|
Приватна урбаністика |
Публікації
|
В одному з туристичних путівників Івано-Франківськомсказано: «єдиний спосіб потрапити до міста – через міст». Не знаю, в якому столітті живе автор цієї фрази, проте мені імпонує його підхід. Що б не було написано в офіційних документах, що б не було намальовано на міських мапах, завжди є відмінність між огромами площі, зайнятої спальними районами та невеликим клаптиком землі в межиріччі двох Бистриць. Ким би не був автор, він пам’ятає цю відмінність. І, що важливіше, вірить у неї.
6 листопада, 2017, Остап Українець
|
|
Мої польові дослідження українських міст почалися ще з раннього дитинства. Дарма що більшу частину життя (так, я ще досі можу так сказати) прожила в селі. Село Соловіївка має не лише милу вухові назву, а й непогане розташування за кілька годин їзди до двох великих міст. Тому протягом усіх моїх шкільних років я жила не так у Соловіївці, як між Житомиром і Києвом.
27 жовтня, 2017, Ірина Ніколайчук
|
|
- Юля, а ви не знаєте, як називалась вулиця, де жили мої дід і баба?
- Зараз? Після перейменування? А як вона називалась тоді?
6 жовтня, 2017, Олена Стяжкіна
|
|
Борислав – моє рідне місто, колись промислове, бурлило життям, але зараз це тиха провінція, що дрімає серед гір.
3 жовтня, 2017, Ірина Колодійчик
|
|
Я народилася в Печерському пологовому будинку, за місцем прописки мами, але з п’яти місяців і до двадцяти трьох років жила на Троєщині. Коли запитують «звідки ти?», відповідаю, що з Києва, і радію, що лише корінні кияни перепитують далі: «А звідки саме?».
12 вересня, 2017, Ірина Забіяка
|
|
- Давай, — кажуть мені в спину. — Давай, малий, не створюй черги.
4 вересня, 2017, Тарас Білка
|
|
“На мені, як і на Києві, більше немає чого фотографувати. Я усім таким, як ти, хто приходить — а приходять часто, — кажу: ви приїхали й шукаєте Київ, якого вже не впіймати, але можна закрити очі й спробувати відчувати”.
28 серпня, 2017, Віра Курико
|