуть навчити цього кожного охочого.
 
Тож сьогодні ми вирішили докладніше ознайомити читачів з тими, хто складає команду громадянської ініціативи "Збережи старий Київ”.
 
1. Невідомий у масці.
Про неподобства, що кояться в місті, довідався з інтернету. Ось і вирішив приєднатися до акції «ЗСК» проти забудови на території Жовтневої лікарні: «А раптом мені теж – не дай Боже! – доведеться тут лікуватися», – розмірковує він. Водночас Невідомий у масці є абстрактним символом – «невідомість» означає те, що на його місці може бути кожен, хто вважає себе захисником історії рідного міста.
 
 
  
2. Ігор Луценко,
журналіст, редактор сайту «Економічна правда» – одного з проектів «Української правди». Обожнює старий Київ. Активний учасник мітингів на «пейзажці». Має досвід пікетування посольства РФ дев'ятого травня минулого року. Тоді він разом із товаришами висловлював незгоду з однобоким трактуванням історії Великої Вітчизняної війни російською стороною. Як ви вже зрозуміли, Ігор Луценко – так-так, родич. Але! Не головного міліціонера Юрія Луценка, – він нащадок поета Дмитра Луценка, автора слів гімну: «Як тебе не любити, Києве мій». Отож зрозуміло, звідки у нього такі міцні підвалини.
 
 
3. Віталій Атанасов, журналіст, працює в тижневику «Фокус». В акціях «ЗСК» бере участь з часів пікетування на Пейзажній алеї. «На жаль, гроші змітають усе на своєму шляху. За триста відсотків прибутку капітал готовий іти на будь-які злочини», – цитує він Карла Маркса, коментуючи таким чином те, що відбувається в Києві з незаконною забудовою. Віталій – марксист, але він також вважає, що акції, влаштовані «ЗСК», допомагають самоорганізовуватися людям для захисту своїх прав. Теж дуже любить старий Київ.
 
 
4.  «Мене обурює той факт, що деякі люди вважають, що можуть наплювати на закони і на думку місцевої громади тільки через те, що в них є великі гроші, – каже ще одна учасниця «ЗСК», Оксана Дутчак. – Так не має бути». Оксана вчиться в Могилянці, на факультеті соціології, вивчає суспільні рухи, тому розвиток ініціативи «Збережи старий Київ» є для неї ще й свого роду польовими дослідженнями.
 
5. Тарас Ратушний
Вуличний боєць зі значним досвідом, координатор і прес-аташе «Маршів свободи» в столиці, а також інших акцій, під час яких його забирала міліція. Відомий тим, що два роки тому майже досяг порушення кримінальної справи проти керівництва столичної міліції, що обмежувала свободу мирних зібрань. «Збережи старий Київ» – ініціатива без початку й кінця, і в цьому її плюс», – вважає він. Тарас із великим жалем каже про те, що перебував поза містом, коли міліція побила учасників пікету. Інакше обов'язково взяв би участь в цій акції, оскільки старий Київ для нього – щось більше, ніж просто будинки й вулиці.
 
6. Марія Лебедєва
Учасниця практично всіх акцій, пов'язаних з протестом на Пейзажній алеї. Оскільки, по-перше, вона дуже любить старий Київ, а по-друге, ця мужня жінка – оглядач сторінки «Столиця» видання «Главред». Марія постійно пише про акції «ЗСК» і впевнена, що ця ініціатива допомогла скластися єдиному медіа-фронту. Тепер журналісти вже відійшли від простого висвітлення подій про незаконні забудови. Сьогодні вони самі є учасниками прямих дій протесту, і це правильно.  
 
 
7. Артем Чапай
Один з найактивніших учасників ініціативи (хоча ще раз повторюся: в «ЗСК» і керівники, і підлеглі – геть усі!). Він багато подорожував по світах, був у Південній Америці й зрозумів, що кращого за старий Київ на Земній кулі міста й місця немає. В Нікарагуа Чапай набрався анархістських поглядів і революційного досвіду, який із успіхом імпортував до Києва. І це попри те, що свого часу вчився в Національній академії Служби безпеки України. Підробляє перекладачем і журналістом.
 
 
 
8. Підтримка акцій «ЗСК» відомим адвокатом Тетяною Монтян розцінюється міліціонерами приблизно так, як німцями під час війни – поява у повітрі льотчика Покришкіна. І не тільки тому, що вона до самозабуття любить історичну частину міста. Монтян – майстер спорту з дзюдо, що вкупі зі знанням законодавства робить її грозою знахабнілих ментів. Свого часу проти неї завели кримінальну справу: їй «шили» побиття двох співробітників правоохоронних органів просто в залі суду. Це сталося тоді, коли вагітна (!) Монтян була адвокатом засуджених у справі 9 березня 2001 року унсовців. Міліціонерам і незаконним забудовникам слід бути дуже уважними, коли на майданчику з'являється ця жінка. 
  
 
9. З деякого часу радника глави МВС Геннадія Москаля теж можна вважати співучасником ініціативи «Збережи старий Київ». 16 березня, коли міліціонери били учасників акції проти забудови на території Жовтневої лікарні, він став на захист пікетувальників. Усіх затриманих відпустили. Але спочатку правоохоронці навіть не зрозуміли, хто перед
ними, й почали відштовхувати народного депутата, колишнього губернатора Закарпаття, екс-главу МВС у Криму – і йому довелося вжити кілька міцних і зрозумілих для кожного сержанта слів. Геннадій Москаль дуже любить старий Київ і готовий захищати якщо не місто, то принаймні його захисників. Працівники правоохоронних органів, запам'ятайте цю людину! Інакше маєте шанс нарватися на серйозні неприємності.
 
