Політика

  ▪   Станіслав Козлюк

Без кандидата в президенти і штурму Лаври. Покрова у Києві

Від цьогорічної Покрови очікували щонайменше двох речей: імені кандидата у президенти від «правих» та штурму Києво-Печерської Лаври. Жодне із сподівань не справдилося.

«От раніше люди, коли були язичниками, вірили в Сонце. Думали, що воно якийсь там бог. Але пізніше з’ясували, що Сонце – то така розжарена й гаряча х*йня десь вгорі. І тоді вони придумали собі іншого бога. І почали вірити в нього», – говорить один чоловік спортивної зовнішності іншому.

 

Вони неспішно прогулюються під стінами Києво-Печерської Лаври. Повз дорогі автомобілі, автобуси Національної гвардії та Національної поліції. Останніх стягнули поближче до території храмів Московського патріархату (МП) через поширені самими ж церковниками чутки. За інформацією церковнослужителів від МП, нібито на 14-го жовтня у праворадикальних організацій був запланований «штурм святині». Щоправда, такі плани, якщо вірити представникам УПЦ МП, праві радикали виношують щонайменше третій рік. Оскільки подібну інформацію про «штурми» і «напади» вони озвучували й у попередні роки. Однак цього разу була поважна причина – т омос, який напередодні свята Покрови замайорів десь на горизонті. Тож іще за місяць до дати представники Московського патріархату почали закидати в інформаційний простір чутки підготовку атак.

 

 

Певно, саме цим також можна пояснити присутність на території Лаври «православних тітушок» – осіб характерної зовнішності, які вільно пересувалися територією вже згаданих святинь. І активно вирізнялися із загального натовпу прихожан, які зайшли цієї неділі на службу. На якій, до слова, минулося без закликів до якихось радикальних дій (детальніше читайте у матеріалі «Що проповідували прихожанам Лаври на свято Покрови»). Під історичними стінами час від часу проходили і вже згадані «радикали» – групи з 3-4 підлітків у куртках Національного корпусу. Штурмувати Лавру вони не поспішали.

 

Читайте також: 14 жовтня «тоді» й «тепер»

 

«Насправді до Верхньої Лаври зайти доволі просто. Але це і так державна територія – вона належить Міністерству культури. Найцікавіше – у Нижній Лаврі. Проте недостатньо її просто зайняти. Потрібні монахи, священники, аби її заселити. І як мені відомо, в УПЦ КП ідею із захопленням не підтримували», – розповідали кореспонденту Тижня представники з націоналістичних кіл на початку жовтня.

 

«Захопити Лавру ідея може й непогана, але вона не має сенсу. Тому що зараз ситуація змінюється: мають дати томос, у держави тут своя гра і цілі. І якщо б хтось намагався захопити Києво-Печерську Лавру – то міг би наламати дров. Як мені відомо, жодна з організацій націоналістів не планує захоплення. Чи щось подібне. А якщо щось і буде – то швидше за все це організують або самі МПшники, або росіяни», – переконували вони.

 

 

Поки в Лаврі очікували на штурм, на виході з метро «Арсенальна» відбувалися навчання. Сили поліції та Нацгвардії тренувалися брати в кільце пам’ятник робітникам заводу «Арсенал». Адже за кілька днів до цього лідер добровольчого руху ОУН Микола Коханівський заявив, що планує «максимально пошкодити совєцьких ідолів». Втім на призначений час  - 11 ранку – зібралося трохи більше 50-ти людей. Після нетривалої наради учасники акції з повалення пам’ятників вирішили спробувати свої сили в Маріїнському парку – там саме розташовані монументи «Героям січневого повстання» та генералові Миколі Ватутіну.

 

Фотогалерея: Фестиваль «Історія. UA» до Дня захисника України

 

Щойно активісти зайшли на територію парку стало зрозуміло, що штурмів не буде: обидва пам’ятники оточили поліцейські. За їх спинами, між деревами, розмістилися бійці Нацгвардії та поліцейські спецпризначенці. Попри це, прибічники Коханівського таки прогулялися урядовим кварталом, аби роздобути драбину і кувалди, які їм підвезли колеги. Але попри рішучий настрій протестувальників, поліція не планувала когось пропускати до монументів.

 

 

«Друзі! Домовитися з поліцією не вдалося, вона нас не пропускає і захищає совєцького ідола. У нас є два варіанти: піти геть або поставити драбину. Але якщо ми поставимо драбину – то почнеться загострення. А значить будуть побиті наші хлопці…» –  договорити лідеру протесту не дали.

 

«Загострення! Загострення!» – почали кричати з нечисленного натовпу.

