Ігри ксенофобів

ФОТО: REUTERS
Ми расисти, яких переслідують за національність на власній території
Матеріал друкованого видання
№ 25 (86)
від 26 червня, 2009

 

Європейські експерти б'ють на сполох: в Україні щороку зростає рівень ксенофобії. «Найнебезпечнішим для нас є те, що ми тепер боїмося за своїх дітей, які ходять до школи та в дитячий садок, – поскаржився представникам «Міжнародної амністії» Томас Лукаї, директор Африканської асоціації в Києві. – Немає жодних гарантій безпеки для наших дітей; на них можуть напасти й убити в будь-який час. Ми знаємо, що расистські групи мають адреси всіх біженців, шукачів притулку, мігрантів та інших небілих осіб, які проживають у Києві, й просто чекаємо своєї черги. Наразі ми боїмося стояти на автобусних зупинках або на станціях метро. Щодня нас залякують расистські групи». Правозахисники закидають міліції, що її співробітники вкрай неохоче переслідують нападників-расистів за відповідними статтями Кримінального кодексу, списуючи злочини на побутову агресію. Соціологи ж констатують: ксенофобія в нас у крові.
 
«Геноцид» неонацистів
 
З початку року органи МВС не зафіксували жодного тяжкого злочину на ґрунті расової чи міжнаціональної ворожнечі, повідомили Тижню в Міністерстві внутрішніх справ. Міліцейську статистику підтверджує й моніторинг ЗМІ: останнім часом про напади на іноземців не повідомляли. На тлі 2007–2008 років, коли жертвами наці-скінхедів стали кількадесят вихідців із Азії та Африки, цьогорічна картина виглядає вкрай оптимістичною.
 
Подоланню хвилі насильства проти іноземців передував безпрецедентний тиск західної дипломатії. Зокрема, торік амбасади Франції та США почали демонстративно застерігати своїх громадян, що, відвідуючи Україну, вони ризикують зазнати расистських нападів. Із 2007 року в силових структурах почали створювати міжвідомчі підрозділи з протидії угрупованням неонацистського та расистського спрямувань. Нещодавно ж Департамент інформаційних технологій МВС завершив розробку бази даних на активістів неформальних організацій на кшталт скінхедів, ультрас та нео­фашистів. Лише в Києві тепер під постійним наглядом міліції перебувають 750 громадян, які виступають за «чистоту раси».
 
«Якщо за перші чотири місяці 2008 року було зафіксовано 45 злочинів (скоєних на расистському ґрунті. – Ред.), то решта 18 – аж за вісім місяців, – констатує Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи. – Вважаю, що це пряма заслуга діяльності відповідного підрозділу МВС. Також важливим проривом у 2008 році стало застосування до расових злочинів 161 статті Кримінального кодексу про розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Адже до 2008 року лише одного разу застосували цю статтю – до організатора погрому київської синагоги у 2002 році. А вже торік у провадженні по цій статті було 10 справ – дві по злочинах минулих років і вісім – по скоєних саме в 2008-му. До кінця року хвиля насильства трохи спала».
 
Утім, правозахисники ще не готові поставити владі «відмінно» за боротьбу з ксенофобією. «Україна досі перебуває на перехідній стадії від радянського суспільства до демократи­чного, – за­уважує виконавчий директор Міжнародної амністії в Україні Тетяна Мазур. – Відповідно, деякі системи державного управління ще «провисають», чим намагаються користуватися різноманітні радикальні угруповання». «Якщо поверхово дивитися на проблему протидії ксенофобії з боку влади, то, на перший погляд, усе гаразд – є відповідне законодавство й органи, що мають займатися його дотриманням, – розмірковує Аркадій Бужченко, голова правління Української Гельсінської спілки. – Але проблема в тому, як те законодавство впроваджують. У тій же міліції є негласні інструкції, які аж ніяк інакше, ніж ксенофобськими, не назвеш (зокрема, піддавати посиленим перевіркам осіб із неєвропейською зовнішністю. – Ред.). З одного боку, вона з ксенофобією бореться, з іншого – її ж породжує. Понад те, часто з вуст чиновників злітають заяви, які мають ксенофобський характер». Особливо тут «відзначився» очільник МВС Юрій Луценко, котрий відкрито виступає проти мігрантів із Кавказу та Східної Азії.
 

