▪   Наталія Гейчук

ПроФФесіонали

Регіонали не втомлюються повторювати, що делегували до Кабміну професіоналів високого класу. Тиждень проаналізував, у яких царинах мають глибокі знання нинішні урядовці, та чи за спеціальностями вони зараз працюють
Матеріал друкованого видання
№ 13 (126)
від 1 квітня, 2010

У новому Кабміні чимало посадовців, чиї фах і трудовий шлях не зовсім відповідають галузям, якими цих людей поставлено керувати. У декого брак певної теоретичної бази компенсується якщо не другою освітою (як показує життя, високопосадовцю чи політику отримати диплом чи здобути науковий ступінь легше, ніж пересічному громадянинові), то наявністю практики та життєвого досвіду (узяти хоча б самого прем’єра Миколу Азарова, геолога за освітою). Однак у кількох урядовців сфера повноважень або занадто розширена, або просто далека від профілю їхньої професійної підготовки (див. інфографіку).

На чолі уряду регіоналів, за традицією, професор, але цього разу на прізвище Азаров. Микола Янович отримав звання професора (кафедра геології) у 1991‑му. За п’ять років до того захистив докторську дисертацію на тему «Шахтна геофізика» і здобув ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. Проте Азаров часто ображається, коли опоненти, критикуючи його новації у фінансово-еко­номічній сфері, нагадують, що за освітою він геолог…

Окрім Азарова, в уряді ще три професори: Володимир Семиноженко (за спеціальністю «Фізика твердого тіла»), Дмитро Табачник (професор кафедри політології) та Федір Ярошенко (професор кафедри економіки підприємства). Шестеро членів уряду є докторами наук, десятеро – кандидатами. Відомості про освіту деяких із них уже насторожили відомого викривача фальшиводипломників Геннадія Москаля. Зокрема, його здивував ступінь кандидата економічних наук за спеціальністю «Економіка сільського господарства і АПК» у міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, який успішно приховував свою обізнаність у сільському господарстві від громадськості.

Інженери регіональних душ

Найбільше в Кабміні спеціалістів із дипломами інженерів – 11, що, зважаючи на східне походження значної частини урядовців та надзвичайну популярність цієї професії за радянських часів, не дивує. Більшість інженерів здобули освіту саме на Сході України: Андрій Клюєв та Юрій Ященко закінчили Донецький політех, Сергій Тігіпко і Володимир Яцуба – Дніпропетровський металургійний, Дмитро Колєсніков – Державну металургійну академію. Двоє навчалися ще східніше – в Росії: Юрій Бойко – у Московському хіміко-тех­но­ло­гіч­но­му, Олександр Попов – у Тюменському інженерно-будівельному інститутах.

Проте значна частина згодом змінила кваліфікацію: металурги Сергій Тігіпко та Дмитро Колєсніков, гірник Юрій Ященко і хімік-технолог Юрій Бойко перевчилися на економістів, військовий радіоінженер Володимир Сівкович став юристом і менеджером із міжнародного бізнесу. Будівельник Микола Присяжнюк опанував специфіку державного управління й одразу перейшов практикуватися в цій галузі до Житомирської обласної адміністрації. Коли встиг опанувати аграрну науку, невідомо… Для інженера-електрика Віктора Бойка після закінчення Академії держ­управління також відкрилися нові перспективи: спочатку його взяли заступником міністра агрополітики, а тепер і до керівника екологічного міністерства підвищили.

Юристи й економісти

Теоретично підготовленими економістами є восьмеро урядовців. Але ключові міністри – економіки (Василь Цушко) та фінансів (Федір Ярошенко) – вивчали економіку в аграрних вишах (Одеський та Ворошиловградський сільгоспінститути) і є спеціалістами з організації сільськогосподарського виробництва. Причому Цушко не встиг навіть набути необхідного для рівня міністра практичного досвіду, адже до цього працював у колгоспах Одещини та обласній адміністрації, три з гаком скликання сидів у депутатському кріслі й очолював далеке від економічної галузі МВС. Не менш цікаві метаморфози сталися і з професійними вподобаннями Федора Ярошенка: він 20 років займався птахівницьким бізнесом на Донеччині, прискіпливо вивчав проблеми та перспективи розвитку галузі й захистив кандидатську та докторську дисертації з цієї тематики, але раптом подався у фінансисти державного масштабу. Міністр транспорту Костянтин Єфименко вивчав у Київському університеті Шевченка бухгалтерський облік і аудит, а ось звідки взяв знання зі специфіки транспортної галузі… 

