Політика

  ▪   Підготувала: Єлизавета Гончарова

Щирі наміри й кадрові провали

Мешканці Донеччини, які мають активну громадянську позицію та підтримали Володимира Зеленського, оцінили його діяльність і дали відповіді на кілька запитань
Матеріал друкованого видання
№ 41 (621)
від 10 жовтня

1. Як ви загалом оцінюєте діяльність Володимира Зеленського на посаді президента і чи відповідає це вашим попереднім очікуванням?
2. Які кроки нового президента ви вважаєте найважливішими і чому?
3. Чи є щось, що ви не схвалюєте?
4. Чи бачите ви кардинальну відмінність нової влади від попередньої? І що, на ваш погляд, повторюється?
5. Чи влаштовують вас кількість і якість інформації, яку ви отримуєте від команди президента? Що хотіли б поліпшити? 
6. Які найближчі перспективи на шляху держави вас надихають? Які лякають?

 

Тетяна і Валерій Данилевські, активісти, переселенці з Донецька, Бахмут  

1. Наша родина вже багато років займає активну громадянську позицію, бере участь у суспільному та політичному житті країни. І ми свідомо голосували за Володимира Зеленського. Діяльність президента оцінюємо загалом позитивно, бо він дуже активний і намагається виконати свої обіцянки. Йому вже вдалося повернути перших полонених і зрушити мінський процес. Попередні очікування виправдані майже на 100%.

2. Найважливішими є його кроки на зовнішньополітичному напрямку, особливо щодо початку діалогу з Путіним. Є надія на завершення війни, чого раніше взагалі не було.
3. Не схвалюємо його пасивності в питаннях тарифів, пенсійної реформи, виправлення недоліків медичної реформи. Також не подобається урізання субсидій, намір у­законити продаж землі, бо вважаємо, що це не на часі — за­раз земля буде дуже дешевою. Не подобаються звільнення Данилюка, діяльність глави Офісу президента Богдана та його прес-секретаря Мендель.
4. Щодо кардинальної відмінності в діяльності нової влади, то можна сказати, що її немає ні у внутрішній, ні в зовнішній політиці, але помітна більша результативність у питаннях визволення полонених і взагалі в діалозі з Москвою.
5. Кількість і якість інформації щодо діяльності президента цілком влаштовує.
6. Надихають перспективи закінчення війни, повернення всіх полонених та політв’язнів, поліпшення економічних показників, можливо, приплив інвестицій. Лякають питання реального повернення втрачених територій Донбасу за путінським сценарієм, створення «українського Придні­стро­в’я». У повернення Криму взагалі не віриться, поки живий Путін.

 

Читайте також: Чого навчать попередники

 

Олексій Гаврилов, голова районного осередку УКРОПа, лікар, Волноваха

1. Я не є чистим прихильником Зеленського, радше прихильником змін. Але голосував за нього, бо це був компроміс. Загалом дії схвалюю. Він більше відкритий спочатку. Немає штучного пулу президентських блогерів. Менше, майже немає, показухи. Дії енергійні, але не завжди прораховані.
2. Якщо чесно, після виборів майже не стежу за президентською партією, бо в них немає стратегії. Ні в чому.
3. Не схвалюю створення «капсули» своїх людей, які не дають йому побачити справжній стан речей.
4. Звісно, на сьогодні відмінність є. Але повного перезавантаження немає і не буде, велика інертність апарату. Багато тих, хто рухав країну до реформ, пішло з посад. Команда президента дуже недопрацьовує на місцях, потрібні нові, принципові люди. Україна повинна стати самостійним гравцем. Звісно, не одразу. Але дуже невпевнені зараз кроки в зовнішній політиці. Треба зайняти жорсткішу та принциповішу позицію щодо агресора. І не повторювати помилки Порошенка. Українці за п’ять років підросли, не слід їх недооцінювати.
5. Я не дивлюся ТБ. Але бачу, що в інтернеті немає нав’язаної джинси. Це позитив. Але немає представників президента на місцях, що недобре. Якийсь вакуум зворотного зв’язку відчувається. 
6. Надихає зменшення бюрократії та кількості папірців. Лякає намір постригти всіх підприємців без розбору. Невеликий бізнес не можна чіпати.

 

Читайте також: Приборкання недоторканного

 