ФОТО:УНІАН
 
Хуторянський расизм
 
У Київському міжнародному інституті соціології дійшли парадоксального, на перший погляд, висновку. «Кількість злочинів на расовому ґрунті в Україні набагато менша, ніж у багатьох країнах Європи, – розповідає генеральний директор інституту Володимир Паніотто, – однак кількість людей із ксенофобськими орієнтаціями значно більша».
 
«Як на мене, можна говорити про певний ізоляціонізм українців, – розмірковує Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи». – Ми ставимося толерантно до тих націй, які історично проживають на наших теренах. Мова передовсім іде про росіян та білорусів. Цікавий факт: до євреїв в Україні ставляться толерантніше, ніж до українців із діаспори».
 
Ще один незвичайний результат, який дали дослідження пані Бекешкіної, – найбільший рівень нетолерантності в селах, де здебільшого мігрантів узагалі немає. «Отже, там ставлення до іноземців ґрунтується радше на чутках, – резюмує вона. – Тобто це значною мірою упередженість». «У селі рівень ксенофобії на порядок вищий, ніж у місті, натомість рівень освіти на той самий порядок нижчий, – додає Володимир Паніотто. – Відповідно регіональний розподіл рівня ксенофобії також залежить від відсотка сільського населення в ньому – чим він вищий, тим більша ксенофобія». Однак це ще не означає, що представникам інших рас особливо небезпечно жити в сільській місцевості. Статистика свідчить: на інородців нападають переважно в мегаполісах.
Причому неонацистські неформальні угруповання, що стоять за цими нападами, зазвичай мають не­українські корені Ідив. Тиждень №16, 2008І. «Причина вибуху ксенофобії – хвиля, що до нас докотилася з Росії, – вважає Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи. – Адже більшу частину ксенофобських нападів здійснюють скінхеди, які роблять це за російськими рецептами та в тісному зв'язку зі своїми «колегами» з РФ. Ще торік ми помітили тенденцію: до нас усе частіше почали приїжджати російські ультраправі, які «вчать» наших скоювати подібні злочини системно».
 
«Найпершим витоком ксенофобських настроїв завжди є соціально-економічна ситуація, – переконаний Віталій Кулик, директор Центру досліджень громадянського суспільства. – Основне гасло сил, які виносять ксенофобію на свої знамена, – це те, що іноземці забирають наші робочі місця, руйнують наш генофонд, захоплюють сфери в побуті. Тобто брак чітких перспектив щодо покращення соціально-фінансового стану українців породжує ксенофобію». На думку Кулика, другий важливий фактор – достатньо могутня та розгалужена етнічна злочинність в середовищі мігрантів. «Її існування викликає незадоволеність більшості людей», – констатує Кулик.
 
Стосовно соціально-економічних витоків нетерпимості українців із Куликом погоджується голова правління Української Гельсінської спілки Аркадій Бужченко. «Те, що на початку 1990-х, попри ще більшу руїну, ніж зараз, рівень ксенофобії був нижчий, не дивує, – пояснює він. – По-перше, тоді ще ніхто не звик до процвітання, тому суб'єктивно не вважав себе надто бідним. По-друге, за період певної стабільності до України приїхало чимало економічних мігрантів – їх стало значно більше, ніж на початку 1990-х років. Вони стали набагато помітнішими, й тому викликають сильніше роздратування».
Правозахисник уважає це роздратування цілком логічним. «Люди, які приїздять сюди, мають інші традиції, інші уявлення про життя, тому вони повинні пристосовуватися до місцевих умов та правил, – упевнений Бужченко. – А якщо вони порушують закон, до них треба ставитися як до злочинців – не беручи до уваги те, що вони тут не народилися. Ті, хто приїжджає, має узгоджувати свою поведінку з місцевою культурою».
 
Зворотна ксенофобія
 
Расистське ставлення до інородців притаманне не лише титульній нації, а й мігрантам. У низці міст Західної Європи вже давно є квартали, куди людям із білою шкірою краще не заходити Іпро це читайте тут І. Про прояву так званої зворотної ксенофобії вже говорять українські націоналісти. «Дійшло до того, що хлопці з моєї організації нещодавно бачили в Києві біля сумновідомого секонд-хенду на Шулявці чорношкірих із нашивками «Чорних пантер» (екстремістська організація, що проголошує вищість негроїдної раси. – Ред.), – розповідає голова київського осередку ГО «Патріот України» Сергій Бевз. – Не так давно біля того ж таки ринку жорстоко побили двох українських дівчат тільки за те, що вони були в камуфльованих штанях, і негри прийняли їх за скінхедів. Десь за рік до цього була ситуація в київському ж метрополітені, коли негр із ножем напав на двох білих хлопців – йому здалося, що вони якось «не так» на нього дивляться».
 
