▪   Олена Шевчук

Капітальна недостатність

Малюнок: Ігор Лук'янченко
З початку цього року відплив капіталу з України сягнув $5,2 млрд. Стрімке скорочення інвестицій у вітчизняну економіку може поглибити рецесію
Матеріал друкованого видання
№ 21 (82)
від 29 травня, 2009

 

Міжнародні фінансові організації погіршують прогнози роз­вит­ку світової економіки. Першість у песимізмі утримує Світовий банк, за оцінками якого в 2009 році обсяги глобальної торгівлі зменшаться на 6,1%, а темпи зростання ВВП країн, що розвиваються, уповільняться до 2,1%. В умовах кризи ліквідності та дорожнечі позикового капіталу на ці країни очікує різке погіршення платіжних балансів.
 
Інвестиційна посуха 
 
Особливе занепокоєння в експертів Світового банку викликають Центральна та Східна Європа і Центральна Азія. Їхня потреба у фінансуванні в 2009 році зросте до $1,3 трлн – саме стільки буде необхідно, щоб покрити дефіцити поточних рахунків платіжних балансів (різницю між експортом та імпортом), а також здійснити чергові платежі за кредитами приватного сектору. Проте приплив капіталу в країни, що розвиваються, в 2009-му може скоротитися до $165 млрд, позаторік економіки отримали вшестеро більше – $1 трлн.
 
Україна вже зіткнулася з проблемою відпливу капіталу. За даними НБУ, в І кварталі поточного року від’ємне сальдо фінансового рахунку становило $4,3 млрд. Це спричинено, з одного боку, накопиченням валюти компаніями та населенням поза банками що, своєю чергою, викликане недовірою до гривні (лише в лютому обсяг придбаних готівкових доларів США сягнув $2,1 млрд), з іншого – погашенням та обслуговуванням короткотермінових зовнішніх боргів. При цьому спостерігається скорочення притоку прямих іноземних інвестицій: у І кварталі до країни надійшло $1,18 млрд, утричі менше, ніж за аналогічний період 2008-го. 
 
«За результатами січня–квітня окреслюються інвестиційні тенденції поточного року, – розмірковує Олена Білан, аналітик ІК Dragon Capital. – Надходження іноземних інвестицій відчутно зменшилися – до середньомісячних $250–300 млн. Вочевидь, на більше сподіватися не варто». Україна має імідж країни, що найбільше постраждала від кризи, а інституціональні інвестори поки не готові вкладати кошти в нестабільну економіку. За оцінками Dragon Capital, цього року обсяг портфельних інвестицій не перевищить 10–15% обсягу 2008-го. Загалом Україна може розраховувати приблизно на $5 млрд, половина з них – кошти, які західні банки спрямують на докапіталізацію українських дочок, решта – вартість угод зливань і поглинань. Частину надходжень капіталу до країни забезпечують офшорні структури фінансово-промислових груп, що дещо згладжує скорочення обсягів зовнішнього кредитування.
 
Зовнішня залежність
 
Зарубіжні кредитори, які за часів бурхливого зростання української економіки без вагань надавали позики вітчизняним підприємствам, за перших ознак нестабільності відмовилися від подальшого кредитування, ускладнивши рефінансування боргів. Неможливість розрахуватися за позиками та дефіцит ліквідності (спричинений, зокрема, падінням попиту на українську продукцію на іноземних ринках) поставили низку компаній на межу дефолту. 
 
Багатомільярдні виплати компаній і банків за зовнішніми боргами збіглися в часі зі зростанням дефіциту балансу товарів (за підсумками І кварталу поточного року, імпорт перевищив експорт на $1,4 млрд) і різким зниженням валютної виручки підприємств-експортерів (у січні–березні 2009-го експорт скоротився до $8,5 млрд – на 52% рік до року). Результат – із початку цього року відплив валюти з країни сягнув за $5,2 млрд. 
 
