▪   Сергій Лук'янчук

Поблажливий Путін

Мабуть, за останні три роки в міждержавних відносинах України та Росії не було жодної важливої події, яка б не супроводжувалася командою «Гази!», що лунає з Москви
Матеріал друкованого видання
№ 27 (36)
від 4 липня, 2008

 

 

  

Мабуть, за останні три роки в міждержавних відносинах України та Росії не було жодної важливої події, яка б не супроводжувалася командою «Гази!», що лунає з Москви. Червневий візит прем’єрки Юлії Тимошенко не став винятком: напередодні її перемовин з прем’єром РФ Владіміром Путіним керівник «Газпрому» Алєксєй Міллєр заявив, що ціна імпортного газу для України в 2009 році може зрости до $400 за 1000 м3. По суті це було повторення заяви, вже озвученої головою російського МЗС Сєрґєєм Лавровим. Він під час нещодавнього візиту прези- дента Віктора Ющенка до Росії чомусь заходився переповідати журналістам зміст його розмов із президентом РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим про нібито неминуче подорожчання газу в два рази, та ще й запевняв, що українська сторона сама хоче якомога швидше перейти на європейську ціну. Якщо ця «ретрансляція» нагадувала радше політичну провокацію, то Алєксєй Міллєр знайшов для своєї заяви раціональніше підґрунтя: мовляв, країни Середньої Азії, чий газ Росія перепродає Україні, наполягають на підвищенні цін до європейського рівня вже з наступного року. Втім, прем’єр Путін на прес-конференції за підсумками перемовин із Тимошенко підкреслено демонстрував поблажливість до України. Виявляється, вона вже не «тирить газ» – поточних боргів перед Росією немає. Окрім цього, Путін сам би хотів підвищувати ціну на газ для України поступово, але – от прикрість – країни Середньої Азії хочуть зробити це негайно. Однак переговори тривають, і про остаточний результат наразі рано говорити. 

Втім, з усієї цієї «візантійщини» можна виокремити кілька достовірних фактів. Перший – є підстави зі 100-відсотковою впевненістю стверджувати, що ніякої ціни в $400 наступного року для України не буде. Це така сама страшилка, як обіцянки $230 на 2006 рік (у дійсності домовилися про $95) та $330 на 2008 рік (замість чинних зараз $179,5). Другий – середньоазійські країни не можуть вимагати європейської ціни хоча б тому, що газ у Європу не продають. Повний контроль цього газу «на виході» наразі належить Росії, котра, в свою чергу, постачає його в Україну. Більше того, інших споживачів, що могли б викупити 55 млрд м3, які наразі ми імпортуємо, в природі не існує. Тобто, Туркменистан або Узбекистан зможе запровадити для України тільки таку, дозволену росією, «європейську» ціну.
 
Тому можна очікувати, що все відбуватиметься так, як повідомила Юлія Тимошенко: Україна матиме поступове підвищення цін на газ протягом трьох-чотирьох років. Однак залишається відкритим питання, чи буде це підвищення відбуватися відповідно до погодженої з Росією та країнами Середньої Азії формулою поетапних ці - нових змін на кількарічний період. Інший варіант – ситуація перманентної цінової невизначеності, яка дає Росії можливість із будь-якого приводу розпочати чергову «газову атаку» на Україну. Зрозуміло, що для нашої сторони більш прийнятним є перший варіант, та навряд чи нинішня російська влада відмовиться від використання енергетичного шантажу проти непоступливих сусідів. Тому українським газовим переговорникам слід тримати протигази напоготові.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.