▪   Василь Васютин

Син недоторканного

ФОТО: GETTY IMAGES
Родича народного депутата звинувачують у викраденні й убивстві
Матеріал друкованого видання
№ 36 (45)
від 5 вересня, 2008

 

Вантаж на ноги й кінці у воду. Подібний спосіб розправи з неугодними – далеко не анахронізм із часів гангстерських воєн у Чикаго 1930-х. Не гребують цим і нинішні вітчизняні злочинці. При чому з високим суспільним статусом. У Київському апеляційному суді розпочали розглядати безпрецедентну справу. В жорстокому вбивстві із застосуванням тортур обвинувачується син народного депутата.
 
VIP-КЛІЄНТ СІЗО №13
 
Поміж арештантів столичного слід чого ізолятора він уже встиг заробити доволі цинічне прізвисько – «Тренер із плавання». 38-річний Сергій Демішкан, син народного депутата, колишнього керівника «Укравтодору» Володимира Демішкана, почувається тут незле. Сидить у «блатній» камері, забезпечений усім необхідним. Нетривалий час його сусідом був навіть Микола Рудьковський.
 
Про причетність сина сановитого батька до тяжкого злочину вперше заявив народний депутат від «Нашої України – Народної самооборони» Геннадій Москаль. По при те, що на той час заарештований уже півтора місяця обживав в’язничні нари, правоохоронці не поспішали афішувати цього. Спочатку навіть намагалися спростовувати всілякі чутки, що вбивця має якесь відношення до народного депутата, говорили про нього як про сина керівника держпідприємства. І лише вимога Геннадія Москаля створити тимчасову парламентську слідчу комісію, що почала б розслідувати всі злочини, причетність до яких мають родичі нардепів, про лила світло на цю справу.
 
Володимир Демішкан досі у жодний спосіб не коментував ситуацію з арештом сина. Сам же обвинувачений не заперечує, що саме він організував викрадення та вбивство в листопаді минулого року 62-річного директора приватної авіа компанії «Крунк» Василя Кривозуба. Кримінальну справу №07-6953 за фактом зникнення підприємця порушили 29 листопада 2007 року. А вже за два тижні затримали підозрюваних – Сергія Демішкана, його кума, колишнього працівника міліції Сергія Левченка та Олександра Курдіна, відомого у кримінальних колах Луганщини за прізвиськом Товстолобик.
 
ЛІТАК РОЗБРАТУ
 
Василь Кривозуб був неординарною людиною. Пройшов Афганістан та Чорнобиль. Залишив військову службу у званні підполковника. Отримав численні нагороди. Причому другий орден Червоної зірки так і не зміг узяти до рук – за прошення від Міністерства оборони Росії дійшло до Києва за два дні до смерті. Кривозуб із 1993 року займався авіабізнесом, створив ком панію «Крунк», що в перекладі з вірменської означає «лелека». Справи йшли доволі успішно, та незадовго до смерті Василь Кривозуб плану вав піти на відпочинок, передавши справи доньці Ліні Зайченко, випускниці Національного авіаційного університету. Мріяв оселитися в Криму, де вже пригледів земельну ділянку й зводив будинок. Частину грошей, необхідних для здіснення мрії, думав виручити від продажу літаків.
 
Власне тут і з'явився Сергій Демішкан із пропозицією передати один літак – вантажно-пасажирський АН-26Б – йому. Син депутата мав свої інтереси в транспортному бізнесі, й не лише авіаційному. Не в останню чергу свою справу розвивав завдяки зв’язкам батька. З «Крунком» співпрацював ще з 2003 року. Щоправда, поводив себе не завжди порядно. Як розповідають родичі загиблого, за користування літаком, який отримав у лізинг із по дальшим правом викупу, він заборгував $46 тис. Але замість того, щоб повернути борг, Демішкан передав фальшиву платіжку й почав вимагати безоплатної передачі літака вартістю близько $400 тис. Криво зуб пояснював, що навіть якби й хотів, то не зміг би цього зробити, тому що майном фірми розпоряджається не він особисто, а рада директорів. 19 листопада гендиректора викрали.
 
За даними слідства, під час підготовки злочину Сергій Демішкан узяв на себе фінансові витрати й вибирав місце для вбивства. Право охоронці вважають, Сергій Левченко відповідав за організацію викрадення, Олександр Курдін – за фізичне захоплення.
 
Василь Кривозуб. Фото із родинного архіву
 
«ПЕРЕДАВАЙ ВІТАННЯ КУСТО!»
 
Близько четвертої години пополудні Василь Кривозуб ішов від автостоянки до будинку. Ззаду раптово на пав Курдін і заштовхав чоловіка у ВАЗ-21013, за кермом якого сидів Сергій Левченко. Машина вирушила в місцевість, розташовану між затоками Дніпра – Собаче гирло й Верб люд. Там їх уже чекав Сергій Демішкан на Daewoo Lanos. Пересівши в нове авто, всі четверо вирушили до дач садівничого товариства «Гідро будівельник» у селищі Баришівці, де передбачали тримати Василя Криво зуба.
 
Нападники погано обшукали свою жертву, вони не помітили мобільника. Вночі Кривозуб зумів вибратися з будівлі й відправити доньці, зятю та знайомому працівникові СБУ три SMS із текстом: «Мене викрали. Баришівка». Втекти, щоправда, далеко не вдалося – його швидко спіймали у відкритому полі. «Есбеушник» сприйняв повідомлення за жарт і стер його. Ліна ж, одержавши SMS, зателефонувала Демішкану й запитала, чи не знає він, де її батько. Викрадачі запанікували й повезли Василя Кривозуба в лісосмугу біля села Ровжі Вишгородського району – за 30 км від столиці.
 
