▪   Іван Лютий

Ген Горовця

На фото Олексій Гринюк
Конкурси молодих піаністів в Україні – чудовий шанс для початківців стати зіркою на міжнародному музичному небосхилі
Матеріал друкованого видання
№ 43 (52)
від 24 жовтня, 2008

 

 

Цього тижня в столи ці розпочинається VIII Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовця. Артистичні долі деяких його лауреатів змушують ставитися до цього форуму із винятковою повагою. І приклад Олексія Гринюка – не зайве тому підтвердження.
 
ІГРИ ЗА ПРАВИЛАМИ
 
З піаністом-самородком, про якого ще до гучних перемог говорили, що в нього вселився дух Горовця, педагогам ніколи не було просто. Й усе ж Олексієві щастило на вчителів. У Київській музичній школі-десятирічці необхідну для самоствердження базу йому дала Наталія Гріднєва. Кажуть, що стежачи за її переживаннями під час учнівських концертів, можна отримати більше емоцій, ніж від гри на сцені. І це правда.
 
Естафету перейняв професор Національної музичної академії Валерій Козлов – досвідчений порадник-редактор, який володіє мистецтвом «не заважати». Якщо розібратися – зовсім не останній із менторських талантів. Завершив делікатне приборкання слов'янської стихійності професор Лондонської королівської музичної академії Хеміш Мілн, який прищепив українцеві смак до камерних творів.
 
До речі, стипендію на навчання в Лондоні Олексій отримав завдяки перемозі на конкурсі в англійському Дадлі. Проте загалом конкурсне життя Гринюка, на відміну від багатьох його колег-однолітків, які нескінченні змагальні вояжі часто перетворюють на головну статтю прибутку, вкрай інтенсивним не було. І навіть не завжди було успішним: за власним визнанням піаніста, турнірна лихоманка, швидше, нагадує гру в рулетку – перемоги й поразки миготять у непередбачуваній послідовності. Наприклад, 1998-го на Міжнародному конкурсі піаністів ім. Артура Рубінштейна в Тель-Авіві він не пройшов далі першого туру. Той рік став зоряним для іншого українця – Ігоря Четуєва.
 
Натомість назавжди запам'ятався київський квітень 1999-го. На III Міжнародному конкурсі пам’яті Горовця в старшій групі за як ніколи сильного виконавського складу Гринюк не мав рівних. Там, де хтось пнувся зі штанів, аби хоч у чомусь перевершити інших, його, здавалося, приваблював сам процес. Він творив, вражаючи поєднанням раціонального з чуттєвим і демонструючи владу над фантастичними темпами.
 
КЛАСИЧНІ ПРИСТРАСТІ
 
У день виступу Олексія в третьому турі хтось повідомив телефоном про закладену в приміщенні філармонії бомбу. Вибухівку, на щастя, не знайшли. А ось завойована Гринюком того самого дня перша премія якраз і виявилася тією бомбою, вибух якої мав колосальні наслідки для кар’єри піаніста. Він отримав кілька ангажементів на літній фестиваль в американському Ньюпорті й завдяки цьому вийшов на міжнародну концертну орбіту. Відбулися гастролі в Хорватії та Угорщині. Знаменитий піаніст Ніколай Пєтров патронував його концерти у Великій залі Московської консерваторії та в Кремлі.
 
У сьогоднішій грі Гринюка шанувальники задоволено зазначають європейську «безаварійність» і надійність. Кількість його концертів у США і Франції наразі перевищує число виступів у вже рідній Великій Британії. І це при тому, що в Туманному Альбіоні кожне містечко має своє концертне товариство або клуб любителів музики.
 
З іншого боку, в сучасному Лондоні існує величезна конкуренція серед музикантів і надвисокий рівень середньостатистичного виконавства. Набагато легше добитися виступу в престижній залі з провідним оркестром у Києві. Та на батьківщині незмірно важче забезпечити своє фізичне існування музичною працею.
 