Якщо обсяги імпорту товарів до країни й надалі перевищуватимуть обсяги експорту, то Нацбанку може забракнути валютних ресурсів, щоб компенсувати відплив капіталу з країни та запобігти знеціненню гривні. Лише з початку року міжнародні резерви НБУ зменшилися на 21,8% – до $24,5 млрд. Курс гривні стабілізувався лише після отримання Україною другого траншу Міжнародного валютного фонду – $2,8 млрд. Утім, навіть за наявного курсу обслуговування валютних кредитів є проблематичним для багатьох позичальників, що загрожує стабільності банків. Зокрема, впродовж І кварталу обсяги протермінованих кредитів зросли на 55,18% – до 27,95 млрд грн, а Нацбанк витратив на підтримання ліквідності банківської системи 34,4 млрд грн.
 
Скорочення на світових ринках попиту на українську продукцію, а також брак ліквідності у підприємств спровокували падіння обсягу промислового виробництва у квітні на 4,8% стосовно березня (на 31,8% рік до року). За розрахунками Світового банку, ВВП України знизиться в 2009 році на 9%. 
 
Внутрішні ліки
 
Аби пом’якшити наслідки скорочення притоку капіталу, держави стимулюють розвиток внутрішнього ринку, щоб мінімізувати доларизацію економіки, сприяють зростанню ВВП та підвищенню рівня зайнятості. Так, антикризова програма експортоорієнтованого Китаю вартістю $500 млрд спрямована на пожвавлення попиту всередині країни. До подібних заходів вдаються США та ЄС. Розвинений та місткий внутрішній ринок запобіг скороченню виробництва в Індії, де рівень споживання сягає 60% ВВП. Бразилія завдяки високому рівню внутрішнього попиту, за виснов­ками асоціації EMPEA, може перетворитися на найпривабливіший регіон для інвесторів. Проте ліки, що підходять іншим державам, Україні можуть не допомогти.
 
Є кілька механізмів стимулювання внутрішнього попиту, до яких вдаються розвинені держави. Один із них – знизити податкове навантаження на бізнес та населення (докладніше – див. Тиждень №16–17 від 24.04.2009 р.). Однак наша держава змушена діяти інакше. Виконання головного фінансового плану перебуває під загрозою зриву – за оцінками експертів, прихований дефіцит держбюджету 2009 року становить 7,5–10% ВВП. І уряд Тимошенко (кандидата в президенти) лише посилюватиме податковий тиск, аби профінансувати соціальні витрати у повному обсязі напередодні виборів (див. Тиждень №20 від 22.05.2009 р.).
 
Водночас, стимулювання внутрішнього попиту за рахунок збільшення обсягів споживання домашніх господарств (підвищення зарплат, пенсій, соціальної допомоги тощо) може мати згубні наслідки для економіки. «Частину ресурсів з’їсть імпорт, що погіршить сальдо торговельного балансу й підсилить тиск на курс гривні. Ще якийсь відсоток коштів піде на заощадження, натомість в економіку, швидше за все, майже нічого не потрапить. Врешті-решт такі витрати не матимуть ефекту», – пояснює Олена Білан. 
 
Сприяти відновленню економіки могло б збільшення державних витрат на інфраструктурні проекти. Прем’єр Тимошенко регулярно звітує про затвердження масштабних проектів, але жоден із них ще не втілено в життя. Так, у Міністерстві транспорту підготували 70 проектів на 215 млрд грн і готові презентувати ще 130. Мінпаливенерго пропонує відносно реалістичні проекти, з розвитку ліній електропередач і супутньої інфраструктури. Міністерство вугільної промисловості запланувало переоснащення шахт. Et cetera.
 
