▪   Богдан Малиновський

Перший бар’єр упав

Малюнок: Ігор Лук'янченко
Вступ України до СОТ уже відкрив низці підприємств шлях на експортні ринки
Матеріал друкованого видання
№ 49 (58)
від 5 грудня, 2008

 

Унітази made in Ukraine на ринку Західної Європи? Це не жарт. Завод «Дніпрокераміка» з містечка Пологи Запорізької області, який спеціалізується на виробництві санфаянсу (керамічні умивальники, унітази й біде), уклав угоду про постачання керамічних виробів до Німеччини фірмі, що спеціалізується на виробництві вакуумних унітазів. Там українські «горшки», виготовлені за кресленнями замовника, обладнують німецьким начинням і встановлюють у літаках, поїздах тощо. Є угода про постачання унітазів до Італії з наступного року. Вже розроблено спеціальний дизайн виробів з урахуванням смаків італійських покупців.
 
Не тільки металургія
 
За словами директора «Дніпрокераміки» Андрія Чеберка, вихід на західноєвропейські ринки став мож­ливим після вступу України до СОТ. І це не єдине таке підприємство. Приміром, завод «Вентс» (у Боярці поблизу Києва), що випускає побутові вентилятори, планує вихід на ринки Західної Європи, зокрема Великої Британії, де він уже демонстрував свою продукцію на виставці. А ТОВ «Українські дахи», дочірнє підприємство ВАТ «Івано-Франківськцемент», на початку року розробило новий продукт – безазбестовий шифер, у якому застосовано ПВА-волокна замість азбестових, розрахований передусім на споживачів із країн ЄС (країни Балтії, Угорщина, Румунія, Польща).
 
Це лише окремі приклади нових можливостей для експорту після вступу України до СОТ. Про появу реальних шансів вийти на ринки ЄС завдяки СОТ говорять і представники інших галузей. Так, українським щебенем зацікавилися польські будівельники. Деякі вітчизняні підприємства випускають на замовлення відомих європейських фірм сухі будівельні суміші, які потім продаються по всій Європі під провідними брендами. З’явилися можливості експорту продуктів харчування (щоправда, скористатися ними можуть поки що тільки транснаціональні компанії).
 
Загалом, як зазначає заступник керівника оперативно-аналітичного відділу Національного інституту стра­тегічних досліджень Сергій Кисельов, після вступу України до СОТ експорт зростає швидше. Так, за перші 4 місяці нинішнього року (до вступу до СОТ) вітчизняний експорт збільшився на 30% порівняно з аналогічним періодом минулого, а за перші 9 місяців – уже на 50%. Щоправда, імпорт за цей час збільшився на 60%. Але розрив між темпами зростання експорту й імпорту після вступу до СОТ зменшився.
 
Найбільші дивіденди від вступу України до СОТ, за прогнозами фахівців, мали отримати металурги та сільгоспвиробники. Справді, експорт чорних металів та сільгосппродукції (передусім зернових) зріс особливо різко, зокрема зерна – в 3,4 рази, насіння соняшнику – майже вдвічі за підсумками перших 9 місяців року. Відповідно збільшилася питома вага чорних металів і зернових. Експерти прогнозували, що від вступу до СОТ виграють також хіміки. І справді, експорт добрив зріс протягом згаданого періоду в 1,8 рази.
 
Криза проти експорту
 
Усе це цілком природно. Наприклад, у Данії після вступу до «спільного ринку» найшвидшими темпами розвивалися експортоорієнтовані галузі, тоді як деякі галузі, що обслуговували місцевий споживчий ринок, не витримавши конкуренції, з часом узагалі припинили своє існування.
 
Утім вступ до СОТ аж ніяк не ­панацея для експорту. Приміром, сприятлива кон’юнктура на світовому ринку чорних металів у першій половині року на ринку зернових та олійних досі, за словами Сергія Кисельова, стимулювала експорт більше, ніж вступ до СОТ. А починаючи із серпня, світова фінансова криза звела нанівець успіхи металургів на зовнішніх ринках. З нового року подорожчання газу може перекреслити всі здобутки не тільки металургів, а й виробників будматеріалів та кераміки, отримані завдяки вступу до СОТ, через високу енергомісткість цих виробництв.
 
