▪   Марія Старожицька

Не страшний нам літній Крим

Графіка: Андрій Єрмоленко
Розпочинається сезон відпусток, і всіх нас тягне до найсинішого Чорного моря – в Крим
Матеріал друкованого видання
№ 24 (33)
від 13 червня, 2008

 

 
 
 
 
 
 
У збільшеному форматі графіки  - "Відпочинок: організований та дикий"  
 
 
Розпочинається сезон відпусток, і всіх нас тягне до найсинішого Чорного моря – в Крим. Хай говорять, що це спадок радянських традицій безальтернативного відпочинку, Крим – рідний. І відпочивають тут переважно українці, росіяни та білоруси – так повелося. І коли вже вести мову про традиції, то в роки незалежності України склалася ще одна – в засобах масової інформації. Вже з весни Кримом починають залякувати. Російських громадян у їхніх власних ЗМІ, а українців – за компанію, з огляду на єдність інформаційного простору, набагато тіснішу за нинішні відносини держав. Як саме? Тиждень дослідив початок минулорічного сезону й порівняв з нинішнім.
 
Отже, початок червня 2007-го: «Вандали оскверняють сільські меморіали Криму, присвячені героям Великої Вітчизняної», «Лікувальні грязі озер Криму стали отруйними внаслідок викиду хімічних відходів», «Крим може лишитися без туристів – ціни на путівки зросли», «Кримські татари продовжують наполягати на шануванні своїх предків», «Кримчани не хочуть навчань НАТО на півострові», «Жорстка засуха лишає Крим без фруктів, загинули лікарські трави», «Дикі пляжі небезпечні для життя – старі сходи руйнуються під ногами».
 
Початок червня 2008-го: «Крим може стати другим Косовом – до цього прагне Захід за допомогою меджлісу», – знову заявив лідер кримських комуністів Леонід Грач», «Жителі Ялти та інших містечок Південного узбережжя Криму втрачають вільний доступ до моря – пляжі віддано в оренду та під забудову», «В Криму горять ліси», «На узбережжі Тузли знайдено нове забруднення нафтопродуктами», «Пляжі Коктебеля покриті мазутними плямами», «ООН турбує вандалізм на кримських мусульманських кладовищах», «Лівадійський парк на межі загибелі внаслідок відсутності фінансування».
 
Як то кажуть, відчуйте тенденцію. Всі ці факти певною мірою мали місце, але заявляли про це щодня без альтернативної інформації, з відповідними акцентами… А скільки разів кримчанам доводилося спростовувати відверто провокаційні повідомлення чи то про холеру в Ялті, чи нашестя каракуртів у Алупці, про сель з Ай-Петрі, радіо- активне забруднення з секретного військового об’єкту в Керчі, чи то нібито нововведену вимогу для росіян мати закордонний паспорт і довідку про стан здоров’я – було й таке. Та ніщо досі не зупиняло літню навалу відпочивальників, не зупинить і цього літа.
 
Всіх не перерахуєш
 
А що ж насправді може затьмарити відпочинок-2008? Передусім, правильне розуміння оптимістичного прогнозу міністра курортів і туризму АР Крим Володимира Савельєва: «Цього літа Крим має відвідати по-над 6 мільйонів туристів, а ціни на відпочинок зростуть на 15–20%, і це загальна тенденція курортів світу». Звідки ріст кількості відпочивальників?
 
Насамперед це пов'язано зі зменшенням терміну відпочинку: раніше вважалося недоцільним їхати «до моря» менше, ніж на три тижні, тепер приїжджають переважно на десять днів, на тиждень, а то й менше. Стрімкий ритм життя, «довше робота не дозволить». Якщо схема відпустки, яка розбивається на літо та зиму, надалі поширюватиметься в країнах, звідки родом кримські відпочивальники, радянську цифру в 10 мільйонів оздоровлених можна буде наздогнати й перегнати. І ще один суттєвий момент – аби зануритися в море, сотні тисяч мешканців степового Криму щодня приїздять власним автотранспортом на Південне узбережжя. Їхню кількість додають до загального числа курортників для оптимістичної статистики, та реальному облікові ця хвиля не піддається. Тому й переповнені пляжі вщерть, бо насправді «місце під сонцем» для «одноденок» ніколи ніким не планувалося, а за стрімкого зростання цін на житло біля самого моря цей економ-варіант стає для тисяч туристів єдиним із можливих.
 
Далі: ціни на розваги зростають без належної перевірки безпеки атракціонів, насамперед водних – кількість трагедій множиться з року в рік. «Інструктори» здебільшого не мають відповідних дозволів і належного фаху – вони просто є невід’ємною частиною тіньової «дикої» інфраструктури кримського відпочинку. Так як і «карпали» (приватні водії автомобілів), «розводящі» (квартирні маклери), господарі будівель, перероблених під «готелі» для відпочивальників, розташованих на кожному квадратному метрі, гіди й організатори екс-курсій – більшість із них працює без ліцензій і не сплачує податків. Втім, єдине, в чому не можна звинувачувати кримських працівників курортної інфраструктури, – це в небажанні працювати. Робота обслуговуючого персоналу, особливо на початку серпня – це пік сезону – триває 18–20 годин на добу з проживанням у тих-таки кафетеріях, ятках, біля атракціонів тощо. Про яку культуру обслуговування та санітарно-епідеміологічну безпеку харчування може йти мова? Отож бо.
 
Цей перелік можна продовжувати і до, і після відпочинку. Та в ситуації, коли Крим, як наріжний камінь між Україною й Росією, не сходить зі шпальт засобів масової інформації, ніхто в державі не замислюється над тим, як перетворити півострів на справжню туристичну Мекку. При тому, що відповідний світовий досвід є – не треба вигадувати колесо.
 
Наприклад, відома всім проблема – в червні на півострові порожньо, натомість у липні–серпні яблукові ніде впасти. То чому б, з огляду на те, що переважна частина відпочивальників – домогосподарки зі школярами, не розвести в часі шкільні канікули 1–7 класів в областях України, як це, приміром, робить Німеччина: з початку травня до кінця липня – в одних, із липня до початку жовтня – в інших.

[646]

 
ОСОБИСТИЙ ДОСВІД
Роман Кульчинський

 

Минулого літа моя дружина з дочкою поїхали відпочивати в село Андріївська поблизу Севастополя. Через день донька захворіла – й із десяти днів «на морі» вісім вони провели в лікарні. Лікар розказала, що коли вода на узбережжі Криму нагрівається вище, ніж 25 оС, починає активно розмножуватися специфічний вірус, який може викликати отруєння. Потім прийшов представник санепідемстанції й почав розповідати, що на пляжі, куди вони одного разу сходили, купатися не можна в принципі, бо там поруч стікає неочищена каналізація й т. д. На запитання, чому ж немає жодного попередження й там відпочивають сотні людей, представник держави знизав плечима й відповів: «Місцеві наші таблички зривають». Це й не дивно, бо все село живе з відпочивальників і вклало чималі кошти в свої «пансіонати». Дружина купувала номер із харчуванням. Сказати, що порції були малі – нічого не сказати, вони були мікроскопічні.
 
Донька знайомої, з’ївши порцію, звернулася до мами: «Коли принесуть обід, покличеш», – і побігла гратися. В сусідньому кафе, єдиному на все село, кухні не було, замовлені два келишки вина довелося чекати півтори години. За номер, у якому дружина не жила й за їжу, яку не їла, дружина заплатила $450. Додому поверталися літаком, квиток на який коштував майже $130. У сумі поїздка в кримську лікарню обійшлася так само, як і подорож до Анталії місяцем раніше.
 
 
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.