▪   Олексій Сокирко

Битва карикатури з вигадкою

Як насправді виглядали й поводилися персонажі відомої батальної картини
Матеріал друкованого видання
№ 44 (105)
від 30 жовтня, 2009

 Картина: Микола Самокиш "Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким"

Картина видатного майстра українського батального живопису Миколи Самокиша (1860–1944) «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» є однією з найяскравіших у «козацькій» серії художника і завдяки тиражуванню шкільними підручниками найупізнаванішою пересічним глядачем.
 
Вочевидь, митця надихнув яскравий переказ, вміщений у літописі Величка, про бій легендарного черкаського полковника Максима Кривоноса (бл. 1600–1648) з військами руського воєводи князя Яреми Вишневецького (1612–1651) під Махнівкою на початку липня 1648 року, в якому звитяжному козакові мало не вдалося скинути з коня й вбити пихатого магната. Цей сюжет став центральним у картині, де в символічному двобої зійшлися вбрані у чужоземні строї «темні сили» польських «карателів» і «світлі сили» босоногих та розхристаних ватаг селян-повстанців. Розстановка смислових акцентів тут вийшла цілком у дусі того часу: полотно написано знакового 1934 року, саме коли сталінський режим дозволив історикам і митцям звеличувати повчальні приклади класової боротьби.
 
Насправді бій під Махнівкою, що на Вінниччині, був лише короткою сутичкою між магнатськими та козацькими загонами, після якого останні відступили з-під міста. До того ж сам Ярема не був присутній на бойовищі, а якби й був, то виглядав би геть інакше, ніж його зобразив Самокиш (як відомо з прижиттєвих портретів, князь певний час мав довге волосся, а потім чуб; західноєвропейський обладунок, у якому магнати лише позували портретистам, у бою заміняв більш зручний панцир — так звана карацена). Достеменно невідомо, як виглядав і його супротивник Кривоніс. За іронією долі художник надав йому рис, користуючись не портретним зображенням, а карикатурою з німецького памфлету XVII століття. Не все так просто і з «класовим походженням» народного героя. Деякі історики вважають, що амбітний і свавільний сподвижник Богдана Хмельницького (якого гетьман, між іншим, певний час навіть тримав під арештом) міг походити з православної шляхти Підляшшя.
 
Утім, найбільшою міфологізацією виявилося протиставлення «свого/українського» Кривоноса «чужому/польському» Вишневецькому. Насправді ж князь Ярема не просто походив із давнього руського роду, а був лідером тієї частини української шляхти, котра сприйняла Хмельниччину як замах на віковічний суспільний лад, якому служили їхні предки. Те, що козацтво і шляхта по-різному бачили свою Русь-Україну, насправді перетворило перші роки Хмельниччини не на визвольну війну, а на справжнісіньку громадянську, коли «русь» із надвірних військ князя безжально вирізала «русь» у козацьких свитках і селянських жупанах. Демонізація історичних постатей у мистецтві – річ звичайна. Втім, досить часто вона є зручним порятунком від «неполіткоректної» історичної правди, що не зносить поділу на «правильних» тарасів бульб і решту «неправильних».