 

Мітингарі підняли над головами драбину й почали, навіщось, перекидати її через кордон із силовиків. Спецпризначенці, які підскочили за кілька секунд, вчепилися в будівельний інвентар мертвою хваткою, перетягли його до себе і зникли десь в парку. Протестувальники досі стояли перед кордоном поліції. Загострення не відбувалося.

 

«Віддайте драбину!» – чулося з натовпу.

 

 

«От щоб ви так склади військові захищали. Щоб отак стояли ніс до носа, як біля цих ідолів», – обурювалися бабусі, які прийшли валити Ватутіна.

 

Але радянським монументам таки дісталося. Протестувальники закидали їх яйцями, після чого заявили: місія частково виконана, але в графіку ще є активні заходи поза межами міста. Зокрема, пов’язані із боротьбою із УПЦ Московського патріархату. Тож треба невідкладно вирушати.

 

 

Поки пам’ятник Ватутіну закидали яйцями, на Майдан пробивалася група прибічників екс-мера Конотопа Артема Семеніхіна. Разом із собою вони несли намет, який чомусь вирішили саме на Покрову встановити на Майдані Незалежності. Поліція зупинила їх біля готелю «Козацький». Після нетривалої штовханини силовики забрали спортивний інвентар і відійшли до стіни найближчої будівлі.

 

«Кого ви захищаєте?! Ви захищаєте Авакова!» – кричали на чоловіків у чорній формі  одні протестувальники.

 

«Віддайте намет!» –кричали інші. Звучали й антисемітські гасла.

 

 

За наметом приїхав автозак. Силовики хвацько закинули трофейний намет всередину і залишили місце пригоди. Розчаровані прибічники Семеніхіна вирушили на Майдан будувати подальшу стратегію дій.

 

«І чого це молодь не підтримує нас? Їм що, аж так добре живеться в цій країні? І кияни. Сидять собі на жопах, нічого не роблять!» – обурювалися протестувальники.

 

Читайте також: 4 жовтня у Києві: різні політичні покрови

 

Під стелою Незалежності активісти заявили: будуть ставити інший намет. Гроші на його купівлю будуть збирати прямо зараз. А щоб справа йшла швидше – планують пустити по колу шапку, в яку кожен може пожертвувати скільки не шкода.

 

 

Поки на Майдані збирали гроші на новий намет, у парку Шевченка збиралися учасники маршу УПА. Вже традиційного для Києва, він мав стартувати від парка Шевченка, по однойменному бульвару на Хрещатик. Колись звідти марш йшов до Михайлівської площі. Минулого року хода завершилася на Контрактовій. А цього року фініш був на Європейській площі. Попутно організатори маршу, серед яких були ВО «Свобода», Національний корпус, Правий сектор, ГО «Сокіл», С14 та інші, планували встановити національний рекорд з кількості людей, які співатимуть гімн УПА (Зродились ми великої години).

 

Втім, за кілька днів до Покрови від «правих» організацій очікували імені кандидата у президенти. Чи, принаймні, узгодженої фігури, яку всі готові підтримати на майбутніх перегонах за крісло голови держави. На початку жовтня навіть нібито планувалися певні урочистості, які фактично мали бути з’їздом партії «Національний корпус» і не тільки. Однак ситуація змінилася й від цієї ідеї відмовилися.

 

 

«Свободівці хочуть, аби висунули кандидатуру Олега Тягнибока. Але у нього величезний антирейтинг! Більший, ніж у партії «Свобода»! Попри це, Ігор Кривецький (якому приписують спонсорство «Свободи» - ред.) проти. Він хоче бачити лише Тягнибока. Молоде крило «Свободи» висуває іншого кандидата – Руслана Кошулинського. Нібито як компромісну фігуру», – пояснював Тижню співрозмовник, наближений до перемовин щодо майбутніх виборів.

 

В колах націоналістів переконували – є розуміння, що йти на вибори треба єдиним фронтом. Однак до Покрови ситуація не вирішилася.

 

Читайте також: Як з’явився День захисника України — інфографіка

 

«Кандидата сьогодні не буде. Ми розуміємо, що треба йти єдиним фронтом. Попереду парламентські вибори. І в майбутній Раді може бути велика проросійська фракція. І потрібна велика фракція націоналістів. Аби врівноважити ситуацію. Коли буде єдиний кандидат на вибори президента – точно сказати поки складно», – пояснювали Тижню співрозмовники у ВО «Свобода».

 

 

Старт маршу був запланований на 16:00. За годину до початку під пам’ятником Кобзарю почали збиратися люди. Тут і давні учасники акції на Покрову, які ще бачили проросійських казаков, які блокували ходу націоналістів. І відносно молоді люди, які прийшли вперше. Під імпровізованою сценою, біля пам’ятника, здебільшого прапори «Свободи». Трохи збоку тримається «Правий сектор». Віддалік, геть у парку, навколо прапорів зібрався Національний корпус. А на Бульварі Шевченка колонами шикуються Національні дружини.