Андрій Рябуха, адвокат, Торецьк

1. Загалом Зеленський виправдовує мої очікування. Обираючи його, я хотів бачити людину, яка за своїми якостями здатна змінити Україну на краще та щиро прагне цього. Брак у нього політичного досвіду мене не відштовхував, навіть навпаки. На мою думку, це дає йому змогу не бути упередженим у сприйнятті інформації, яка до нього надходить як до глави держави, і приймати складні та відповідальні рішення. Так, він робить реальні кроки на шляху до встановлення миру в Україні, а не обмежується лише заявами. Його команда активно оновлює кадри в державних органах та опрацьовує пакет змін у веденні бізнесу, містобудуванні, трудовому законодавстві, які, на мою думку, здатні в найкоротші терміни детінізувати значну частину нашої економіки, наповнити бюджет, поліпшити ведення бізнесу в країні. 
2. Найважливіший і, мабуть, найдискусійніший крок — це крок на шляху до встановлення миру на Донбасі. Я розумію, що є чимало критиків Володимира Зеленського саме з цього питання, але то реальні кроки за останні п’ять років, і я хотів би дати йому можливість їх реалізувати. Другий важливий крок — визнання новою владою доцільності ефективних реформ попередників, а саме в частині децентралізації. На мою думку, це свідчення виваженості та професіоналізму нової команди, вияв послідовності.
3. На моє переконання, зміни, які стосуються судової системи України, мають відбуватися через широке обговорення в юридичній спільноті та враховувати її позицію. Бо постійне, безперервне реформування цієї гілки влади починаючи з 2012 року до сьогодні призвело до вимивання значної кількості професійних суддів. Якщо нова судова реформа буде невдалою, ми можемо втратити можливість реально захистити свої права в судових органах.
4. Кардинальна відмінність полягає в тому, що в більшості представників нової влади є запал і справжнє бажання творити позитивні зміни в усіх сферах нашого життя, але поки що бракує досвіду. Але це те, що набувається.
5. У моїй професії інформація — це якщо не головна, то явно не остання річ, якою треба володіти, тому для свідомого громадянина її забагато бути не може. Але на запитання, які мене хвилюють у політичному житті країни, я поки що завжди знаходжу відповіді. Зараз дуже активно ухвалюються нові нормативно-правові акти, а за всім треба стежити.
6. Мене надихає те, що уряд пішов шляхом скорочення видатків на бюрократичний апарат (зменшення кількості прокурорів, держслужб), прагне зменшити видатки держбюджету через діджиталізацію, намагається навести лад у системі оподаткування. Це ті кроки, які в поєднанні з низкою інших можуть дати позитивний ефект для розвитку економіки.  

 

Читайте також: За чужим сценарієм

 

Ірина Охременко, переселенка, психолог, Донецьк — Київ

1. Я не фанат Зеленського і в першому турі голосувала не за нього. У другому турі мій голос мав протестний характер, я виступала проти Порошенка. Тому в мене не було жодних ілюзій щодо швидких і великих успіхів у діяльності нового президента. Я прекрасно розуміла, який політичний спадок він отримує і з якими політичними, економічними та психологічними труднощами йому доведеться зіткнутися. Вважаю, що відлік 100 днів президентства Зеленського розпочався 29 серпня, з моменту початку роботи нової ВР і Кабміну. До цього він не мав жодних реальних важелів впливу на те, що відбувається в країні, і в принципі міг тільки формувати свою команду та напрацьовувати плани. На мою думку, він впорався із цим на трійку. Зеленський дуже обережний із залученням кадрів зі сторони і вважає за краще спиратися на тих, кого знає, чи тих, кого йому рекомендують люди, яким він довіряє. Сподіваюся, що цю хворобу зростання він подолає. До безперечних плюсів зараховую його щире бажання змінити життя в Україні на краще та політичну волю в боротьбі за ці зміни.
2. Найважливішими я вважаю кадрові зміни в Генеральній та Військовій прокуратурах. Призначення Рябошапки та Чумака найкращі зі зроблених. Прокуратура — це стрижень у боротьбі з корупцією, яка знищує Україну. Поза сумнівом, Рябошапка, Чумак і Касько — професіонали, які зможуть впоратися із цим завданням. І другий величезний успіх — звільнення наших військовополонених. Я підтримую рішення віддати на обмін переоціненого Цемаха, який, по суті, був уже допитаний і дав усі свідчення, які збирався дати. Підтримую рішення перезапуску антикорупційних органів, очолюваних Корчаком, Ситником і Холодницьким, котрі примудрилися вже засвітитися в корупційних скандалах. Підтримую розпуск ангажованої ЦВК, але вважаю квотний принцип нераціональним. Думаю, потрібно знайти правильну формулу, спираючись на світовий досвід. Мені подобається ідея держави в смартфоні. І я підтримую прагнення до скорочення держапарату.
3. Мені не подобається поспішність, із якою вноситься та ухвалюється багато законів. Категорично не подобається спроба швидкого відкриття ринку землі. Вважаю, що це питання має бути винесене на всеукраїнський референдум. Не подобається, що влада не веде постійного діалогу із суспільством і не пояснює свої наміри. Як приклад — украй невдалі комунікації з питань відкриття ринку землі та імплементації формули Штайнмайєра. Категорично не подобається закон про введення касової звітності для ФОПів, що відкриває дорогу корумпованим силовикам до поборів із підприємців. Вважаю, що наповнення бюджету потрібно починати не з викручування рук дрібним і середнім підприємцям, а з запровадження податку на виведений капітал, активізації роботи Антимонопольного комітету, підвищення ренти на природні монополії, реформ на митниці тощо. Мені не подобається дуже слабка кадрова політика: занадто багато випадкових людей, мета яких — особиста кар’єра і збагачення, а не благо держави.
4. Так, нова влада відрізняється від попередників. Порошенко — олігарх, мажорний синок батька — високопоставленого комуніста, а Зеленський — виходець із середовища інтелігентів, успішний менеджер, який зробив себе сам. У них дуже різні цілі та бачення можливостей президента. Для Порошенка це можливість особистого збагачення, для Зеленського — можливість увійти в історію «батьком нації», який вивів країну з прірви зубожіння та корупції. А повторюються слабкість кадрів, брак ідеології, чіткої стратегії й тактики розвитку країни.
5. Мені подобається, що нова влада активно й креативно використовує соцмережі. Бракує кваліфікованих комунікаторів, які своєчасно доносили до суспільства розшифровку дій влади, крім Ірини Верещук — вона на своєму місці. Не подобається, слабкість мовлення України на окуповані території, Європу та світ. Державне телебачення практично на нулі. Потрібна концепція пропаганди потенціалу та досягнень України.
6. У мене обережний оптимізм із приводу боротьби з корупцією, спроби наступу на олігархів, діджиталізації. Дуже лякає поспішне ухвалення законів без детального кваліфікованого обговорення.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.