Політика

  ▪   Підготував: Віталій Рибак

Світ про Україну: президентські амбіції Савченко повинні змусити українських політиків задуматись

Фото: EPA/UPG
Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні

У європейській редакції видання Politico замислились над тим, як далеко сягають політичні амбіції Надії Савченко, зокрема, — чи намагатиметься вона стати президентом. 

«Надія Савченко, яка перебувала два роки у російському полоні, схоже, залишиться такою ж бунтаркою, як і під час ув'язнення, називаючи Владіміра Путіна «вошею» та «покидьком» після повернення додому. Але хто повинен через це переживати, то це український політичний істеблішмент: адже Савченко вже сказала, що у переспективі може боротись за крісло Порошенка. Однак 35-річна льотчиця зазначила, що її плани ще лише на етапі зародження і залежатимуть від того, чого хочуть українці», — йдеться у статті. 

Автор наголошує на тому, що сама тільки можливість реалізації такого сценарію повинна змусити українських політиків задуматись. «Савченко наразі сприймають в Україні майже як святу, і у свідомості людей вона протиставлена політичній еліті, яку українці вважають тотально корумпованою. [...] Для більшості населення «наша Надя» (як її називають), — дещо більше за героя війни. Вона є символом українських опору та жертви. Її перебування у російській в'язниці стало алегорією для всіх тих незгод, які мають переживати прості українці», — наголошується у статті. 

Автор не відкидає можливості того, що Савченко дійсно зможе стати президентом у майбутньому, —принаймні, необхідний політичний фундамент у неї вже є. 

Тижневик Newsweek опублікував статтю британського експерта у сфері енергетики Алана Райлі, у якій він намагається знайти відповідь на питання: як Україна може повернути активи, вивезені Януковичем та його оточенням? 

«Україна страждала від недбалої та злочинної влади, а потім революція, війна, анексія спричинили ситуацію, близьку до економічного колапсу. Багато хто вважає що звернення до правових рішень для відновлення деяких втрат, яких Україна зазнала, не є реалістичним або практичним. Хоча і є правдою те, що Україна не може затягнути членів колишнього режиму або російських чиновників відразу до суду і змусити їх заплатити за втрати України, існують певні правові процеси з реальними наслідками, із яких варто почати», — пише експерт. 

У статті британець наголошує, що у квітні вже пропонував застосувати згоду про визнання вини, що передбачає угоду між обвинуваченням та обвинуваченим, де останній повертає награбоване, а обвинувачення натомість не розпочинає кримінального провадження, — саме такий крок було зроблено після Революції Троянд у Грузії. Україна для цього мала би створити «надійну загрозу»: якщо представники режиму Януковича не повертають коштів, то потрапляють за ґрати, а якщо співпрацюють, то отримують недоторканість. 

«На перший погляд, це важко зробити, адже колишні посадовці все ще поза досяжністю українських судів, в основному на території Росії. Проте ситуація не настільки похмура. Оскільки чиновники колишнього режиму мало довіряють російській правовій системі, більша частина їх активів знаходяться на Заході або у офшорних зонах у західній юрисдикції. Цей факт потенційно забезпечує значні важелі, за допомогою яких можна домогтися повернення активів», — зауважує Райлі. 

Що ж потрібно робити? «По-перше, Україна повинна належним чином порахувати свої втрати. [...]Встановивши усі втрати, Київ матиме козир під час ведення майбутніх переговорів щодо врегулювання цієї справи. Для того, щоб підкріпити довіру до процесу, Україна повинна створити міжнародну бухгалтерську комісію, яка буде перевіряти і засвідчувати втрати. По-друге, Україна повинна зосередитися на розгляді справи в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі. Європейська конвенція про захист прав людини дає Україні можливість розповісти про втрати перед міжнародним трибуналом», — такий шлях вбачає британський експерт. Він наголошує, що така стратегія не дасть швидких результатів, але створить необхідний тиск на колишніх урядовців, що переховуються у Росії.  

У британському виданні The Guardian відреагували на призначення Андерса Фог Расмуссена, колишнього генерального секретаря НАТО, на пост спеціального радника президента Порошенка. 

Автор наголошує на тому, що точний напрям роботи Расмуссена ще поки не відомий. «У своєму фейсбук-пості Расмуссен повідомив, що робитиме «все можливе, аби зміцнити безпеку та забезпечити реформи в Україні». Він також назвав «тривожною» ситуацію на сході України, де перемир'я із проросійськими сепаратистами постійно порушується», — йдеться у статті. 

Російські політики уже встигли із засудженням відреагувати на це призначення. «Члени російського парламенту, що розглядають східне розширення НАТО як загрозу безпеки Росії, блискавично висловились проти призначення. «Хоч це і символічний жест, проте він буде підкріплений діями. І це ворожий жест», — прокоментував заступник голови комітету з питань закордонних справ у нижній палаті парламенту. Константін Косачьов, голова комітету з питань закордонних справ у верхній палаті, назвав призначення Расмуссена «шоу, якого потребує Україна» та заявив, що воно не має «жодної військової чи практичної мети», — зауважує автор.    

На сайті міжнародної НГО Freedom House з'явилась заява з приводу нападу на журналіста «Громадське. Запоріжжя» Анатолія Остапенка. 

«Правоохоронні органи повинні негайно почати розслідування нападу на Анатолія Остапенка, яке стало новим наступом на свободу преси в Україні. Все більше журналістів по всій країні стають жертвами насилля. У деяких випадках — це розплата за розслідування корупції серед урядовців. Без справді вільної преси годі й сподіватись, що влада виконає свої обіцянки щодо реформ», — так відреагував віце-президент Freedom House Деніель Келінґерт. 

В публікації також нагадується, що раніше напади на журналістів ставались у Києві, Одесі та Сумах. Автор також зауважує, що Україна залишається частково вільною у всіх сферах у рейтингу Freedom House із середнім показником у 4.68 на шкалі від 1 до 7 (1 — свобода, 7 — несвобода). 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.