Юристів у Кабінеті Азарова – Януковича п’ятеро, четверо з них здобули правову освіту додатково, зокрема й профільний міністр Олександр Лавринович. Він єдиний в уряді, хто має два кандидатських ступені: технічних та юридичних наук. У кандидатській із юриспруденції досліджував проблеми та шляхи вдосконалення виборчого законодавства. Пізніше займався цим безпосередньо – лише за останні два роки Лавринович вніс шість законопроектів щодо проведення виборів, зокрема, був співавтором закону, за яким відбувалися останні президентські перегони, а також автором його скандальних змін, внесених за три дні до другого туру. А ось міністр закордонних справ Костянтин Грищенко зі своїми уподобаннями визначився із самого початку – закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин.

Учителі та лікарі

У складі Кабміну семеро дипломованих педагогів. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов за першою освітою вчитель фізики і кілька років викладав у школах Донеччини та Криму. Василь Надрага, Дмитро Табачник, Нестор Шуфрич та Анатолій Толстоухов можуть викладати історію. Останній ще й англійську мову. З них лише головний мнсник за спеціальністю не працював узагалі, пішов у бізнес. А міністр соцполітики Василь Надрага на освітянській ниві трудився лише три роки шкільним завучем, але встиг отримати звання заслуженого вчителя, що, згідно із законом, дається не менш як за десятирічну працю в галузі. Міністр Кабміну Анатолій Толстоухов перекваліфікувався у філософи і є доктором філософських наук. Міністр юстиції Олександр Лавринович може передати студентам специфічні знання з оптичних приладів та спектроскопії. Міністр культури Михайло Кулиняк, закінчивши Київську консерваторію, на кількох підприємствах завідував культмасовим сектором. Зважаючи на освіту, з усіх напрямів культури більш-менш знається лише на музиці.

Медичну освіту мають міністр охорони здоров’я Зіновій Митник та міністр сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін. Один закінчив медінститут у Львові, інший – у Донецьку. Перший у науковій галузі доріс до ступеня доктора наук, предметом його дослідження були захворювання печінки. Востаннє практикував у столичній лікарні для високопосадовців та нардепів «Феофанія». А лікар-гігієніст та епідеміолог Сафіуллін перейшов до спорту, галузі, що є запорукою здоров’я, з футбольною спеціалізацією – опікувався спортивною підготовкою гравців клубу «Шахтар» на посаді його віце-президента.

Кризові менеджери

Троє нинішніх урядовців свого часу визнали за необхідне вивчити теорію менеджменту (Володимир Сівкович, Михайло Кулиняк та Михайло Єжель), ще троє опановували специфіку державного управління в сучасній ВПШ – Академії державного управління при президентові України (Василь Надрага, Микола Присяжнюк, Віктор Бойко).

Доволі цікаво виглядає картина відзначення професійних заслуг нинішніх урядовців керівництвом держави. З 29 членів Кабміну лише семеро не мають державних нагород. Серед тих, чиї заслуги перед Батьківщиною визнано на офіційному рівні (у більшості випадків президентом Леонідом Кучмою), – Герой України Юрій Бойко (за заслуги у розвитку ПЕК в часи керівництва Нафтогазом) та четверо повних кавалерів ордену «За заслуги»: Микола Азаров, Віктор Тихонов, Володимир Яцуба, Федір Ярошенко. Але навіть цих достойників президент Віктор Янукович ще матиме можливість заохотити і винагородити за віддане служіння (наприклад, орденами князя Ярослава Мудрого чи Богдана Хмельницького) або ж присвоїти їм звання Героїв України. Можливо, в цьому напрямі він теж намагатиметься наслідувати Леоніда Кучму.