▪   Ольга Ковалевська

Психологічний трилер

Мазепа-коханець – популярний персонаж численних творів доби романтизму
Матеріал друкованого видання
№ 39 (48)
від 26 вересня, 2008

 

 
Легенда про Мазепу, що надихала романтиків, почала гуляти світом ще наприкінці XVII ст. Саме в той час написав свої спогади придворний пліткар Ян Хризистом Пасек, який служив при дворі короля Яна Казимира разом із молодим Іваном Мазепою, котрого відверто недолюблював. Сюжет придворного оголосу відомий ще з часів античності. Пасек лише переповів давню легенду: неподалік від маєтку Мазепи на Волині знаходився маєток Станіслава Фальбовського. Між молодим шляхтичем і юною дружиною підстаркуватого сусіда спалахнув роман. Фальбовський вистежив коханців і наказав слугам роздягнути юнака, при в’язати його до коня й пустити навпростець крізь зарості терну та глоду. Колючі гілки шмагали тіло хлопця. Коли, нарешті, напівмертвий Мазепа дістався свого дому, сторожа та челядь спочатку не впізнали й не пустили його, тому майбутній гетьман мало не помер.
 
Підґрунтям легенди стали реальні події, про які пліткував королівський двір. Справді, молодий красень Мазепа закохався в шляхтянку Олену Загоровську й зруйнував її сім’ю. Навряд чи ображений чоловік у реальності міг прив'язати коханця голим до коня, та сюжет виявився настільки цікавим, що згодом почали з’являтися легенди з певними видозмінами. Наприклад, у деяких варіантах колоритно описувалася така сцена покарання: Мазепу облили смолою, обваляли в пір’ї й таке страхіття відпустили в широкі степи. В інших варіантах було ще й продовження, буцімто неприручений кінь заніс його в Дике поле (в інших варіаціях – на Запорожжя), де бідолаху врятували селяни (чи дівчина, чи запорозькі козаки).
 
«Історія Мазепи». Французька народна гравюра. ХІХ ст.
 
РОМАНТИЧНИЙ ІДЕАЛ
 
Що ж саме так подобалося класикам романтизму в цій оповіді? Та буквально все! По-перше, прив’язка до конкретної історичної території, достовірність дійових осіб і невигадані пристрасті – кохання, ревнощі, мстивий рогоносець і благородний юнак у боротьбі за даму серця. По-друге, дія відбувалася в незвичному для європейця антуражі: десь у Польщі, з якої згодом кінь несе Мазепу дикими степами на невідоме й таємниче Запорожжя, що для багатьох письменників уявлялося взагалі краєм географії.
 
У творах англійського романтизму автори до того ж часто зосереджувалися на конфлікті людини та суспільства, на відчутті катастрофічності історичного процесу. Й у цьому разі приклад Мазепи був дуже вдалим для втілення у творі. В поемі Байрона, яка показує трагізм долі гетьмана, цей конфлікт полягає в тому, що вчорашній володар булави, людина, котра стояла на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стає вигнанцем на своїй землі та змушена тікати. Знову-таки в сюжеті присутні непередбачуваність майбуття, боротьба за виживання, обов’язкова перемога духу. Мазепа пригадує, як свого часу нескінченна гонитва степом закінчилась для нього новим етапом у житті. Й розуміє, що й зараз не сам, із ним його прибічники, соратники, однодумці та могутній ще союзник. Для них боротьба не скінчилась, а відповідно, є надія.
 
 
ОСТАННЄ Й ПЕРШЕ КОХАННЯ
 
Традиційним, хоча й неправильним, є трактування романтичного героя Мазепи лише як героя-коханця. Звичайно, за часів його молодості при більшості європейських королівських дворів панувала сексуальна свобода, й наш герой не був святим. Однак навіть після перебування при дворі французького короля Людовіка XIV, який мав славу найбільш розкутого в сенсі сексу, він навряд чи експериментував із використанням цього досвіду при дворі Яна Казимира. Подальші події та факти біографії гетьмана свідчать, що йому був до вподоби вислів Людовіка XIV: «Даючи волю своєму серцю, ми маємо твердо тримати під контролем свій розум; проводити чітку межу між ніжністю коханця та рішеннями монарха; не допускати, щоби кохана втручалася в державні справи й висловлювалася про людей, котрі нам служать». Отже, якщо любовні пригоди й були в житті молодого Мазепи, то він умів чітко розмежувати, як-то кажуть, роботу й особисте життя. В зрілому віці його поведінка й стосунки з жінками цілком відповідали нормам моралі та його соціальному становищу.
 