ІНДУСТРІЯ НОВИХ ІМЕН
 
Про це, безперечно, пам’ятають організатори конкурсу Горовця, які щороку влаштовують своїм лауреатам близько 70-ти концертів у всьому світі. Жоден колишній переможець – зазнає він сьогодні невдач чи має шалений успіх – не зникає з їхнього поля зору. Заради блага звитяжців було задумано фестиваль «Віртуози планети» – Київ щороку збирає нових лауреатів перших премій найпрестижніших міжнародних імпрез, натомість наша молодь отримує концертні майданчики аж до США й Південної Африки включно.
 
Нині конкурс Горовця поділено на дві частини. Відокремлення малечі в «Горовець-дебюті» від «старших», які, за традицією, демонструватимуть свою вправність у квітні наступного року, має сенс. По-перше, так легше для журі, яке збереже свіжість сприйняття. По-друге, це дає змогу зайвий раз сфокусувати погляд на українській фортепіанній школі. Адже рівень дитячої педагогіки в нас зберігся дотепер набагато краще, ніж у Європі, де дітей починають учити в пізнішому віці.
 
Що це твердження не порожній звук, доводять не лише міжнародні тріумфи нашого героя. Згадати хоча б учня Володимира Крайнєва, Дениса Прощаєва, який проявляє себе і в диригентській професії. Наразі його ніяк не можуть поділити українська та російська музичні спільноти. Або «українського австралійця» Олександра Гаврилюка чи переможця конкурсу Клайберна й прекрасного інтерпретатора Горовцевих транскрипцій «українського американця» Олексія Колтакова.
 
Всі вони стартували в Києві й багато чим зобов’язані саме імпрезі імені великого майстра. Як би критично не ставитися до спортивних елементів конкурсної індустрії, без неї в сучасному світі ці вражаючі артистичні імена не спалахнули б. Так склалося, що переможців любить публіка й обожнюють імпресаріо. Й доки жива ця любов, класиці завжди знайдеться місце в нашій буденності.

[958]

 
КЛАСИКА

 КОНКУРСНА МАПА УКРАЇНИ

НАЙДАВНІШИЙ І НАЙДОРОЖЧИЙ
 
Міжнародний музичний конкурс ім. Миколи Лисенка (Київ)
 
Започаткований 1962-го, номінації – фортепіано, скрипка, віолончель та сольний спів. Мав статус Республіканського (згодом Національного), проводився в Києві, Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі. З 1992 року отримав підвищення до Міжнародного й постійну резиденцію в столиці. З переваг – пропаганда вітчизняної музики, зокрема, замовлення обов’язкових творів українським композиторам, та чималий бюджет (2007-го він становив $500 тис.). Вступу до Європейської асоціації музичних конкурсів перешкоджають корупційні скандали та відсутність гастролей для лауреатів.
 
КЛАСИКА ЄВРОПА І КАР’ЄРА
 
Міжнародний конкурс юних піаністів Володимира Крайнєва (Харків)
 
Проводиться раз на два роки у вікових категоріях до 13 років та з 14 до 16 років на базі Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату. Журі незмінно очолює професор Московської консерваторії та Вищої школи музики і театру Ганновера Володимир Крайнєв. У першому конкурсі 1992 року взяли участь 90 юних музикантів із 12-ти країн. Форум значно підвищив свій статус 1997-го із прийняттям до Європейської асоціації молодіжних музичних конкурсів. Од на з найбільших його принад – співпраця з міжнародними благодійними фондами, що опікуються кар’єрою лауреатів.
 
МАЙБУТНЄ В ІМЛІ
 
Міжнародний конкурс скрипалів ім. Давида Ойстраха (Одеса)
 
Одна з наймолодших вітчизняних імпрез, започаткована на честь найкращого скрипаля ХХ ст. Проходить раз на два роки на базі Одеської музичної академії, Одеської філармонії та міжнародної корпорації «Слов’янський базар». До участі допускаються музиканти у віці від 16 до 30 років. Журі першого конкурсу, бюджет якого становив лише $15 тис., 2004 року очолив знаний український скрипаль Олег Криса. Другий конкурс 2006-го відзначився перемогою когорти учнів професора Захара Брона (Кельн, Німеччина). Проведення третього конкурсу цього року відкладено на невизначений час через брак коштів.