До того ж митні тарифи, скасовані зі вступом України до СОТ, – лише перший і найлегший бар’єр на шляху українських товарів до заможних ринків розвинених країн, насамперед західноєвропейських. Як вважає директор Міжнародного центру перспективних досліджень Ольга Шумилова, створення зони вільної торгівлі з ЄС мало б значно більший вплив на розвиток експорту, ніж вступ до СОТ. Значною мірою завдяки гармонізації стандартів і виробленню спільного підходу до сертифікації товарів, які теж будуть предметом переговорів зі створення зони вільної торгівлі. Недарма ж коло експортерів, які виграли від вступу до СОТ, практично цілковито складається з постачальників товарів, на які у світі вироблені єдині біржові стандарти (до таких належать, зокрема, метали і зерно), або ж тих, чия продукція вже зараз відповідає міжнародним стандартам якості. Такі сертифікати, що засвідчують впровадження на підприємстві системи контролю якості, розроблену Міжнародною організацією стандартів (ISO) при ООН, стали неофіційним пропуском на міжнародний ринок. В Україні вже чимало підприємств, що входять до числа лідерів у своєму ринковому сегменті, сертифікували своє виробництво за цією системою.
 
Кому потрібні стандарти
 
У деяких галузях діють власні си­стеми якості (у фармацевтичній – GMP, харчовій – НАССР), відповідність яким слугує перепусткою на міжнародний ринок ще більшою мірою, ніж відповідність стандартам ISO. І якщо за стандартами GMP працює вся фармацевтична галузь України, то стандартам НАССР у нашій країні відповідають лише «Кока Кола Бе­­ве­ріджиз» і ще кілька підприємств, що належать великим міжнародним компаніям. Окрім того, як констатує Микола Верницький, директор інформаційно-аналі­тич­ної компанії «ПроАгро», що спеціалізується на дослідженні ринків продукції АПК, вітчизняні виробники продуктів харчування блокують спроби уряду підтягнути галузеві стандарти до європейського рівня. Наприклад, молоко, яке українські стандарти відносять до вищого ґатунку, європейські – лише до другого. При цьому прийняти нові стандарти на молоко не вдається вже п’ять років. А нещодавно під тиском виробників відкладено набрання чинності новими, жорсткішими стандартами на м’ясні продукти. Тож не дивно, що вітчизняному АПК після вступу до СОТ вдалося суттєво наростити експорт тільки сільгоспсировини, тоді як виробникам готових харчових продуктів на ринках розвинених країн ще довго нічого не світитиме.
 
Саме той факт, що практично всі товари, які випускаються в розвинених країнах, відповідають українським стандартам, натомість більша частина українських товарів не відповідають стандартам розвинених країн, був причиною випереджального зростання імпорту порівняно з експортом після вступу до СОТ. Причому рушієм збільшення імпорту стали споживчі та інвестиційні товари. Найбільше вступ України до СОТ вплинув на імпорт автомобілів, ціни на які відчутно знизилися, а обсяги завезення різ­ко зросли. Зокрема, Київ за кількістю автомобілів на душу населення наздогнав провідні європейські столиці. Збільшився імпорт побутової техніки за стабільних цін (на тлі загального швидкого подорожчання товарів першої необхідності). Та що там автомобілі – до кризи 80% металургійного обладнання становило імпортне, при тому, що в Україні розташований Новокраматорський машинобудівний завод – підприємство, яке за часів СРСР було провідним виробником цієї техніки і яке, на відміну від багатьох союзних монополістів, досі міцно стоїть на ногах.
 
Звичайно, поки що невеликого досвіду перебування України в СОТ недостатньо, щоб робити висновки про вплив приєднання до світового торгового простору на різні галузі української економіки. Перші підсумки можна буде підбивати не менше ніж через 1-2 роки. Однак уже тепер чітко видно основні проблеми вітчизняної економіки: низька конкурентоспроможність наших товарів на ринках ­розвинених країн через їхню невідповідність тамтешнім стандартам, а також висока енергомісткість виробництв. Як зазначає Ольга Шумилова, після приєднання до СОТ ще більше проявилися гострота і невідкладність проблем переходу вітчизняної економіки на товари з вищою доданою вартістю і зростання конкурентоспроможності українських товарів за якістю. Ті ж, чиї товари виявляться неконкурентоспроможними з імпортом, будуть змушені згорнути виробництво. Утім, ще Адам Сміт доводив, що міжнародна торгівля не розорила жодну націю. І його аргументів досі нікому не вдалося спростувати.