 
10. Андрій Манчук – це той самий журналіст, який постраждав 16 березня від дій міліції. На момент написання статті він уже вийшов з лікарні. В сюжеті, оприлюдненому (без коментарів учасників «ЗСК») на 5-ому каналі, керівники міської міліції стверджують, що «фізичної сили не застосовувалося, потерпілих громадян немає», – а в цей час Манчук третій день лежав із діагнозом «черепно-мозкова травма». Потерпілий – з діда-прадіда киянин, виріс на Подолі (за іронією долі – навпроти місцевого райвідділу внутрішніх справ) у будинку 1834 року, зараз мешкає на Харківському масиві. Андрій – кореспондент «Газеты по-киевски», тож не дивно, що за старий Київ він готовий битися, не шкодуючи себе. Міцного тобі здоров'я й успіхів, Андрію!
 
  
11. Марвін Хімаєр,
нині вже покійний. 23 березня активісти “ЗСК” заклали металевими листами екскаватор, який стоїть біля Жовтневої лікарні, і написали на металі червоною фарбою: «Пам'ятник Марівну Хімаєру – людині, котра боролася до кінця». І це справедливо, бо немає жожних сумнівів щодо того, чи ця людина могла б полюбити старий Київ. Так! Але йому перешкодили це зробити.
 
Марвін Хімаєр був простим американським зварювальником, власником майстерні з ремонту глушників у містечку Гранбі, штат Колорадо. Свою земельну ділянку він офіційно викупив на аукціоні. Однак, на біду, його майстерня тісно тулилася до цементного заводу. А той усе розростався, змушуючи місцевих жителів продавати свої землі. Хімаєр відмовлявся, але позаяк території навколо майстерні вже належали цементному монстрові, йому перекрили всі комунікації і шляхи до будинку.
 
Так почалося знайоме всім постраждалим від «ущільнюваної забудови» цькування, в якому міська адміністрація діяла у змові із заводським начальством. Тож 4 червня 2004 року Хімаєр піднявся на рішучий протест. Він виїхав зі своєї майстерні в місто на бульдозері, обшитому сталевою бронею. Спочатку Хімаєр зніс фасади будинків членів міської адміністрації, будівлю мерії, офіс пожежної охорони, декілька житлових будівель, що належали меру міста, та інші об'єкти.
 
Від поліції Хімаєр влучно відстрілювався через амбразури в броні. Жодна людина від його вогню не постраждала – він цілився вище голів. Проте поліціянти наближатися до нього не наважувалися. Бульдозер героя громадянського спротиву витримав більше 200 влучань із вогнепальної зброї. О 15:50 Хімаєр взявся руйнувати дрібнооптовий магазин «Гемблс». Бульдозер завалило уламками даху, саморобний броньовичок застряг і заглух. Коли поліції за допомогою автогену вдалося прорізати в броні діру, побачили, що Хімаєр наклав на себе руки...
 
Активісти ініціативи “ЗСК” дуже цінують громадянський подвиг Марвіна Хімаєра. Вони кажуть, що теж хочуть навчитися кермувати екскаваторами.

Зброя Марвіна Хімаєва - найкраща в боротьбі з ущілювальною забудовою

[387] [388]

 
ІСТОРІЯ БОРОТЬБИ

Жовтнева лікарня: як це було 

Місцеві жителі майже рік боролися, щоб не допустити ущільненої забудови на крутому схилі. В березні 2008-го до акції приєдналися активісти «ЗСК». 16 березня міліція спробувала розігнати демонстрантів, унаслідок чого до лікарні потрапив журналіст. Роздратовані громадяни після цього розібрали паркан навколо будмайданчика. Історія мала неабиякий резонанс, а 31 березня і мер Черновецький, і віце-прем’єр Турчинов (однопартієць забудовника) заявили, що не допустять подальшого будівництва.
 
Пейзажна алея: як це було
 
У вересні 2007 року група киян, обурених ідеєю МЗС побудувати на Пейзажній алеї – у найдавнішому місці Києва, де стояв град Кия, – багатоповерхівку, створили сайт «ЗСК» і познайомилися з місцевими мешканцями. Виявилося, що забудовник ігнорує рішення суду і далі нищить дерева й риє котлован. У листопаді протестувальники розібрали паркан і висадили нові дерева. В грудні представники забудовника знищили дерева й спровокували бійку з «ЗСК». У відповідь активісти завалили рештками паркану головний вхід до МЗС, вимагаючи від чиновників припинити нищення Києва. В лютому 2008-го «ЗСК» разом із місцевими мешканцями засипали котлован і знову висадили дерева. В березні поруч із деревами поставили гіпсовий «пам’ятник Дерибану» – коровай, який намагаються пошматувати загребущі руки з виделками.
 
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Справа "ЗСК" живе й перемагає

Оприлюднений «Тижнем» топ-10 активістів ініціативи «Збережи старий Київ» може виглядати зовсім інакше – бо на кожну акцію приходять різні учасники. В цьому ще одна запорука успіху «ЗСК». По-перше, забудовники і куплені ними державні службовці не можуть вирахувати лідера, якого треба нейтралізувати, щоб припинити акції протесту. По-друге, на якомусь етапі довкола активістів «ЗСК» консолідуються розпачливі мешканці будинків, яким загрожує незаконна забудова. Потім ці мешканці, натхнені прикладом «Збережи старий Київ», уже здатні чинити активний опір знахабнілим чиновникам і бізнесменам самотужки, а не пасивно сподіватися на політиків.