Політика

  ▪   Ірина Рябоштан

Вибори-2019: хто не потрапив у виборчий бюлетень

Чому ЦВК відмовила в реєстрації кандидатом в президенти близько 50 особам

 Президентська кампанія цьогоріч побила рекорд за кількістю кандидатів. До цього рекордним вважали 2004, коли на посаду глави України балотувалося 24 особи. Натомість у 2019 за президентське крісло планувала позмагатися 91 особа, однак це право вибороли лише 44 кандидати. Іншим – 47 – у реєстрації відмовила Центральна виборча комісія.

 

Здебільшого причиною відмов ставали проблеми з документами та їх невідповідне оформлення – порушення порядку самовисування; порушення вимог, помилки, неточності та суперечливі відомості в автобіографіях; або взагалі відсутність деяких документів. Чимало клопоту принесли майбутнім кандидатам декларації. Питання виникало не до їхніх статків та майна, більше – до невміння оформлювати документи. Попри вимоги ЦВК кандидати-невдахи подавали декларації в довільній формі, використовували застарілі зразки та інформацію, деякі навіть забували засвідчувати їх підписами.

 

Читайте також: Президентські вибори: стартові позиції

 

Разом з цим, двоє кандидатів – Віталій Велідченко  та Іван Качайло – вибули з гонки, тому що вирішили викласти свої передвиборні програми не державною мовою.Своєю чергою, Денису Потапову, Олександру Тіщенку та Михайлу Булаху відмовили, бо їм ще не виповнилося 35 років.

 

Залишається лише спостерігати за президентськими перегонами й Надії Савченко. Так, однією з причин відмови їй у реєстрації стало те, що рішення політичної партії "Громадська-політична платформа Надії Савченко" про висування кандидата на вибори не було підкріплене печаткою; також вона не внесла грошову заставу в розмірі у 2,5 мільйона гривень.

 

Проблеми із заставою не дозволили продовжити боротьбу не лише Савченко. У ЦВК цю причину називають найпоширенішою. Так, майбутні кандидати намагалися "відкупитися" за символічні гроші, незважаючи на фіксовану суму застави. Наприклад, Борис Сахно переказав на спеціальний рахунок Центрвиборчкому 2 гривні 50 копійок, Сергій Фаренюк – 3 гривні, а Володимир Кононенко – 5. Трохи щедрішими виявилися Володимир Василенко, Наталія Пилипенко та  Олександр Тіщенко, які переказали по 25 гривень. Дмитро Касьяненко надав дві платіжки на суму 25 і 4 грн.

 

З хати по нитці на заставу назбирав і Юрій Боярський, який вніс на рахунок ЦВК 100 гривень, а двоє інших осіб "скинулися" йому по 27 грн 50 коп. кожен.

 

Читайте також: Світові ЗМІ про вибори президента України: шанси головних кандидатів і майбутні відносини з РФ

 

Низка інших "кандидатів" не переказали грошову заставу, але намагалися пояснити ЦВК, у зв'язку з чим цього не зробили. Зокрема, Микола Таранець подав копію посвідчення, згідно з яким його пред’явник має право на пільги для ветеранів війни та учасників бойових дій, а також заяву з викладенням обставин, які нібито обґрунтовують наявність підстав для звільнення його від внесення грошової застави.

 

Утім, якщо для цих осіб історія з ЦВК завершилися лише відмовою, то деякі замість омріяного кандидатства отримали проти себе заяву в Нацполіцію. Серед таких – Володимир Блащук, який у своїй автобіографії погрожував комісії та вживав нецензурні висловлювання. Тепер його документи перевірятимуть правоохоронці.

 

Зі схожим проханням до поліції Центрвиборчком звернувся й щодо Володимира Олійника. Зокрема, у ЦВК навіть не певні, що Олійник з власної волі вирішив самовисуватися кандидатом на пост президента, також існують сумнівів стосовно справжності поданих ним документів, у тому числі копії паспорта громадянина України. Натомість подані ним документи свідчать про те, що майбутній кандидат перебуває в РФ у статусі політичного біженця. На додачу Олійник у своїй передвиборній програмі закликає не визнавати вибори та їх результати, якщо в них не братимуть участь "громадяни України, які проживають в (самопроголошених – Ред.) ЛНР і ДНР". Це лише невелика частина переліку, через яку ЦВК відмовилася реєструвати його кандидатом в президенти.

 

Уже без заяв до правоохоронних органів, Центрвиборчком відмовив низці інших любителів "руського міра" та ностальгуючим по Радянському Союзу "кандидатам".

 

Зокрема, Олександр Соловйов від партії "Розумна сила" заявляв про плани протягом тижня після інавгурації "почати переговори з представниками самопроголошених республік, ЄС, США, РФ", таким чином, прирівнявши їх за міжнародно-правовою суб’єктністю.

 

Перевершив "колегу" Юрій Іваницький, який запропонував побудувати "Руський стратегічно-самодостатній регіон", що об’єднає Україну, Росію і Білорусію. Назвати все це він вирішив "Руссю або новим Радянським Союзом".

 

"Побудова так званого мною (цю назву придумав ще в 90-ті роки – можливо, зараз вже не підходить) Руського (від слова – "Русь") стратегічно-самодостатнього регіону, який об’єднає (на засадах рівноправності і повноцінності) Україну, Росію і Білорусію (та інші країни) і стане найсильнішим регіоном у світі, і котрий можна буде йменувати Руссю або новим Радянським Союзом (об’єднанням держав, в якому влада належатиме Радам депутатів)! Валюта нового Союзу – радянський карбованець (поряд з національною українською валютою – гривнею) стане найсильнішою і найстабільнішою вільноконвертованою валютою!", – йдеться в  передвиборній програмі Іваницького.

 

Також у реєстрації відмовили ще одному любителю поностальгувати – Петру Симоненку, голові забороненої Комуністичної партії України. Щоправда пов'язане це виключно із невідповідністю назви партії, що його висунула, вимогам закону про декомунізацію.

 

Читайте також: Вибори-2019: пишнота висування

 

Позмагатися в абсурді з Іваницьким вирішив Володимир Кононенко, який виступив за те, "щоб всі гілки і рівні державної влади очолювали представники титульної української нації (не менш як 80 %)". Ба більше, у кампанії Євгена Андрухова ЦВК встановила наявність положень, спрямованих на пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. "Гармонійно" разом з ними буде виглядати ідея Тараса Костанчука ("Партія захисників України") про  "смертну кару для державних службовців усіх рангів за статтями кримінального кодексу, які можна об’єднати поняттям "корупція", "зрада", "розкрадання державного майна", а також зняття з них презумпції невинуватості.

 

Окрім цього, за президентське крісло вирішив поборотися Василь Чопея, однак претендував він на пост глави держави, згідно із заявою в ЦВК, на позачергових виборах президента України 25 травня 2014 року. А його декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру датована "25 березня 2019 року". Також загубився в часі, але з поглядом у майбутнє, Костянтин Черкасов, який в заяві про самовисунення вказав дату  – "шістнадцяте січня липня дві тисячі дев’ятнадцятого року".

 

Деякі з "кандидатів" зібрали повний букет – від підписів до внесення грошової застави. 47 осіб вирішили погратися у вибори, де програли на старті, перетворивши всю рекордність на фарс.