Політика

  ▪   Олексій Розумний
  ▪   Провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова

Рейтинги Зеленського падають так само, як раніше у Порошенка

Як правило, у фокусі публічних дискусій про «рейтинги» президента опиняються два показники: рівень його електоральної підтримки (у випадку проведення президентських виборів) та рівень суспільної довіри до нього. Варто наголосити, що це – різні речі, адже іноді їх плутають.

Для заміру електоральної підтримки потенційних кандидатів найчастіше респондентам ставиться питання на кшталт: «Якби наступної неділі відбувалися вибори Президента України, то за кого би Ви проголосували?» – і пропонується перелік кандидатів, а також варіанти «інший кандидат», «важко відповісти», «не братиму участі у виборах». Досвід показує, що найбільш наближеним до реальних результатів виборів є відсоток підтримки певного кандидата серед тих респондентів, які мають намір голосувати і визначилися з вибором. Однак якщо опитування проводиться задовго до виборів, а список майбутніх кандидатів ще невідомий, виникає проблема: дизайнерам анкети доводиться включати до неї «кандидатів» на власний розсуд, виходячи з поточної політичної ситуації (а іноді, можливо, і побажань замовника дослідження). Водночас респондентам доводиться обирати із запропонованого «меню». Одні запропоновані кандидатури можуть відтягувати частину «нестійких» прихильників інших (так само, як це відбувається під час реальних виборів). Тому у міжвиборчі періоди електоральні «рейтинги» – досить умовна річ.

 

Менш залежними від контексту є відповіді респондентів на запитання: «Наскільки Ви довіряєте таким політикам та громадським діячам?» (оскільки питають про кожного окремо). Окрім рівня довіри (відсоток тих, що довіряють), іноді також використовується більш комплексний показник – баланс довіри, тобто відсоток респондентів, які довіряють політику мінус % тих, що не довіряють. Його перевага у тому, що він чутливий до зростання недовіри при сталому рівні довіри – за рахунок зменшення кількості респондентів, що не визначилися з відповіддю або обрали варіант «не знаю такого».

 

Читайте також: Переродження ілюзій

 

Нижче порівнюється динаміка електоральної підтримки Петра Порошенка і Володимира Зеленського (її % серед респондентів, що визначилися з вибором та мають намір голосувати), а також динаміка балансу суспільної довіри до цих політиків. За точку хронологічного відліку по горизонтальній осі обрано день інавгурації. Результати опитувань локалізовано по вісі часу за днем їх завершення.

 

Доступні дані для порівняння електоральної підтримки новообраних президентів маємо починаючи з приблизно 100-го дня після їх інавгурації. При цьому дуже помітна різниця між результатом Зеленського у першому турі виборів (30,24%) та його електоральною підтримкою у вересні 2019-го (68%). Причинами такого злету могли бути: залучення нових прихильників в ході другого туру президентських перегонів; ефектний розпуск Верховної Ради та ініціація дострокових парламентських виборів (на яких президентська партія отримала вже 43,16% голосів); повернення з РФ 35 військовополонених і заручників, що відбулося на початку вересня, безпосередньо перед проведенням опитування. Однак для детальнішого аналізу динаміки електоральної підтримки Зеленського в цей період бракує даних. Зрозуміло лише, що підтримка Порошенка за аналогічний період не «злетіла», а залишилась приблизно на тому ж рівні.

 

Читайте також: У червоній зоні

 

Далі, після перших 100 днів, у обох випадках спостерігається загальна тенденція до падіння електоральної підтримки. Так, якщо Порошенко в районі 100-го дня президентства міг розраховувати на підтримку 53% активних і визначених виборців, то до 400-го дня цей показник упав до 27%. Електоральна підтримка В.Зеленського за аналогічний проміжок часу впала з 68% до 35-37%. Звісно, при порівнянні з 30,24% голосів, отриманими Зеленським у першому турі виборів, і ці цифри здаються непоганим результатом. Саме на такому порівняні ґрунтується теза, що «рейтинг нинішнього президента тримається і навіть зріс». Однак насправді та обставина, що Зеленський отримав у першому турі значно нижчий % голосів, ніж свого часу Порошенко, жодним чином не «покращує» його становище у подальшому.

 

 

Для порівняння динаміки балансу довіри до Порошенка і Зеленського на початку президентства кожного з них маємо більше даних. Їх аналіз дозволяє припустити, що зростання довіри до Зеленського тривало у перші місяці після інавгурації. На рубежі в 100 днів (у вересні 2019-го) зафіксовано максимум суспільної довіри до Зеленського (так само, як і його електоральної підтримки). Також помітне тимчасове зростання «рейтингів» Зеленського у квітні, на фоні початку активної боротьби з пандемією. Однак ці окремі особливості не скасовують загальної тенденції до погіршення. Так, у районі 400-го дня президентства баланс довіри Зеленського опускається до від’ємних значень (-10/-4 відсоткових пунктів), що не дуже сильно відрізняється від показника Порошенка після першого року на посаді (-20 в.п.).

 

Читайте також: Шляхом Леоніда ІІ

 

На початку каденції Зеленський мав дещо вищі рівень електоральної підтримки та баланс довіри, ніж свого часу Порошенко, і надалі зберігає цю відносну перевагу. Однак у цілому динаміка відповідних показників протягом першого року президентства у Порошенка та Зеленського подібна: в обох випадках спостерігається виразно негативний загальний тренд.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.