▪   Олена Шевчук

Торговельна самооборона

У розпал кризи деякі держави вдаються до захисту внутрішніх ринків. Україна не виняток. Протекціонізм може спровокувати торговельні війни і поглибити рецесію, особливо в експортноорієнтованих країнах
Матеріал друкованого видання
№ 9 (70)
від 7 березня, 2009
«Протекціонізм зробив Велику депресію насправді великою». За остан­ні місяці улю­б­­­лену тезу поборників вільної торгівлі не раз згадували у своїх промовах західні економісти та політики. Бити на сполох почали ще під час обговорення антикризової програми Барака Обами, що містила недвозначне звернення: «Купуй американське!». У розпал кризи, коли світовий товарообіг стрімко скорочується, уряди країн вдаються до протекціоністських заходів, найпоширенішими з яких є підвищення ввізних мит та квотування імпорту. Такі дії провокують торговельні війни й призводять до посилення рецесії в експортнозалежних країнах.
 
Тенденція та методи
 
У 2008 році темпи зростання обсягів міжнародної торгівлі знизилися до 2,4% (у 2007-му цей показник становив 7,6%). Міжнародні вантажні авіаперевезення, на частку яких припадає близько 35% послуг із транспортування вантажів, у грудні минулого року скоротилися майже на чверть порівняно з відповідним періодом 2007-го. «Масштаби падіння не мають аналогів у новітній історії. Навіть після терактів у США у вересні 2001 року ситуація була менш загрозливою», – коментує Джованні Бісігнані, генеральний директор Міжнародної транспортної асоціації.
 
Найбільше від глобального зниження попиту потерпає Азійський регіон. Експорт Китаю в січні 2009-го зменшився на 17% рік до року, Японії – на 45%, Південної Кореї – на 33%. Як наслідок – валюти цих країн стрімко девальвують щодо долара США. За даними Dragon Capital, починаючи з 1 вересня 2008 року курс індійської рупії знизився на 12,49%, корейської вони – на 26,07%, тайванський долар подешевшав на 9,1%. Схожі тенденції спостерігаються і в інших країнах, що розвиваються, зокрема в Аргентині, Бразилії, Колумбії, Мексиці, Туреччині, Угорщині, Словаччині, Україні тощо.
 
Щоб стримати падіння нацвалют, уряди низки країн з минулого року обмежують імпорт, наприклад, поступово підвищують ввізні мита, а також усіляко підтримують експортерів. До таких заходів вже вдалися Індія, В’єтнам, Індонезія, Бразилія. Росія, яка поки що не вступила до Світової організації торгівлі, активно захищає національних виробників. За останні три місяці Держдума РФ ухвалила понад 30 законів щодо підвищення тарифів на імпортовані товари та субсидування експорту. Але навіть країни – члени СОТ збільшують ввізні мита (у минулі роки встановлювали ставки, нижчі обумовленого рівня).
 
Дедалі частіше використовуються нетарифні методи захисту національних економік, які складніше відстежити і тим більше довести їхню згубність для торгівлі. Наприклад, органи влади можуть затягувати видачу ліцензій чи інших дозволів імпортерам або запровадити жорсткіші технічні та фітосанітарні стандарти на продукцію, підвищити вимоги щодо її безпеки для здоров’я людини тощо.
 
Упродовж 2008 року кількість антидемпінгових розслідувань зрос­ла на 40% і більшість із них, як ніколи раніше, завершилися введенням тимчасового мита на імпорт. США, Індія й Туреччина стали рекордсменами з антидемпінгових обмежень. Першими домоглися захисту металургійні підприємства цих країн. Зокрема, ­Індія провела два розслідування щодо пос­тавок хо­лоднокатаного і гарячекатаного прокату з 15-ти країн. Влада встановила ввізне мито на сталь іноземного виробництва на рівні 5%. З початку 2009-го Туреччина підвищила митну ставку на імпорт плаского прокату з України на 8–15%. Загалом торік частка антидемпінгових розслідувань щодо поставок металопродукції в загальній кількості процедур збільшилася з 15 до 25%. Американські лобісти намагаються не допустити імпортерів металу до держ­замовлення, яке буде профінансовано в межах реалізації антикризової програми Білого дому.
 
Одна з найпоширеніших форм держпідтримки в умовах кризи – пряме субсидування виробників. Приміром, американські автогіганти General Motors і Chrysler для запобігання банкрутству отримали від держави понад $13 млрд, а французька влада виділить Peugeot-Citroen і Renault державні кредити в розмірі $8 млрд. ЄС поновив субсидії на випуск молочної продукції. Китай, наслідуючи досвід США, обмірковує можливість збільшення фінансування інфраструктурних проектів задля збереження попиту на місцеву металопродукцію.
 
Наші справи
 
Найболючішим підвищення торговельних бар’єрів виявиться для країн, що розвиваються, а саме для невеликих національних економік зі слабким внутрішнім ринком і високим рівнем залежності від експорту. Вони активно використовуватимуть загороджувальні інструменти, щоб ­захистити місцевих виробників, але в результаті потерпатимуть від ще більших втрат унаслідок введення протекціоністських заходів торговельними партнерами. Серед постраждалих може опинитися й Україна.
 
