▪   Сергій Лук'янчук

Багаті поділяться з бідними

ФОТО: REUTERS
Велика Британія запроваджує найрадикальніший з-поміж усіх країн Європи план протидії економічній кризі. Біржові індекси відреагували зростанням
Матеріал друкованого видання
№ 49 (58)
від 5 грудня, 2008

 

Економіка Британії є другою за потужністю в Євросоюзі. Але незабаром може вийти на перше місце... за кількістю проблем. Так, спад валового внутрішнього продукту в 2009 році, за прогнозами, сягне 1,7% (а ще в березні 2008‑го на наступний рік прогнозували збільшення в 2,5%). Натомість безробіття зростає найшвидшими за останні два десятиріччя темпами.
 
Альбіон у тумані
 
Усвідомлюючи ситуацію, прем’єр-мі­ністр Великої Британії Гордон Браун та міністр фінансів Алістер Дарлінг запропонували безпрецедентний пакет стимулювання економіки загальною сумою в £20 млрд ($30 млрд). Найпомітніша новація – зменшення податку на додану вартість із 17,5% до 15%. Ці 2,5% обійдуться британському бюджетові в £12,5 млрд недоотриманих податків. Натомість влада сподівається, що населення, заохочене зменшеною «накруткою» ПДВ, перестане сидіти на гаманцях в очікуванні кращих днів. Тим більше, що в поєднанні з традиційними різдвяними знижками скорочення ПДВ матиме кумулятивний ефект.
 
Ще один антикризовий захід – збільшення фінансування громадських проектів, таких як державне житлове будівництво чи енергозаощадження. На це заплановано витратити £3 млрд, або $4,5 млрд. У такий спосіб можна, по-перше, дати змогу заробити вітчизняним фірмам-під­ряд­никам, і, по-друге, створити додаткові робочі місця. До того ж, малим і середнім компаніям обіцяють податкові канікули, додаткові мільярди кредитних коштів та державні гарантії під ці кредити.
 
Метод Робіна Гуда
 
Однак запровадження додаткових витрат неминуче ставить перед їх ініціаторами питання: а хто, зрештою, все це відшкодовуватиме? Урядовці з Даунінг-стрит мають відповідь і на це запитання: багаті
поділяться з бідними. Отже, якщо британець заробляє на рік більше £150 тис., він платитиме не 40, а 45% податку на прибуток. За орієнтовними оцінками, цей захід стосуватиметься принаймні 500 тис. громадян країни – тобто менше 1%.
 
Утім, тут цікаве не лише «що», але й «коли». Податкове «закручування гайок» заплановане на 2011 рік. Виникає резонне запитання – а чому не раніше, адже відновлення економіки очікують у 2010-му. Річ у тім, що саме 2010-го в Великій Британії пройдуть чергові вибори. Зрозуміло, збільшення податкового тиску аж ніяк не сприятиме обранню лейбористів на наступний термін. Відповідно, його відкладають на «після виборів».
 
Україна не Британія
 
Політичні дискусії, що вирують у Британії навколо різних антикризових методів, досить-таки подібні до аналогічних конфліктів в Україні. А як щодо конкретних дій – адже наша країна потерпає від кризи не менше, ніж благополучна Британія? Зробимо невеликий порівняльний аналіз.
 
Споживчий попит. Британський уряд хоче, щоб населення більше витрачало: зростатиме споживчий попит, а отже, й виробництво. Натомість дії українських високопосадовців полягають у зниженні купівельної спроможності громадян. Причина – негативне сальдо торговельного балансу, тобто імпорт у країну коштує дорожче, ніж експорт за її межі. Зрозуміло, що головну роль тут відіграють імпортовані енергоносії, але дорогі товари масового вжитку також роблять свій внесок. «Ми в змозі прожити без дорогих авто чи пласких телевізорів», – заявив нещодавно президент Ющенко на зустрічі з вітчизняними автовиробниками, які лобіювали підвищення мита на імпортні автівки. З цією логікою можна було б погодитися, якби і президент, і боси автопрому після цієї заяви пересіли б на «Славути». А ще краще їм було б замислитися: чому румунська Dacia продається по всій Європі, чому поляки можуть виробляти й експортувати Fiat, чехи – Skod’у, а українці за цей час спромоглися лише на відтворення застарілих «Lanos’ів»? Вже час зрозуміти – треба не «підтримувати вітчизняного виробника» (читай – давати пільги лобістам), а створювати цього виробника.
 