 

«Товариство! Хочу заявити, що я не ставлю особисті амбіції понад усе. Тому я не висуватиму свою кандидатуру на президентських виборах. Я пропоную націоналістам підтримати єдину кандидатуру – Руслана Кошулинського», – заявив Тягнибок присутнім. Попутно згадав необхідність для націоналістів «отримати владу» в парламенті, аби «мати інструмент для перетворень» та виграти місцеві вибори 2020-го.

 

 

«Фашизм нє прайдьот!» – намагався кричати під сценою якийсь чоловік, але його маніфест ніхто не почув.

 

Основною відмінністю від попередніх років були відносно короткі промови. До всього, під пам’ятником Шевченкові було майже порожньо: якщо в попередні роки там збиралися представники різних «правих» рухів, то цьогоріч там була лише «Свобода». Інші лідери були деінде.

 

 

О 16:00 почали формувати багатотисячну колону. Попереду стали автомобілі з озвучкою. Слідом – ветерани війни з Росією. А далі – представники різних «правих» організацій, великих і малих. Колона рушила із традиційним для себе запізненням. І традиційними кричалками: «Покрова наше свято, Бандера – наш герой!», «Слава Україні! Смерть ворогам!», «Бандера, Шухевич – герої України!»

 

Біля місця, дек колись стояв пам’ятник Владіміру Лєніну, що на Бесарабській площі, учасники ходи почали палити файєри й кидати петарди. Бульваром котилася луна від вибухів, простір між будинками затягувало різнокольоровим димом – здебільшого жовтим і блакитним. Десь серед кольорового туману було видно вогні фаєрів: білі, жовті, сині. Їх палили майже безперервно.

 

«Хто дав команду фаєри палити?!» – роздратовано питав один із старших «нацкорпусівців» у своїх підлеглих.

 

 

«А хто це кинув петарду? Наші? Тю, а нафіга?» – чулося від представників інших молодіжних організацій «правих».

 

Приблизно в цей же самий час у Києво-Печерській Лаврі затримали 122 тітушки. Як повідомили журналістам в поліції, на них поскаржилися прихожани. Нібито «спортсмени» ускладнювали вхід до Успенського собору. Тож викликали поліцію. Тітушки не пручалися й дали повантажити себе в автозаки. Поліція відвезла їх з-під Лаври по райвідділках, аби перевірити документи.

 

Читайте також: Покрова чи реінкарнація "23 фєвраля"?

 

Поки у Лаврі затримували «спортсменів», колона націоналістів сунула Хрещатиком, її хвіст був все ще на бульварі Шевченка. Димом затягувало головну вулицю країни. Вздовж дороги, якою рухалася колона, стояли сотні людей. Хтось мовчки спостерігав за ходою, хтось знімав дійство на телефони, хтось йшов слідом. На підходах до Європейської площі колону зупинили, перед учасниками ходи поставили залізну загорожу.

 

«О, праві не хочуть стояти зліва», – жартували роззяви.

 

З-за спин марширувальників вийшли люди у жовтих жилетах – представники Національної книги рекордів. У руках вони тримали клікери, аби рахувати людей, які будуть заходити на площу, до сцени. Саме там уже розігрівався гурт «Кому вниз». Поруч із їхньою сценою була іще одна, оформлена у кольорах і шрифтах «Свободи». Порожня.

 

 

«Ти знаєш, хто такий Кошулинський? Окей, ти людина ангажована. Тому інакше: якщо у Тимошенко впізнаваність 98%, то хто знає, хто такий Кошулинський? От тобі і відповідь на питання про погоджену кандидатуру. Я нічого про це не знаю. Озвучене прізвище – це лише бажання «Свободи» поки що. Домовленостей досі немає. Так, ми розуміємо, що ми не виграємо президентські вибори. Але це важливий символічний крок. Попереду парламентські вибори. Хоча ситуація може сильно змінитися. Проросійські сили досі ж тут», – розповідав Тижню один з представників штабу Національного корпусу.

 

Читайте також: Кого захистить Покрова

 

Зі сцени почулися перші звуки музики. «Кому вниз» почали розігрів. Представники Національної книги рекордів рахували учасників маршу. Частина людей, уже порахована, йшла у своїх справах. Хтось – слухати виступ зі сцени. Хтось – гуляти з друзями. Хтось – громити колишній офіс кума російського президента Владіміра Путіна Віктора Медведчука.

 

І поки на Європейській площі тривав концерт, прихожани й монахині у Києво-Печерській Лаврі чекали на молодиків із битами. Чи факелами. Чекали на штурм. Але до них так ніхто і не прийшов.