Приватна урбаністика

Квести й кімнати Житомира

Мої польові дослідження українських міст почалися ще з раннього дитинства. Дарма що більшу частину життя (так, я ще досі можу так сказати) прожила в селі. Село Соловіївка має не лише милу вухові назву, а й непогане розташування за кілька годин їзди до двох великих міст. Тому протягом усіх моїх шкільних років я жила не так у Соловіївці, як між Житомиром і Києвом.

27 жовтня, 2017, Ірина Ніколайчук

Часів Яр. Дідові й бабі

- Юля, а ви не знаєте, як називалась вулиця, де жили мої дід і баба? - Зараз? Після перейменування? А як вона називалась тоді?

6 жовтня, 2017, Олена Стяжкіна

Борислав. Глибокий сон промислового містечка

Борислав – моє рідне місто, колись промислове, бурлило життям, але зараз це тиха провінція, що дрімає серед гір.

3 жовтня, 2017, Ірина Колодійчик

Міфічний край Троя, або «Жизнь дала трещину…»: найбільший і найпотаємніший район Києва

Я народилася в Печерському пологовому будинку, за місцем прописки мами, але з п’яти місяців і до двадцяти трьох років жила на Троєщині. Коли запитують «звідки ти?», відповідаю, що з Києва, і радію, що лише корінні кияни перепитують далі: «А звідки саме?».

12 вересня, 2017, Ірина Забіяка

Запоріжжя. Підземне й у польоті

- Давай, — кажуть мені в спину. — Давай, малий, не створюй черги.

4 вересня, 2017, Тарас Білка

Київ. Спроба любові та привласнення

“На мені, як і на Києві, більше немає чого фотографувати. Я усім таким, як ти, хто приходить — а приходять часто, — кажу: ви приїхали й шукаєте Київ, якого вже не впіймати, але можна закрити очі й спробувати відчувати”.

28 серпня, 2017, Віра Курико

Моршин: курорт, місто, кітч

Турист їде в місце, яке на тиждень-два відпустки мало б стати раєм, а потрапляє до Моршина.

15 серпня, 2017, Настасія Євдокимова