▪   Уве Умлауфф

Подали на бюджет

ФОТО: PHL
Україна не могла відмовитись від кредиту МВФ. Але вона може вибрати стратегію вирішення проблем, які породили потребу в них
Матеріал друкованого видання
№ 32 (145)
від 6 серпня, 2010

Справу зроблено: 28 липня 2010 року МВФ надав Україні кредит у розмірі $15,2 млрд. Він прийшов на зміну попередній кредитній лінії в $16,4 млрд, яку заморозили торік після того, як було перераховано лише $10,6 млрд. Це сталося через те, що колишній уряд відмовився вживати жорстких антикризових заходів перед президентськими виборами. Чи добре для України кредитування на поточний момент? Ми вже намагалися разом із Таносом Арванітісом, керівником місії МВФ в Україні, та Максом Альєром, представником МВФ в Україні, відповісти на це запитання під час телеконференції з журналістами 29 липня. Уявіть себе звичайним позичальником. Що для вас найважливіше? Те саме, що й для державного боржника.

Яка мета кредиту? Це найпростіше запитання. Україна на межі національного банкрутства. Їй потрібна готівка, щоб фінансувати хронічний бюджетний дефіцит. Тож це класичний споживчий кредит для того, хто живе не відповідно до своїх реальних можливостей. Як, до речі, й більшість країн – членів МВФ. Гроші не інвестуватимуть у конче потрібну модернізацію зношеної газотранспортної системи та інші проекти. На останньому засіданні ні­мець­ко-української комісії з озброєнь ваша влада задекларувала намір купувати списані німецькі військові кораблі, але навряд чи такі речі можна вважати інвестиціями.

Отже, є державний дефіцит і запрограмоване зростання державного боргу… Зрештою, немає значення, на якій глибині під водою ваша голова: один чи десять метрів. Коли ви не спливете, то потонете і так, й інакше. І вам не буде легше від того, що, перебуваючи ближче до поверхні, зможете бачити сонячні промені, які прорізатимуть воду.

Який кредитний період? $1,9 млрд будуть виплачені Україні одразу й підуть у бюджет. Решту грошей виділятимуть порціями щокварталу Національному банку аж до кінця 2012 року. Боржник завжди зацікавлений, щоб кредитний період тривав рівно стільки, скільки потрібно для досягнення визначеної мети, зокрема усунення бюджетного дефіциту. На жаль, досвідом доведено, що це історія з початком, але без кінця. Тому для кредитора важливо, щоб виплати за позикою були синхронізовані зі щоквартальними звітами про успішну боротьбу з дефіцитом. Інакше виникає ризик неповернення коштів.

Які параметри кредиту? Насамперед треба зазначити, що відсоткова ставка – 2,5% на рік – є, звісно, нижчою за ставки на будь-яких ринках капіталу. Але це змінна відсоткова ставка для ще неповернутого поточного кредиту України. Потім не буде жодних подальших виплат, якщо не вдасться реально приборкати бюджетний дефіцит. У 2010 році він має бути щонайбільше 5,5% ВВП, у 2011-му – за рахунок зменшення видатків – щонайбільше 3,5% і, нарешті, у 2012-му – 2,5% ВВП. До 2015 року державний борг має невпинно скорочуватися й досягти позначки нижче ніж 35% ВВП. Як можна досягти цієї мети?

Є дві головні проблеми, що постають у цьому контексті: НАК «Нафтогаз України» і пенсійна система. Нафтогаз має на меті скоротити цього року дефіцит бюджету до 1% ВВП після того, як зростуть ціни на газ. Наступного року НАК обіцяє збалансувати свій бюджет. Щодо пенсійної системи, то її дефіцит 2009-го сягнув 7,5% ВВП. Загалом пенсійна система становить 18% ВВП. При цьому співвідношення пенсіонерів до зайнятого населення змінюватиметься – кількість пенсіонерів зростатиме. До того ж потрібно, щоб Нацбанк був незалежною інституцією, а банківська система країни відновилася.

Чи можна досягти цих цілей? Що трапиться, якщо НАК не матиме наступного року обіцяного збалансованого бюджету? Чи можна буде й далі підвищувати ціни на газ? І при цьому не надавати біднішим верствам населення жодної компенсації? І як відреагують пенсіонери на можливе урізання їхніх пенсій? Чи спроможний цей уряд діяти жорстко? Чи він остерігається наступних виборів? Ці питання наразі залишаються без відповідей.

Хто є кредитором? Міжнародний валютний фонд було засновано 1944 року. Ця спеціальна агенція ООН налічує 187 членів, але їхній голос, коли ухвалюють постанови, співмірний частці їхнього капіталу. Рішення у цій організації мають прийматися 85-відсотковою більшістю. США з часткою в 17% спроможні заблокувати прийняття рішення самотужки. Наступний гравець, що може зупинити цей процес, – ЄС, країни-члени якого мають разом 25%. Німеччина, приміром, має 6%, а Росія – для порівняння – 3 %. Як наслідок – фінансовий директор МВФ завжди європеєць, а його перший заступник – американець. Штаб-квартира Фонду у Вашингтоні.

Початкова місія МВФ – надавати фінансову допомогу країнам, що зіткнулися із серйозними фінансово-економіч­ними проблемами. Він має бути кредитором у надзвичайних випадках. Найбільшими його позичальниками нині є Україна, Угорщина (по $11,6 млрд боргу) та Румунія ($12,5 млрд). Першою розвиненою країною, що скористалася його допомогою, була, до речі, Греція.

Допомога зазвичай ув’язу­ється з Програмою структурної перебудови (SAР), сформульованою у «Вашингтонському консенсусі». Вона передбачає зменшення державних витрат, інтенсивну приватизацію та зниження рівня корупції. Але критики часто наголошують, що це призводить до соціальної бідності, а тому вимоги МВФ лише загострюють проблеми. Наприклад до того, як МВФ втрутився у справи Кенії, центральний банк цієї країни був цілком спроможний конт-ролювати всі монетарні операції. Після того як із ініціативи Фонду рух валюти лібералізували, мільярди кенійських шиллінгів було виведено за кордон. Наукові дослідження виявили, що виконання суворих вимог МВФ спричинили тисячі смертей від туберкульозу в Східній Європі, бо різко зменшилися видатки на державну медицину, яка обслуговує найбідніші верстви населення. Інший приклад – Ямайка. До того як ця країна почала позичати гроші у Фонду, її національна валюта – ямайський долар – при вільному обміні коштував більше, ніж американський. 1995 року, коли країна припинила спів-працю з МВФ, ямайський долар коштував лишень 2 американських центи. Від України ця фінансова установа також вимагає запровадження гнучкого курсу обміну валют.

Чи є альтернативи? Однозначно ні. Шукати кредити на міжнародних фінансових ринках немає сенсу, вони дуже дорогі. Інший можливий рятівник – це Росія, яка вже позичила Україні $2 млрд. Таким чином РФ інвестує у свій геополітичний вплив. На додаток до цього вона пропонує купити в України її державні облігації за нижчою відсотковою ставкою за умови, якщо вони будуть номіновані в рублях. Чому – зрозуміло.

Висновок: Україна має розумно скористатися грошима МВФ. Зокрема, влада повинна створити умови, щоб держава не перетворилася на магазин самообслуговування, з якого різні групи інтересів цуплять готівку. В такому разі Україна не залежатиме ні від кого: ні від МВФ, ні від Росії. Й це буде якнайкраще.