Грошова політика. Тут маємо ще одну паралель з Україною – курс фунта стерлінгів із літа «ослаб» щодо долара на 25%. З макроекономічного погляду подальше «вливання» мільярдів в економіку Британії опускатиме фунт. Але водночас і пожвавлюватиме економічну активність. Тобто гроші дещо знеціняться, проте зростання прибутків надасть змогу перекрити ці втрати. Натомість в Україні в грошовій сфері бачимо хаотичне смикання вперед-назад. У вересні гривня падає – Нацбанк незворушно спостерігає, пояснюючи це тимчасовою панікою. Потім, ігноруючи свою попередню оцінку, раптово викидає на міжбанківський ринок сотні мільйонів доларів – і повертає курс під планку 5,6 грн/долар. Після чого знову впадає в незворушність, і гривня «слабне» ще сильніше – до 7 грн/долар. При цьому від посадовців НБУ вкотре чути: в усьому винна паніка, вона мине – і все налагодиться. Однак не виключено, що завтра Нацбанк знову зміцнюватиме гривню адміністративними засобами.
 
Податки. В Британії населення сплачуватиме менше податків. Щось подібне хочуть запровадити і в Україні: законопроект №3416 депутатки Оксани Білозір пропонує відновити прогресивне оподаткування доходів фізичних осіб. Замість єдиного 15-відсоткового податку буде кілька градацій, прив’язаних до розміру мінімальної зарплати (з 1 грудня – це 605 грн). Ті, хто заробляє щомісяця менше двох МЗП (1210 грн), платитимуть 10%. Від двох до десяти МЗП – 10% на 1210 грн, з решти – 12,5%. А «багатії», які мають більше 12 100 грн на місяць, віддаватимуть державі із цієї суми 15%, а все, що більше – по 20%.
 
Бачите відмінність? Британська влада спочатку «відкручує гайки», а потім, коли криза мине, буде їх закручувати. Причому «планка розкуркулення» (приблизно $18 750 на місяць) значно вища, ніж в Україні, навіть враховуючи різницю в рівні життя. Натомість у нас хочуть одночасно крутити «податкові гайки» в різні боки. При цьому бідні на своїх 1210 грн виграють аж 65,5 грн. А багаті, як це вже було раніше, сховають прибутки в тінь.
 
Структурні зміни. Про них в українській економіці (яка значною мірою залежить від металургії і хімпрому) говорять із кінця 1980-х. Нинішня світова криза – це чудовий шанс вирівняти перекіс в економіці, стимулюючи розвиток інших галузей. Але наша влада навіть на рівні ідей не розглядає таких можливостей.
 
Суспільні проекти. Британія збирається збільшити фінансування громадських об’єктів. Це відомий рецепт: ще в 30-ті роки минулого сторіччя і США, й Німеччина боролися з кризою, будуючи автостради. В України є чудовий привід для інфраструктурних інвестицій – Євро-2012, не кажучи вже про впровадження енергозберігальних технологій. Дороги, мости через Дніпро, аеропорти, готелі – все це потрібно збудувати до чемпіонату, й усе це працюватиме на країну і надалі. Більше того, в умовах кризи це чудова нагода убити водночас трьох зайців: витратити на будівництво менше, ніж під час докризової розкрутки цін; створити внутрішній ринок для металургів та виробників будматеріалів (щоправда, і тим, і іншим доведеться зменшити апетити – втридорога платити ніхто не буде); протидіяти безробіттю. Натомість у царині підготовки до Євро-2012 активність виявляється лише в інтригах ­чиновників, а справа стоїть на місці.
 
Як бачимо, криза не лише створює проблеми – вона відкриває можливості. Однак в Україні, на відміну від Британії, розгортається найгірша антикризова політика: відсутність політики взагалі.