У грудні 2008 року Верховна Рада ухвалила закон, що дозволяє Кабміну вводити піврічні надбавки в розмірі до 13% до мит на імпортоване м’ясо, фрукти, автомобілі, будматеріали, одяг тощо. Але президент ветував документ через його невідповідність домовленостям із країнами СОТ. Аналогічний закон, ухвалений у лютому 2009-го, нещодавно підписав глава держави, оскільки введення тарифних надбавок, згідно з документом, має бути погоджене із СОТ. Реакція з боку ЄС не змусила на себе чекати. «Я не радив би навіть думати про підвищення бар’єрів. Україна є членом СОТ, і я сподіваюся, що вона дотримуватиметься принципів Організації. Інакше можете готуватися до серйозних наслідків», – попередив українську владу президент Єврокомісії Гюнтер Ферхойген. Також невідомо, як Україна узгодить підвищення тарифів із МВФ, оскільки новий закон порушує зобов’язання, які держава взяла на себе, підписавши угоду з Фондом про отримання кредиту, – не вдаватися до тарифного регулювання імпорту.
 
Підвищення ввізних мит Україною, найімовірніше, спровокує вжиття зустрічних заходів торговельними партнерами. «Нові бар’єри для українських експортерів можуть з’явитися не зараз, а коли світова економіка почне одужувати. Це продовжить термін виходу з кризи», – вважає експерт Інституту економічних досліджень та економічних консультацій Вікторія Мовчан.
 
Дієвим (хоча й неоднозначним) механізмом підтримки українських експортерів виявилася девальва року. Як наслідок – в січні 2009-го обсяги імпорту зменшилися вдвічі (до $2,3 млрд), а сальдо рахунка поточних операцій (експорт мінус імпорт) вперше за останній рік стало позитивним ($0,5 млрд). За даними Нацбанку, імпорт продукції машинобудування скоротився в 2,8 раза, мінеральних продуктів – у 2,6, металургії – в 2,4, хімічної промисловості – в 1,7 раза. В грудні 2008-го обсяги експорту навіть зросли на 9,2% (переважно за рахунок збільшення поставок продукції машинобудівної та металургійної промисловості). Що­правда, в січні 2009-го експорт скоротився в середньому на 39,8%: металургії – на 31,3%, хімічної промисловості – на 33,9%, машино­будуван­ня – на 59,9%. Без девальвації фінансові втрати експортерів були б набагато більшими.
 
Вибір і альтернативи
 
Класичним прикладом, до якого вдаються економісти, прагнучи довести шкоду протекціоністських заходів, є закон Смута-Хоулі, ухвалений у США напередодні Великої депресії. У 1930 році, щоб підтримати місцевих виробників, влада підвищила імпортне мито на 20 тис. товарів, спровокувавши торговельні війни. Велика Британія, Франція, Канада та інші країни вдалися до аналогічних заходів. Внаслідок підвищення тарифів обсяги міжнародної торгівлі зменшилися на 30%, а в країнах, що залежали від експорту, рецесія посилилася. Законодавчі ініціативи бумерангом вдарили і по американських експортерах.
Під час кризи 1931–1933 рр., що супроводжувалася ухваленням протекціоністських законів, світова торгівля зазнала великих втрат, але підвищення торговельних бар’єрів було не так причиною Великої депресії, як її наслідком. Сучасні дослідники, зокрема Бен Бернанке та Барі Айхенгрін, доводять, що криза перевиробництва початку 1930-х років минулого століття була тісно по­в’язана з дією золотого стандарту. Уряди намагалися запобігти відпливу золота з країн, зменшуючи внутрішній попит. Однак цим вони тільки розкручували спіраль дефляції.
 
Як прогнозують експерти МВФ, обсяги міжнародної торгівлі в 2009  році можуть зменшитися на 2,8%. Проте падіння зумовлене не проте­кціо­ністськими заходами, а передусім глобальним зниженням попиту. Стагнація попиту загострюється через брак кредитних ресурсів. Покупці дедалі частіше стикаються з проблемою отримання акредитивів від банків (умовне грошове зобов’язання банку, що видається продавцю за дорученням покупця), якими підтверджується опла­та постачальникові за продукцію під час укладання міжнародних торговельних угод.
 
«Протекціонізм страшний не під час кризи. Негативний ефект від нього з’явиться вже у період відновлення економіки. Кризу спровокувала низка чинників, які згодом зникнуть, а бар’єри залишаться. На те, щоб зняти їх і повернутися до нормальної системи торговельних відносин, знадобиться багато ча­су», – зазначає Вікторія Мовчан.

У будь-якому разі уряди країн мають обмежений вибір: або змиритися з негативними економічними наслідками протекціонізму, що більше відчуватимуться після кризи (обвал експортних поставок, різке зниження курсу нацвалюти тощо), або вже зараз допустити різке скорочення виробництва і зниження доходів населення (якщо не захистити національну економіку). Українська влада, схоже, знайшла третій шлях: ігноруючи необхідність розвитку внутрішнього ринку, в умовах кризи вона підтримує виробників-експортерів стрімкою девальвацією гривні, що призводить до зубожіння населення.

[1195]

[1196][1197][1198]

 
ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПІК

 
ІМПОРТНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

 
ІНСТРУМЕНТИ ПРОТЕКЦІОНІЗМУ

 
ПРОТЕКЦІОНІСТИ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.