▪   Остап Кривдик

Консервативний ренесанс

ФОТО: АР
Наступні чотири роки Німеччиною правитиме права коаліція. Тепер Україна може розраховувати на підтримку ФРН
Матеріал друкованого видання
№ 40 (101)
від 2 жовтня, 2009

 Найбільша економічна потуга Європи тепер знає, хто нею керуватиме. Ще за кілька тижнів до виборів соціологи говорили про вірогідність перемоги чорно-жов­­тих консерваторів (християнсь­­ких та вільних демо­­­кратів) – так і сталося. Але не всі, хто виграв вибори, є насправді переможцями, і не всі, хто в програші, відчувають себе розбитими й знищеними. 

Християнські демократи: чорний мінімум
 
«Ми досягли видатних результатів, і ми можемо справді святкувати сьогодні», – сказала лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ангела Меркель увечері 27 вересня, коли стали відомі попередні результати виборів. «Енджі! Енджі!» – скандували її фани, проте очі старої нової канцлерки не усміхалися. Кампанія, яку було сконцентровано на її персоні, не мала успіху, й лише завдяки мажоритарникам вдалося досягти результату – їх у Бундестаг пройшло на 67 осіб більше, ніж минулого разу. 33,8% – найгірший результат ХДС із часів створення ФРН у 1949 році.
 
Штаб Християнсько-соціаль­­ного союзу, баварського партнера ХДС, здавалось, зовсім не святкував перемогу, а післявиборча вечірка більше нагадувала поминки. 42,6% – глибокий історичний мінімум для партії, котра звикла домінувати в своєму регіоні, а в 2003 році навіть одноосібно правила Баварією, здобувши 60,7% голосів. Спад став відчутним іще торік, коли ХСС програв місцеві вибори з 43 відсотками, а також віддав соціал-демократам мерські крісла в двох найбільших містах Баварії – Мюнхені й Нюрнбергу.
 
«Фішкою» кампанії «чорних» (ХДС) було зниження податкового тиску: вони запропонували, щоб найвищий податок розміром 42% платили особи, річний дохід яких перевищує €60000 (при теперішніх €52552). ХДС є противником запровадження мінімальної погодинної зарплати (про це мають домовлятися бізнес і робітники, без втручання держави). Продов­­ження терміну виплат допомоги на дитину до 28 місяців, запровадження безкоштовних дитсадків до 2013 року, а також проведення тесту з німецької мови для всіх дітей віком чотири роки (для стимулювання інтеграції іммігрантів) складає соціальну програму партії. В міжнародній політиці консерватори орієнтуються швидше на гуманітарний, аніж на силовий вплив, і закликають будувати відносини з Росією відповідно до її поведінки.
 
Соціал-демократи: червоне падіння
 
Мінус 11% підтримки за пропор­­ційною системою і мінус 81 мажоритарний мандат порівняно з попередніми виборами – цей результат став шоком для Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Утім, на прес-кон­­фе­­ренції в неділю ввечері чільників червоних партійні активісти зустріли оплесками. «Неможли­­во сказати інакше – це гірка пораз­­ка», – капітулював Франк-Валь­­тер Штайнмайєр, усе ще міністр закордонних справ і обличчя кампанії червоних.
 
«Ми вже 11 років були при владі, й це «велика коаліція» (з ХДС/ХСС) так обвалила наш рейтинг, – пояснює причини поразки один зі штабних аналітиків, який просив не вказувати його ім’я. – Вона не давала нам діяти відповідно до наших поглядів – тому в нас поразка на місцях. Однопартійці сприйняли наш перехід в опозицію з полегшенням, адже саме через ці компроміси з ХДС ми втратили так багато підтримки».
 
Соціал-демократи багато обіцяли перед виборами. 4 млн нових робочих місць за 10 років, половину всієї електроенергії Німеччини з відновлюваних джерел до 2030 року, підвищення максимального податку до 47% (з одночасним вкладенням додатково отриманих грошей у науку), мінімум €7,5 оплати за годину роботи та мінус €200 податків за кожну дитину в сім’ї – про все це йшлося в «Плані для Німеччини», амбітній передвиборчій програмі СДПН.
 
