▪   Едільберто Сегура

Приборкання інфляції

ФОТО: Андрій Ломакін
Подорожчання їжі - головна загроза економічного зростанню України
Матеріал друкованого видання
№ 30 (39)
від 25 липня, 2008

 

 

Другий рік поспіль в Україні триває стрімке подорожчання споживчих товарів. 2007 року інфляція становила 16,6%, а лише за перше півріччя 2008 року ціни зросли на 15,5%. Головна складова інфляції – зростання цін на продукти харчування. Так, у 2007-му вони зросли на 23,7%, а в першому півріччі 2008-го – ще на 23,4%.
 
ЧОМУ ЗРОСТАЮТЬ ЦІНИ
 
Значною мірою ця динаміка зумовлена негативними змінами в пропозиції продуктів харчування на внутрішньому ринку. Виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося внаслідок засухи влітку 2007 року, що вплинуло на динаміку цін на продовольчі товари у всьому ланцюгу – від зернових та хлібобулочних виробів, ціни на які зросли у червні 2008-го на 39% порівняно з червнем попереднього року, до цін на продукцію тваринництва: м’ясо в першому півріччі 2008 року подорожчало на 54%, молоко та молочні продукти – на 40%.
 
Проте Україна не єдина країна світу, сільське господарство якої постраждало від несприятливих погодних умов. У 2007 році зменшення врожаю зерна спостерігалося також у багатьох країнах Європи, Латинської та Північної Америки, Австралії. Різко зменшився врожай у Болгарії та Румунії, внаслідок чого додана вартість у сільському господарстві цих країн знизилася на 30 та 17% відповідно. Однак при цьому зростання цін на продукти харчування в цих двох країнах було набагато повільнішим, ніж в Україні, де сільськогосподарське виробництво скоротилося лише на 5%. Міжнародні зіставлення наштовхують на думку, що прискорення інфляції в Україні викликане ще й збільшенням сукупного попиту, котрий не був підкріплений відповідним зростанням обсягів виробництва.
 
ЗАБАГАТО ГРОШЕЙ
 
З 1998 року одним із пріоритетів грошово-кредитної політики НБУ була підтримка незмінного курсу гривні до долара США. Така політика була успішною для зменшення надвисоких показників інфляції 1990-х років, проте з 2004-го вона, навпаки, сприяла зростанню цін. Упродовж останніх чотирьох років Національному банкові доводилося стрімко нарощувати обсяги гривні в економіці, щоб викуповувати надлишкову іноземну валюту задля забезпечення стабільного обмінного курсу.
 
Якби НБУ не здійснював інтервенцій, значні припливи іноземного капіталу не позначилися б на грошовій масі, а привели б тільки до посилення обмінного курсу гривні. Проте НБУ прагнув до стабільності валютного курсу й викуповував надлишок іноземної валюти, збільшуючи обсяги гривні в обігу. Протягом 2004– 2007 років НБУ придбав іноземної валюти на суму $25 млрд, що було основним чинником суттєвого зростання обсягів гривні в обігу за цей період.
 
За нашими оцінками, вплив дій НБУ із підтримки валютного курсу на обсяги грошей в обігу був набагато більшим, ніж вплив позик уряду для фінансування дефіцитів бюджету.
 
Голова наглядової ради «Блейзер Фундації» Едільберто Сегура у 1996–1998 роках очолював Місію Світового банку в Україні
 
НАДМІРНА ЩЕДРІСТЬ
 
Хоча з 1999 року (за винятком виборного 2004-го) Україна утримувала дефіцит бюджету на стабільно низькому рівні – менше 2% ВВП – бюджетні видатки мали тенденцію до зростання. Тоді як у 1999–2004 роках відношення видатків бюджету до ВВП становило від 26,7 до 29,4%, 2005-го воно сягнуло 32,2%, 2006-го зросло до 32,3%, а в 2007-му скоротилося несуттєво – до 31,9%. Фінансування значніших бюджетних видатків без нарощування дефіциту стало можливим завдяки суттєвому збільшенню доходів бюджету (що, у свою чергу, досягли завдяки усуненню податкових пільг підприємствам).
 
