▪   Юрій Макаров

Валізі прилаштували ручку

Компартії нарешті знайдено не епізодичне, а системне використання
Матеріал друкованого видання
№ 8 (69)
від 27 лютого, 2009

 

Ні, не чекайте жодного кривого слова на адресу особисто комуніста №1 Петра Симоненка. Він уперше за багато років спромігся зробити щось корисне для країни: народити доньку. Так само не слід поглиблювати психотравму комуніста №2 Леоніда Грача: минулої суботи позачерговий пленум ЦК КПУ вивів його зі складу президії за порушення принципів демократичного централізму, бо саме він якщо не оприлюднив (не доведено), то нескромно коментував у пресі love story свого лідера й таким чином провокував розкол.
 
Комуністи давно так не купалися у променях слави. І відповідно – в потоках бруду. Опоненти Леоніда Івановича почали згадувати йому зв’язки з бізнесменом Фірташем і Партією регіонів, а опоненти опонентів – закидати Петрові Олексійовичу орієнтацію на БЮТ та бізнесмена Григоришина. Обмін люб’язностями – у межах норми, в демократії подеколи не жіноче обличчя. До того ж основні фігуранти виховані в традиціях специфічного, так би мовити, дискурсу: для комуністів «розкол» – найстрашніше слово, навіть гірше, ніж «опортунізм» чи «аморалка».
 
Відокремити чутки від пліток складно, доведеться аналізувати дії. Забудьмо навіть про дипломатичну хворобу сімох депутатів-комуністів під час голосування 2 лютого за відставку уряду. В понеділок КПУ провела на столичному Майдані фінальний раунд усеукраїнського хепенінгу «Че­модан – вокзал – Америка». Кільканадцять тисяч демонстрантів під червоними прапорами закликали президента залишити свою посаду так рішуче, ніби в українській мові немає слова «валіза», а до Вашингтона можна дістатися потягом. Такі акції потребують грошей, і чималих. Партія функціонує за рахунок членських внесків, стверджують її речники. Але ж поміж стотисячного загону українських комуністів більшість становлять пенсіонери з мі­сячним доходом до 500 грн, відтак 1% їхніх сукупних статків заледве вистачить на один Lexus. Утримувати КПУ з усіма її Brioni за такі копій­ки – все одно, що побудувати маєток на депутатську платню (був, щоправда, один напівзабутий епізод: 2002 року Сімферопольський райсуд зняв Леоніда Грача з дистанції на виборах до ВР Криму за те, що він «забув» зазначити у майновій декларації триповерхову садибу із сауною, розарієм та альпінарієм на ділянці в гектар вартістю $270 тис. у тодішніх цінах).
Залишається припустити, що Ум, чєсть і совєсть остаточно залучили до «битви гігантів» і вписали до відповідної платіжної відомості. Відтак чи не варто розглядати згадане шоу в контексті протистояння між президентом і прем’єром?
 
Торік товариш Грач видав книжку «Україна – не Європа». А й справді...
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.