Ліві: червоне відродження
 
Партійний ландшафт Німеччини змінив колишній голова СДПН Оскар Лафонтен. У березні 1999 року, маючи 31 рік партійного стажу, він гучно грюкнув дверима рідної партії, відмовившись від усіх партійних і державних постів через «брак співпраці». Проте формально він полишив партію тільки в 2005-му й, витримавши кількамісячну інтригу, приєднався до лівих – Die Linke, комуністів у минулому, на той час досить маргінальної політичної сили, яку підтримували лише в колишній НДР.
 
Разом із Лафонтеном до Die Linke прийшла популярність політика на заході Німеччини, його контакти з профспілками і його талант оратора, якого на цих виборах катастрофічно бракувало іншим партіям. Дошкульну критику сусідів по лівому флангу попереднім інсайдером СДПН у поєднанні з успішним соціальним популізмом чудово сприйняли люди з прибутками нижче за середні і без вищої освіти. Збільшення мінімальної допомоги з безробіття з €345 до €500, мінімальної пенсії – до €800, підвищення максимальних податків до 53%, а головне – негайне виведення німецьких миротворчих військ із Афганістану: ці тези принесли Die Linke майже 12% підтримки.
 
Вільні демократи: жовте піднесення
 
Віце-канцлером і міністром закордонних справ Німеччини вперше за її історію має всі шанси стати 48-річний юрист із Бонна Ґідо Вестервеллє, який із 2001 року керує Вільною демократичною партією (ВДП). Головна заслуга політика в тому, що ВДП перестали сприймати як «партію багатих». Вільні демократи – прихильники вільного ринку («держави має бути настільки багато, наскільки необхідно, і настільки мало, наскільки це можливо») й опоненти профспілок («паразитів соціальної ринкової економіки»). «Багаті можуть вибирати, в якій країні їм платити податки», – наголошував Вестервеллє, агітуючи за зменшення податкового навантаження на бізнес і запровадження простішої системи оподаткування.
Успіх партії гарантувала її чітка позиція щодо майбутньої коаліції з християнськими демократами: всі 93 обрані депутати від цієї політичної сили є «списочниками», а не мажоритарниками. В Німеччині функціонує змішана виборча система: кожен німець віддає два голоси: мажоритарний, зазвичай за місцевого кандидата, партії котрого симпатизують (наприклад, ХДС), і пропорційний – потенційному коаліційному партнерові (в цьому випадку ВДП). Така виборча система дозволила ВДП набрати 14,8% голосів – найкращий результат за весь час її існування.
 
Зелені: поступове зростання
 
Послідовність зелених у відстоюванні екологічних гасел, їхня орієнтованість на молодь і на високотехнологічну «зелену» еко­­номіку дає свої плоди. І хоча в мажоритарних округах ця сила здобула тільки один мандат, за пропорційною системою їхні списки набрали 10,7% голосів. Найближчим часом зеленим не світить участь в уряді, адже вся їхня кампанія була спрямована проти «чорно-жовтих» прихи­­льників мирного атома. Відомі НДР-івські диси­­денти-еко­­ло­­гіч­­­ні активісти, старійшини партії, не допустять коаліції з Die Linke. Самостійно ж утворити коаліцію з СДПН екологи зараз не можуть.
 
Український чинник
 
Україна й стосунки з нею не були темою виборчої кампанії до Бундестагу. «Ваша політика стала настільки хаотичною і конфліктною, що ми просто не знаємо, з ким із ваших можна мати справу», – зізнавалися німецькі експерти. Проте успіх ВДП усе ж важливий для України, адже це єдина німецька партія, яка у своїх програмних документах виступила за надання нашій державі довгострокової перспективи членства в ЄС. Лідер вільних демократів має стати віце-кан­­цлером та очолити міністерство закордонних справ, що, ймовірно, позначиться на зовнішній політиці країни. Зокрема, переможці виборів обережніше й прагматичніше ставитимуться до Росії, а це дає змогу сподіватися на більш зважену східну політику Німеччини – вочевидь вона буде не такою проросійською, як дотепер.
 
Під час кризи німці віддали перевагу консервативним політичним силам перед соціалістичними, бізнесу перед державним регулюванням, зниженню податків перед збільшенням соціальної допомоги. І хоча ця перемога може стати пірровою для правих, бо їм доведеться приймати непопулярні рішення, та все ж провідні країни світу позитивно відреагували на новий уряд: економіка й політика Німеччини – в надійних руках. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.