Політика

  ▪   Станіслав Козлюк

Справи Майдану: бажання проти реальності

фото: УНІАН
Чи справді завершено розслідування справ щодо розстрілів майданівців на Інститутській
Матеріал друкованого видання
№ 6 (586)
від 7 лютого

Масові розстріли на Інститутській можна назвати одним із найбільших злочинів, скоєних під час Майдану, а розслідування цих подій чи не найскладнішим. Із низки причин. Тут і кількість епізодів злочину, і кількість злочинців, починаючи з тих, хто віддавав накази, і закінчуючи тими, хто стріляв у майданівців. І складнощі із самим розслідуванням, як-от брак експертів, неузгодженості в законодавстві, проблеми із суддями, що часто не бажають розглядати справи Майдану. До всього можна додати розставлення пріоритетів від Генеральної прокуратури: її керівництво час від часу виходить на загал із заявами то про «велику справу Януковича», яку передаватимуть до суду, то про виключну важливість справи про державну зраду чи заочного суду над колишніми високопосадовцями. При цьому розслідування щодо підозрюваних у скоєнні злочинів у часи Революції гідності середньої ланки наштовхуються на опір влади. Наприклад, можна згадати, як свого часу обирали запобіжні заходи для працівників Національної поліції (див. Тиждень, № 40/2017). 


Власне, тема заочного суду над колишніми високопосадовцями для керівництва Генпрокуратури стала чи не найважливішою. Вочевидь, із кількох причин. Тут і можливість публічно показати, як незалежна судова система карає попередників, і резонансність прізвищ, які фігурують у розслідуваннях. Крім того, ці люди вже не працюють у нинішній владній структурі, тож можна уникнути труднощів із притягненням їх до відповідальності. І, певно, чи не найважливіше — бажання отримати швидкий результат, який може додати позитивних балів. Особливо показовою за таких умов є увага очільників ГПУ до заочного розслідування щодо Віктора Януковича. До того ж і самі слідчі, які займаються розслідуванням злочинів часів Революції гідності, наголошують на «особливому ставленні» керівництва Генпрокуратури саме до кримінальних проваджень, у яких фігурує президент-утікач.

 

Читайте також: Справа Крисіна: циркуляція за гратами 


Кілька тижнів тому в Оболонському суді завершили розгляд справи про державну зраду Януковича. Колишнього президента засудили до 13 років тюрми, а термін його ув’язнення мають почати рахувати від моменту арешту. Якщо вирок не оскаржать в апеляційному суді (про наміри оскаржувати рішення Феміди адвокати Януковича заявляли вже не раз), він вступає в силу через 30 днів після того, як його зачитали (див. Тиждень, № 5/2019). Власне, після вироку в держзраді можна було очікувати, що наступною справою проти Януковича, яку передаватимуть до суду, будуть обвинувачення в злочинах 18–20 лютого. Тим паче що торік слідчі прокуратури отримували дозвіл на заочне розслідування. ГПУ із заявами не забарилася.


«Ми завершили досудове слідство щодо винних у розстрілах на Майдані. Маємо всі докази для передачі в суд, зокрема наукову незалежну експертизу про те, що команди Януковича, голови СБУ Якименка, керівника МВС Захарченка та їхніх підлеглих привели до розстрілу мирних людей. Крім тих 150 діячів силових структур, які нині перебувають на лаві підсудних за насилля на Майдані, заочно додасться ще півтора десятка на чолі з Януковичем та керівниками силових структур, винних у відданні злочинного наказу», — заявив генеральний прокурор Юрій Луценко минулого тижня в ефірі одного з українських телеканалів.


Йому одразу ж заперечила адвокат родин Небесної сотні Євгенія Закревська: «Юрій Віталійович бреше. Розслідування розстрілів на Майдані не закінчено. Слідчі експерименти всі не проведено. Експертизи не завершено. Допити всі не проведено. Відео і фото всі не зібрано й не опрацьовано».