Проте більшість міністерств розробили загальні пропозиції щодо проектів без чіткого прорахування ефекту від їх реалізації. Експерти стверджують, що розроблені проекти не дадуть бажаного ефекту навіть у середньотерміновому періоді. Мине 2-3 роки, перш ніж інвестиції в основний капітал пройдуть цикл і принесуть дивіденди. Не виключено, що цикл кризи буде коротшим за цикл створення потужностей. Навіть ті ресурси, що отримують від держави підприємства АПК, дають ефект не раніше, ніж за півроку. При цьому аграрії витрачають одержані від держави гроші на пальне, сільгосптехніку та засоби захисту рослин здебільшого іноземного виробництва, спонсоруючи імпорт. «Це стосується також об’єктів інфраструктури (готелі, аеропорти) до Євро-2012, оскільки їх будують турки, використовуючи, між іншим, матеріали закордонного виробництва. Ефективність подібних витрат може виявитися вкрай низькою, особливо враховуючи корупцію під час розподілу державних коштів», – вважає Ільдар Газізулін, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень. 
 
«Тоді, як українська економіка зростала, ми не бачили швидкого розвитку підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок, тому зараз тим паче не варто сподіватися на диво», – вважає аналітик Dragon Capital Віталій Ваврищук. Зрештою, уряд має в розпорядженні дуже обмежений ресурс – у стабілізаційному фонді на початок квітня було лише 5,5 млрд грн із запланованих 20 млрд грн під інфраструктурні проекти.
 
До друку
 
Країни, що відчувають брак коштів, завжди можуть удатися до емісії грошей. Бен Бернанке, голова ФРС США, ще в березні зізнався, що країна запустила друкарський верстат для латання фінансових дір. «ФРС змушена піти на такий крок, оскільки економіка дуже слабка, а інфляція низька», – пояснив Бернанке. Зростання грошової маси, на його думку, допоможе країні подолати рецесію вже до початку 2010 року. Знаний дослідник Великої депресії Бен Бернанке не хоче повторити помилок, яких ФРС припустилася в 30-ті роки минулого сторіччя, коли банкрутували фінустанови та різко скорочувалася грошова маса. 
 
Міністр фінансів Німеччини Пеер Штайнбрюк погоджується, що альтернативи масованому вливанню грошей в економіку країн наразі немає. Проте зазначає, що таким чином програмується поява нової кризи в майбутньому. Масштабна емісія призведе у середньотерміновій перспективі до стрімкої інфляції. 
 
В Україні, яка зараз намагається впоратися зі зростанням цін, наслідки додаткової емісії можуть бути непередбачуваними. Один із ризиків збільшення грошової маси – подальше знецінення національної валюти. Торік ціни зросли на 22,3%, упродовж чотирьох місяців 2009-го, за даними Держкомстату, – на 6,9%. Заступник голови НБУ Олександр Савченко прогнозує цього року інфляцію на рівні 15%. Але уряд та Нацбанк поки що не зловживали емісійними механізмами, лише в березні монетарна база несуттєво зросла – на 0,8% порівняно з лютим. 
 
«Україна, на відміну від інших держав, обмежена у використанні фіскальних і монетарних механізмів регулювання економіки. До яких би заходів вона не вдавалася, вони можуть зіграти проти неї. Збільшення ліквідності призведе до зростання імпорту, оскільки в низці галузей вітчизняні підприємства не можуть конкурувати з іноземними виробниками. До того ж, не уникнути спекуляцій на валютному ринку, що потягне за собою чергову девальвацію», – пояснює Віталій Ваврищук. 
 
Навіть протекціонізм у формі загороджувальних імпортних мит може боляче вдарити по невеликій відкритій економіці України, якщо торговельні партнери почнуть у відповідь застосовувати аналогічні заходи. Єдине, що залишається, – чекати сприятливої кон’юнктури на зовнішньому ринку, яка сформується, коли спрацюють антикризові заходи інших країн. Такі сумні наслідки розбалансування міжгалузевої кооперації.

[1338][1351][1352]

 
КРИЗА ЛІКВІДНОСТІ

 
МІНУС НА МІНУС
Динаміка платіжного балансу України $ млн

МІНУС НА МІНУС

 
ПРИГАЛЬМУВАЛИ
Динаміка ВВП України

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.