Пушкінський сюжет, у якому Мазепа виглядає як старий розпусник, який намагається звабити свою юну похресницю Мотрю – не більше ніж художній вимисел. Гетьман закохався в дівчину, коли їй було не 16 (як за Пушкіним), а 20 років. Тобто панянка була не дитина й добре усвідомлювала, що робила, коли тікала з батьківського дому до коханого. Харизматичний, напрочуд маскулінний, а до того ж інтелектуальний і елегантний гетьман вражав дівочу уяву значно більше, ніж її ровесники-козаки. Та Мазепа відправляє кохану назад до батьківської оселі, ще й під наглядом російського офіцера. Про бурю в душі гетьмана свідчать його листи до Мотрі, та як раціональний політик він цілком контролював свої емоції. Й дізнавшись, що церковні ієрархи не дали згоди на шлюб із Мотрею, змирився. Обставини склалися фатально: Мазепа все одно мусив зробити ризикований вибір. Він міг би служити деспотові-царю й заволодіти коханою. Проте залишився вірний обов’язкові та замість того, щоби насолоджуватися життям, зосередився на останньому ривку в майстерно вибудуваній політичній комбінації.
 
Ця драма цілком виходить за межі солодкувато-пафосного стилю романтизму. Вона тягне на сучасний психологічний трилер: останнє кохання старіючого героя й перше – дівчини, бруд великої політики, постійне, на межі людських можливостей, напруження Мазепи в складній політичній грі. Розпач від втраченого кохання й не виконаного обов’язку перед Вітчизною. Вочевидь, створений митцями доби романтизму образ Мазепи мало відповідає історичному прототипу. Однак, це не зменшує нашої втіхи від читання присвячених йому романів та милування живописом.
 
Плакат циркачки Ади Менкен, яка зображувала Мазепу в

[873][874][875]

 
РЕЗОНАНС

 Романтичний герой

Мазепі європейські митці присвятили 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні композиції, 17 літературних творів, 6 скульптур
У літературі
Лорд Байрон – поема «Мазепа»;
Віктор Гюго – поема «Мазепа»;
Юліуш Словацький – драма «Мазепа»;
Алєксандр Пушкін – поема «Полтава»;
Кондрат Рилєєв – поема «Войнаровський».
Близько двох десятків переважно німецьких, нині призабутих, авторів ХІХ ст. написали твори про цього героя
У музиці
Пьотр Чайковскій – опера «Полтава»;
Ференц Ліст – Шоста симфонічна поема «Мазепа»
У живописі
Теодор Жеріко – «Переправа вплав через Дніпро»;
Орас Верне – «Мазепа серед вовків» (Лондон, Тейт), «Мазепа серед коней»;
Ежен Делакруа – «Мазепа помирає на коні» ( Хельсинки, Атенеум)
За мотивами байронівської історії Мазепи в першій половині ХІХ ст. багаторазово ставилися популярні п'єси в Європі та США. На афішах вистав і в стилізації героя використовувалися художні вирішення Жеріко та Верне, а також зображувалися конкретні актори в ролі Мазепи.
 
Владна елегантність
Барділі
шведський офіцер

Ваші очі полонили його білі руки, тонкі, повні грації, та горда голова з білими пуклями, довгі обвислі вуса, а понад усім цим величність, яку злагіднювала елеганція.

 
ДОВІДКА
Романтична особистість
 
Романтизм як мистецький напрям виник на межі XVIII–ХІХ століть. Центром доби романтизму була яскрава особистість, яка перебуває в постійній пристрасній боротьбі з навколишнім середовищем. Часом романтичний герой ефектно гине в цьому нерівному герці, та ніколи не йде на компроміс і не втрачає пафосу самоствердження. В живописі доби романтизму те саме передавалося за допомогою дуже динамічних композицій, у яких вітер здіймає хвилі, розвіває чудове волосся й одяг (коли він є) в атлетичного персонажа з натхненним виразом обличчя.

Романтики зверталися до фольклору, історії, переносили дії творів у екзотичні та маловідомі країни. Причому митці полюбляли детально відтворювати історичний антураж, а от характери героїв виписувалися поза історією та реальними фактами.