Недостатньо передати справу до суду. Необхідно довести її до логічного завершення, тобто до вироку, у якому людину або визнають винною в злочинах, або ні. Зважаючи на роботу судів у майданівських справах, уникнути затягування в справі Януковича не вдасться


Заперечив генпрокурору й Сергій Горбатюк, голова Управління спецрозслідувань (УСР) ГПУ, яке займається справами Майдану: «Не виключено, що це використають адвокати підозрюваних. Вони можуть наводити аргументи, що слідство необ’єктивне та упереджене. А такі заяви керівництва можуть назвати тиском згори. І апелювати до того, що рішення про завершення слідства приймає не процесуальний керівник, як передбачено законодавством, а вище керівництво. Ми не повинні давати адвокатам за відсутності аргументів щодо доказової бази використовувати процедурні недоліки розслідування», — заявив він у коментарі Тижню. Водночас Луценко Горбатюка розкритикував. Мовляв, для завершення слідчих експериментів на Інститутській йому заважають і листя, і сніг. Окремо генпрокурор дорікнув йому за те, що той п’ять років не може розкрити справи, пов’язані з убивствами майданівців, до яких, зокрема, причетні Віктор Янукович, Віталій Захарченко та Олександр Якименко. Проте якщо спробувати розібрати тези Луценка на кілька складових, то можуть виникнути питання до самого генпрокурора. Скажімо, звідки взялася цифра в 150 силовиків? 

 

Читайте також: Важливий епізод справ Майдану: тітушки біля главку міліції


«Більше схоже на те, що мова про загальну кількість обвинувачених у справах Майдану. Але їх там понад 180. Але в розстрілах протестувальників на Інститутській винні не 5 (обвинувачені в масових вбивствах силовики, які нині перебувають у СІЗО) і не 26 (загальна кількість представників так званої Чорної роти, підозрюваних у розстрілах мітингувальників) силовиків. Як мінімум у людей ще стріляв підрозділ Внутрішніх військ «Омега». З цього підрозділу є один підозрюваний. Також до справи причетний тодішній керівник Головного управління МВС у Києві. І далі по вертикалі міліції та Внутрішніх військ до міністра внутрішніх справ і президента», — пояснює Закревська.


Друге питання — це заочне розслідування та заочний суд. Якщо говорити спрощено, то з моменту запуску Державного бюро розслідувань перестали діяти норми закону, які ту заочку дозволяли. Щоб виправити ситуацію, потрібні зміни до законодавства. Однак Верховна Рада зі змінами не поспішає.


«Завершення розслідування щодо Януковича у справі про 18–20 лютого наразі неможливе з погляду законодавства. Я вже не раз казав, що особливості застосування заочного розслідування припинили свої дії 27 листопада минулого року, у момент початку роботи Держбюро розслідувань. Наші прокурори в Управлінні отримували дозволи на заочне розслідування ще за старими підставами, які вже припинили свою дію. Тому потрібно, щоб Верховна Рада це виправила. Бо наразі в нас немає законних підстав просуватися в розслідуванні», — пояснив Тижню Горбатюк.


Маніпулює Луценко й тезами про те, що «на п’ятий рік чотири місяці ніяк не проведуть слідчий експеримент» на Інститутській. Це не зовсім правда. Ще 2018-го довкола реконструкції вулиці спалахнув скандал, пов’язаний із проведенням низки слідчих експериментів. І адвокати родин Небесної сотні, і слідство на закиди, мовляв, чому їх проводять лише зараз, пояснювали: експерименти відбуваються на вулиці мало не з 2014 року. Проте слідство регулярно отримує нові фото й відео, які дають змогу уточнювати вже наявну інформацію. Щоб дослідити всі нові докази й потрібні були слідчі експерименти на Інститутській, перенесення пам’ятника Небесній сотні тощо. Разом із тим свої корективи в процес вносила й природа. За словами слідчих, експерименти було проблематично проводити влітку чи ранньої осені, оскільки листя на деревах перекривало сектори обстрілу. А нині цю функцію успішно виконує зелений паркан, який установили в межах підготовчих робіт до будівництва Музею Революції гідності. Щоправда, тут виникають питання й до самого управління спецрозслідувань. Адже приблизно з грудня минулого року слідчі експерименти призупинилися. Тижню представники слідства ситуацію пояснили так: нібито захворіла частина експертів. А коли спробували знайти нових, навіть із приватних структур, ті від роботи відмовлялися. 