Нові видатки головним чином йшли на підвищення пенсійних виплат і зарплат у державному секторі та на соціальні програми для малозабезпечених громадян. Натомість інвестиційні видатки зростали набагато повільніше.
 
Щедрі соціальні виплати дозволили суттєво збільшити споживання домогосподарствами. У 2005 році по-над половина цього збільшення відбулося завдяки виплатам із бюджету. 2007 року майже третина приросту споживання було зумовлене зростанням соціальних виплат. Така бюджетна політика, хоча й була соціально бажаною, вела до зростання інфляційного тиску на економіку. Крім того, що вона безпосередньо стимулювала сукупний попит, вона підживлювала інфляційні очікування, бо давала підстави сподіватися на подальше нарощування соціальних виплат у майбутньому.
 
ЩО РОБИТИ
 
Подолання інфляції вимагатиме заходів грошово-кредитної та бюджетної політики, спрямованих на стримування подальшого зростання попиту. Хоча в короткотерміновому плані це може призвести до уповільнення економічного зростання, в середньо- та довгостроковій перспективі зростання має прискоритися. За нижчої інфляції макроекономічне середовище буде більш передбачуваним, зростатимуть стимули до заощаджень, що знизить ризики інвестування та підвищить доступність коштів для нього. Як наслідок внутрішнє виробництво зможе краще задовольняти ріст сукупного попиту.
 
НБУ в своїй політиці повинен передусім концентруватися на підтримці цінової стабільності. Слід запровадити гнучкіший режим обмінного курсу й уникати інтервенцій на валютному ринку. Треба знижувати перешкоди для розвитку експорту та водночас обмежувати попит на імпорт шляхом запровадження жорсткішої бюджетної політики й уповільнення зростання грошової маси. Окрім цього, дії НБУ повинні стати повністю незалежними від політичних впливів, а уряд має уповільнити зростання бюджетних видатків, передусім утримуючись від подальшого стрімкого підвищення пенсій та зарплат у державному секторі. Щоб внутрішні виробники швидко й ефективно могли реагувати на зростання попиту, уряд повинен розпочати втілення послідовної програми покращення інвестиційного клімату. Річ у тім, що одним із чинників інфляційного тиску в Україні є суттєві регуляторні перешкоди для започаткування та ведення бізнесу. Вони, по-перше, ускладнюють збільшення обсягів виробництва, щоб сприяло задоволенню попиту, а по- друге, перешкоджають посиленню конкуренції, яка є потужним стимулом для зниження виробничих витрат. У рейтингу Світового банку щодо умов для ведення бізнесу Україна займає 109-те місце за простотою реєстрації нових підприємств, 174-те – за легкістю отримання дозволів та ліцензій, 177-ме – за якістю системи оподаткування.
 
Антиінфляційна політика має передбачати також заходи, спрямовані на реформування державного управління, пенсійної системи, нагляду за діяльністю банків. При цьому уряд і НБУ мають діяти узгоджено й послідовно. В іншому випадку їх досягнення будуть нестійкими.
[730]
 
ПРО АВТОРА

 Доктор Едільберто Сегура 

Партнер та головний економіст компанії «СігмаБлейзер», голова наглядової ради «Блейзер Фундації», одного з небагатьох «мозкових центрів» (think tank) в Україні.
 У 1973–1998 роках працював у Світовому банку, обіймаючи керівні посади в його представництвах у 35 країнах.
Був головою відділу промислового розвитку та фінансів Європейського регіону, Середнього Сходу й Північної Африки, директором представництва в Латинській Америці та Карибському регіоні, головою Місії Світового банку в Україні. Професор Oxford University Said Business School.  
 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.