Про присутність, хоча й не значну, нетерпимості вихідців із Азії та Африки до нас говорять і незаангажовані експерти. «Є поодинокі факти ксенофобських актів щодо українців з боку мігрантів із далеких країн, – вважає Віталій Кулик. – Наразі це, в першу чергу, зневажливе ставлення до місцевого населення та побутові конфлікти». Також, за його словами, трапляються випадки утискання українців з боку румунів, русино-словаків і татар.
 
«Головним же елементом у зворотній ксенофобії є російська спільнота на нашій території, – стверджує Аркадій Бужченко. – Саме там – найбільше неприйняття українського на етнічному ґрунті».
 
«Зворотна ксенофобія в Україні дуже поширена, насамперед, з боку російської громади на Сході та в Криму, – каже Кулик. – Причому, тут наявні всі ознаки класичної хрестоматійної ксенофобії – є групи агресивно налаштованого некорінного населення, які, апелюючи до інтернаціональних цінностей, намагаються проводити ксенофобську політику стосовно титульного етносу. Якщо говорити конкретно, то це – групи «кауровців» в Одесі, в Донецьку – «Донецька республіка», «Русское содружество» в Севастополі тощо. Зазначу, що діяльність згаданих груп спрямована навіть не проти України як держави, а саме проти українців як етносу. Вони відмовляють українцям у праві називатися та бути українцями».

[1390]

 
Расистський фронт. Розташування сил

 УКРАЇНА 

«Blood & Honour». Український осередок скінхедівських організації зі штаб-квартирою у Великій Британії
Мета: захист прав усіх білих націй
Дії: несистемні напади на інородців
 
УДПНІ. Відгалуження російської організації
Мета: припинити міграцію неслов’янських народів в Україну
Дії: мітинги й пікети
 
World Church of the Creator – Украина. Відділення організації «WCOTC», яке курується з Москви
Мета: створити Велику Білу Імперію
Дії: несистемні напади на інородців
 
«Бульдог». Київське скінхедівське угруповання, тісно пов’язане з фан-рухом ФК «Динамо»
Мета: чітко не визначена
Дії: несистемні напади на інородців
 
«Вогнищани». «Скінхеди-язичники», радикальна частина сповідувачів Рідної української національної віри (РУН-Віри)
Мета: повернення до віри в Даждьбога
Дії: несистемні напади на інородців та іновірців
 
«Русский кулак», «White Bears», «Русская цель» (Москва), «Hammerskins-Russia». Ці російські скінхедівські рухи діють на Півдні та Сході України
Мета: чистота слов’янської раси
Дії: несистемні напади на інородців, сутички з українськими націоналістами
 
Українська консервативна партія. Відома своїми постійними антисемітськими виступами, лідер – Георгій Щокін, ректор МАУП
Мета: Україна для українців
Дії: системна просвітницька робота
 
Українська націонал-трудова партія. Активісти партії неодноразово брали участь у виступах, спрямованих проти людей із іншим кольором шкіри
Мета: Україна для українців
Дії: мітинги й пікети
 
«Патріот України». Наступниця молодіжного крила СНПУ, предтечі ВО «Свобода», відзначається високим рівнем радикалізму
Мета: Україна для українців
Дії: мітинги й пікети, несистемні напади на інородців
 
ВО «Тризуб ім. Степана Бандери». Офіційно відкидає расизм, однак помічене в усіх акціях, спрямованих проти «зазіхання на права та свободи етнічних українців»
Мета: Україна для українців
Дії: мітинги й пікети
 
«Национальный фронт», «Национально-республиканская партия России», «Русское национальное единство» (РНЕ О.П. Баркашова), «Народная национальная партия» (ННП), «Русский национальный союз», «Имперская партия России» – напівофіційні російські рухи, діють на Сході та Півдні України; серед їх членів значна частина скінхедів із російськомовного населення
Мета: єдина слов’янська держава, припинення міграції
Дії: мітинги й пікети, несистемні напади на інородців, іноді на українців
 