Прибувши на місце, Курдін витягнув Кривозуба з багажника, а Демішкан скотчем почав прив'язувати до його спини чавунну батарею. Аби зв’язати міцніше, Демішкан наступив ногою на груди жертві й переламав йому ребра. Левченко й Курдін зв'язали Василю Криво зубу руки й силою почали вливати йому в горло горілку, в результаті зламали щитоподібний хрящ. Перед тим, як скинути жертву в озеро, Демішкан вигукнув: «Передавай вітання Кусто!»
 
Міліціонери не одразу розпочали розслідування. «Десь загуляв, скоро з’явиться», – пояснювали знервованій Ліні Зайченко. Проте настирливість доньки таки змусила УБОЗ втрутитися. Демішкана вирахували швидко. Той в усьому зізнався, показав місце, де втопили Кривозуба, назвав імена спільників. Водолази підняли тіло.
 
Під час відтворення обставин убивства 1 грудня минулого року трапився цікавий випадок. Після того, як виконали всі необхідні слідчі дії, тіло загиблого дістали з води, експерти поїхали в свої офіси, а варта відвезла Демішкана в СІЗО, на березі біля тіла загиблого зали шилися четверо бійців «Сокола», двоє працівників міського УБОЗу та двоє понятих. Вони чекали на автівку, яка мала забрати труп. Усі добряче змерзли, й бійці «Сокола» від правилися до найближчого села по гарячий чай. Коли вони пішли, по ряд раптом зупинилася машина, з якої вийшов чоловік напідпитку й запитав: «Що ви робите на моїй землі?» Міліціонери показали по свідчення й порадили їхати далі. У відповідь чоловік накинувся на них, причому мало не перерізав одному з них горло ножем. Вчасно повернулися спецназівці з «Сокола» й скрутили нападника. Як згодом з'ясували, ним виявився громадянин Щербак Валерій Володимирович, 1955 року народження, місцевий кримінальний авторитет.
 
Щербака затримали, але наступного дня за розпорядженням обласної прокуратури відпустили. Чи була випадковою його поява на міс ці злочину – невідомо.
 
Ховали Кривозуба в закритій труні. Прийшли прощатися з ним ветерани-афганці, жалобну варту надало Міністерство оборони. Ліна Зайченко рішуче налаштована продовжувати справу батька. Один із літаків компанії має на борту абревіатуру КВІ – Кривозуб Василь Іванович.
 
Адвокат Андрій Мамалига, який представляє інтереси Ліни Зайченко як потерпілої сторони, стверджує, що загалом не має претензій до роботи правоохоронців – УБОЗ спрацював оперативно, слідство проведене фахово. А от чи продемонструє свою незаангажованість суд щодо вбивць, яким «світить» довічне ув’язнення? Адвоката непокоїть, що на попереднє слухання, яке відбулося 13 серпня, його просто забули запросити.

[819]

 
ДОВІДКА ТИЖНЯ

 ТАТО

Народний депутат України Демішкан Володимир Федорович потрапив до парламенту в результаті дострокових виборів 2007 року під 119-м номером списку Партії регіонів. Народився 16 листопада 1949 року в селі Новоархангельському Кіровоградської області. У 1987 році закінчив Донецький політехнічний інститут (спеціальність «Автомобілі й автомобільне господарство»). В 2000-му захистив кандидатську дисертацію «Удосконалення управління станом автомобільних доріг за умов обмежених ресурсів». З 1985 по 1996 роки – начальник автоколони, директор автотранспортного підприємства в м. Брянка на Луганщині. У 1996–1998 роках очолював Луганське облуправління з будівництва, ремонту та експлуатації автодоріг, був депутатом Луганської облради.
 
З вересня 1998 по вересень 1999 року – заступник міністра транспорту України. Потім – начальник Київського облавтодору. В 2001–2003 і 2006–2007 роках – голова Державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор». У перерві деякий час очолював НАК «Украгролізинг». Нагороджений орденами «За заслуги» III і II ступенів.
 
За деякими даними, очолюючи Київський облавтодор, Володимир Демішкан здружився з родиною тодішнього губернатора Київщини Анатолія Засухи. Стверджують, що саме завдяки цим зв’язкам у с. Ковалівка, де розташований родинний маєток Засухи, з’явилися сучасні дороги. Ще під час першого пришестя в «Укравтодор» його ім’я фігурувало в скандалах, пов'язаних із розкраданням значних обсягів бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг, та із системою «відкатів» за участь приватних компаній в облаштуванні автошляхів країни. Подейкують, буцімто у зв’язку з цими скандалами Демішкана звільнив тодішній міністр транспорту Георгій Кирпа. Повернув його на посаду вже прем’єр Віктор Янукович. Згадувалася й далеко не остання роль Демішкана, коли той перебував на посаді заступника міністра транспорту, в розпродажу суден Чорноморського пароплавства, зокрема – продажу пасажирського лайнера «Одеса». Чотири роки тому Володимиром Демішканом зацікавилася Служба безпеки України, велося розслідування щодо отримання квартир його родичами та щодо обігу десятків мільйонів гривень через рахунки зареєстрованого в Броварах доброчинного фонду. Однак згодом справу закрили.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.