 

Читайте також: Справи Майдану. Суд погодився допитати екс-главу МВС Захарченка через відеозв'язок


«Нам потрібно провести ще низку слідчих експериментів. Зокрема, у районі мосту над Інститутською, на майданчику біля Жовтневого палацу, а також на місці меморіалу Героям Небесної сотні», — прокоментував ситуацію Горбатюк.
А загалом бажання керівництва ГПУ передати якомога швидше до суду справу Януковича щодо подій 18–20 лютого викликає скепсис. Оскільки, як розповідають в УСР, що займається цим розслідуванням, кількість томів у ній більша, ніж у справі про державну зраду. І спрогнозувати, як надовго затягнеться ознайомлення адвокатів із її матеріалами, важко. Крім того, ця справа масштабніша за, скажімо, розстріли на Інститутській, які слухають у Святошинському райсуді раз чи двічі на тиждень упродовж трьох років. Адже якщо говорити про причетність Януковича до злочинів в останні дні Майдану, то мова не лише про масові розстріли 20 лютого. Тут і розгін мирної ходи з-під будівлі Верховної Ради 18 лютого, і так звана антитерористична операція в центрі Києва 18–19 лютого. За оптимістичними оцінками, у цій справі може бути більш як 700 потерпілих, яких потрібно буде допитати (на допит 128 потерпілих Святошинському суду знадобилося майже три роки). Також можна припустити, що адвокати Януковича намагатимуться затягнути судовий процес. Зважаючи на обставини, припускають у прокуратурі, розгляд цієї справи може тривати десяток років (детальніше див. інтерв’ю Сергія Горбатюка, Тиждень, № 52/2018). 


Окрім того, не варто забувати, що недостатньо передати справу до суду. Необхідно довести її до логічного завершення, тобто до вироку, у якому людину або визнають винною в злочинах, або ні. Зважаючи на роботу судів у майданівських справах, уникнути затягування в справі Януковича буде проблематично. Наприклад, підготовчі судові засідання щодо фальсифікації протоколів учасникам автопробігу до «Межигір’я» тривають близько півтора року. Власне, там уже й строки давності злочину спливають. Не краща ситуація і з нападом на Автомайдан у січні 2014-го. Щодо одного з командирів «Беркута» Михайла Добровольського за два роки суд устиг дослідити, за словами адвокатів потерпілих, лише чверть доказів. А щодо підлеглих останнього, то за два з половиною роки суд так і не розпочав розгляду справи по суті. Окремо варто згадати й про справи, пов’язані зі слідчими, прокурорами чи суддями, причетними до незаконних арештів протестувальників. В УСР кажуть, що в таких розслідуваннях доволі проблематично навіть отримати судові дозволи на слідчі дії.

 

Читайте також: Тітушкам тюрми


Хоча, здається, керівництво ГПУ на такі проблеми не надто зважає. Та й не особливо зацікавлене в розслідуваннях справ щодо людей, які не встигли втекти з України і далі працюють у правоохоронних структурах (як-от Ігор Бабич та Анатолій Серединський, яким, зокрема, інкримінують координацію АТО в Києві у ніч на 19 лютого). Крім того, очевидно, що за чинного українського законодавства строки розслідування таких злочинів перевищують каденцію генпрокурорів. Чи президентів. Виходить, що ресурси в такі тривалі розслідування треба вкладати сьогодні. Без очікування результату. А такого бажання, на жаль, не було помітно за жодним із генеральних прокурорів, які очолювали ГПУ впродовж цих п’яти років. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.