«Союз русского народа» та «Славянский союз» (СС) – російські організації, осередки яких особливо активні в Криму. Багато їх членів є водночас членами «Русской общины Крыма» та організації «Севастополь-Крым-Россия»
Мета: виступають за ідею панрусизму, невизнання окремішності української нації
Дії: мітинги й пікети, несистемні напади на інородців, іноді на українців
 
 Фан-рухи ФК «Динамо» (Київ), «ЦСКА» (Київ), «Металіст» (Харків), «Карпати» (Львів). Частина учасників сповідує праворадикальну ідеологію
Мета: чітко не визначена
Дії: несистемні напади на інородців
 
 
НІМЕЧЧИНА
 
Націонал-демократична партія Німеччини. Легальна ультраправа політична організація з представництвами в місцевих органах влади
Мета: Німеччина для німців
Дії: зосереджена на суто політичній діяльності
 
 «Німецький національний фронт», «Німецька республіканська партія». Напівтерористичні організації
Мета: Німеччина для німців
Дії: напади на інородців
 
Вільна німецька робітнича партія. Найрадикальніша група нацистів Німеччини
Мета: Німеччина для німців
Дії: напади на інородців, сутички з силами правопорядку
 
 
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
 
 «Британський національний фронт»
Мета: припинити урядову імміграційну політику й мультикультуралізм
Дії: зосереджений на політичній і громадській діяльності
 
 
ІТАЛІЯ
 
Національний альянс. Напівпідпільний громадсько-політичний рух
Мета: Італія для італійців
Дії: агітація проти іммігрантів і євреїв, терористичні акти
 
 
ФРАНЦІЯ
 
«Національний фронт». Політична партія, заснована Жан Марі Ле Пеном. Неодноразово була представлена в Національних Зборах і Європарламенті.
Мета: національна політика на користь французів, протидія мусульманському екстремізму
Дії: політична діяльність
 
Рух проклятих імперіалізмом. Напівлегальна організація, що сповідує вищість чорної раси
Мета: припинити панування білих
Дія: пропагандистська діяльність, напади на представників інших рас
 
ШВЕЦІЯ
 
Білий арійський опір. Одна з набільших неофашистських організацій Європи
Мета: чистота раси
Дія: системні напади на інородців
 
 
АВСТРІЯ
 
Народна відданість – Позапарламентська опозиція. Місцеве відгалуження руху скінхедів
Мета: чистота раси
Дія: системні напади на інородців
 
 
РУМУНІЯ
 
Румунська батьківщина. Впливова напівлегальна ультраправа організація
Мета: вигнати чужинців, відтворити державу в межах 1918 року
Дія: пропаганда, несистемні напади на інородців
  
 
США
 
Ку-клукс-клан. Таємна расистська організація
Мета: чистота раси
Дії: терор
 
Арійське братство. Організоване злочинне угрупування з расистським ухилом
Мета: чітко не визначена
Дії: кримінальні війни з етнічними «небілими» угрупованнями
 
Націонал-соціалістичний рух. Політична партія неонацистського штибу
Мета: припинити нелегальну міграцію, заборонити гомосексуалізм тощо
Дії: політична й громадська діяльність
 
Чорні мусульмани, Нація ісламу, Об'єднана нубійська нація маврів та низка інших. Ісламістські расистські рухи
Мета: створити мусульманську державу на території Америки, вигнати іновірців
Дії: проповідництво, несистемний тероризм
 
Партія чорних пантер. Кримінальне угруповання расистського штибу
Мета: захист прав чорношкірих
Дії: напади на білошкірих та представників влади
 
 
ІЗРАЇЛЬ
 
«Ках» («Тільки так»), «Наарей ха-гівот» («Молодь пагорбів»). Ортодоксальні релігійні організації расистського штибу
Мета: виселити всіх арабів із території Ерец-Ісраель, включити до складу Ізраїлю спірні території
Дії: пропаганда, несистемні напади на іновірців, інородців та світських осіб
 
Чорні євреї. Релігійний расистський рух
Мета: Панування в Ізраїлі чорношкірих іудеїв
Дії: проповідницька діяльність
 
 
АФРИКА
 
Африканський національний союз Зімбабве. Партія, очолювана президентом країни Робертом Мугамбе
Мета: влада
Дії: винищити білошкірих фермерів, терор проти опозиції
 
Африканський рух опору. Напівлегальна расистська організація у ПАР
Мета: відновити білу державу бурів та апартеїду
Дії: пропаганда, несистемні напади на чорношкірих
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.