Політика

  ▪   Богдан Буткевич

Збірна президента

Що таке команда Петра Порошенка і які в ній центри впливу
Матеріал друкованого видання
№ 20 (444)
від 19 травня, 2016

Про те, як насправді функціонують українська влада та її президентська гілка, побутує безліч міфів і легенд. У тому, що крім офіційно створених, із затвердженим штатом, структур є такі собі клуби наближених, годі сумніватись. Однак небагато хто уявляє, який саме вигляд мають і як діють неформальні центри ухвалення рішень при президентові. Тому існує чимало чуток, пліток та версій із цього приводу. Характер прийняття рішень Петром Порошенком свідчить, що він навряд чи має повноцінну «президентську команду»: йдеться радше про певну кількість ситуативних союзів, які створюються під певні завдання. Цим групам притаманно змінюватись якісно й кількісно, залежно від ступеня їхньої впливовості. Спробуємо розглянути ті спілки, про які сьогодні найчастіше говорять у політичних колах.

Існує так звана стратегічна сімка. До неї входять президент Порошенко, глава його Адміністрації Борис Ложкін, прем’єр-міністр Володимир Гройсман, секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов, генеральний прокурор, а донедавна голова фракції БПП у Верховній Раді Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та екс-прем’єр Арсеній Яценюк. Останній, проте, цілком зберіг свій вплив та питому вагу в українській політиці, отримавши «золоту акцію» (нагадуємо, що без нього неможливі жодні конфігурації коаліції в парламенті). Зараз «сімка», подейкують, поступово перетворюється на «вісімку» за участю нового спікера ВР Андрія Парубія.

Щоправда, наразі в засіданнях «сімки/вісімки» виникла чимала пауза відразу після відставки Яценюка та призначення прем’єром Гройсмана. Джерела Тижня на Банковій повідомляють: щонайменше останні три тижні Арсеній Петрович не відвідував АП. Адже після нового розподілу крісел та фінансових потоків якихось надважливих питань, що потребували б особистої участі екс-прем’єра, мабуть, не існує. А вкотре бачитися з президентом, із яким стосунки в нього, м’яко кажучи, непрості, Яценюк бажання не має. Однак будьмо певні, що невдовзі «сімка» знову запрацює: на часі питання виборів на Донбасі.

Читайте також: Спаринг-партнери Банкової. Чи готова АП до виборів

Окрім «сімки» є й інші конгломерати наближених до президента осіб.  Але перед тим, як їх розглянути, підкреслимо ще одну важливу річ. Хоча главою Адміністрації президента де-юре є Борис Ложкін, де-факто всіма процесами у своїй команді та в АП керує в ручному режимі сам Петро Порошенко. Це стверджують усі працівники Банкової, з якими нам вдалося поспілкуватися. Коли його намагаються іноді порівнювати з Віктором Ющенком, це велика помилка. На відміну від третього президента, який волів займатися тільки тими питаннями, які його цікавили, — культурою та історією, нинішній, п’ятий, прагне все тримати під контролем, у всьому розбиратися самотужки й приймати рішення виключно одноосібно. Він може вислухати пораду, але все робить по-своєму. Не спрацьовують із Петром Олексійовичем і рекомендації щодо призначень на посади. Навпаки, швидше викликають у нього підозри.

Він нагадує радше Леоніда Кучму, за часів якого й відбулося входження до політики теперішнього керманича. Хоча, звичайно, і психотипи, і стилістики управління в цих двох людей абсолютно різні: якщо Леонід Данилович був класичним директором заводу, котрому якось майже по-батьківськи завжди кортіло знати про все на своєму підприємстві, то Петро Олексійович швидше купець, який прагне твердою рукою керувати всім на власних складах-магазинах. Не допускає внутрішньої конкуренції, вимагає абсолютної вірності й дуже не любить тримати поруч людей, які знали його в часи сходження на владний Олімп. Цікава деталь: майже всі особи з найближчого оточення Порошенка ще вінницького періоду нині не при справах.

петро порошенко навряд чи має повноцінну «президентську команду»: йдеться радше про певну кількість ситуативних союзів, які створюються під певні завдання

Отже, розпочнемо із «ситуативної кімнати» — команди аналітиків, які офіційно працюють на Порошенка у складі АП, на чолі з Ростиславом Павленком, а по суті самим главою Адміністрації Борисом Ложкіним. Пан Павленко, своєю чергою, — це людина, яка очолювала аналітичний підрозділ партії УДАР. До цього самого штабу ситуативно входить перший заступник глави АП Віталій Ковальчук, який, власне, і перетягнув із собою колишню ударівську команду, коли в червні 2014 року був витіснений із партії Кличка.

Це команда, яка безпосередньо займається напрацюванням та аналітичними викладками для президента в межах своїх посадових обов’язків. Її склад не є чітко формалізованим і змінюється залежно від тематики питання, яке розглядають. «Ситуативники» намагаються залучати експертів із тих проблем, щодо яких президенту потрібна порада. Основні питання, котрими займається ця група аналітиків, — державне управління, поточний аналіз подій, міжнародні відносини, політичні стратегії тощо.

До неї постійно входить окрім Павленка відомий політтехнолог Олег Медведєв, нерідко там буває Ігор Гринів, який щойно очолив фракцію Блоку Петра Порошенка в парламенті замість Юрія Луценка, котрий подався на прокурорські хліби. До цієї самої «кімнати», за словами джерел Тижня на Банковій, входить і політтехнолог Тарас Березовець.

Як бачимо, команда досить потужна. Проте останнім часом вона не те щоб потрапила в немилість, просто перестала реально визначати найважливіші рішення президента. Тобто рішення й надалі напрацьовують, однак Порошенко схильний щоразу менше дослухатися до своїх аналітиків. Це пов’язано з певним охолодженням у стосунках між Ложкіним, Ковальчуком та президентом. Так, уже давно циркулюють чутки про бажання екс-медіа-магната покинути державну службу, насамперед якраз через те, що формальний глава АП насправді не має повноважень для будь-яких серйозних дій без візи шефа.

Читайте також: Андрій Левус: «На Україну чекає ще одна радикальна зміна»

А ось у Віталія Ковальчука ще більший рахунок до лідера держави. Мабуть, ніхто ще не забув скандалу, який замалим не зірвав усього процесу призначення Володимира Гройсмана на посаду прем’єр-міністра. Нагадаємо: Петро Порошенко спочатку хотів відправити Ковальчука на посаду першого віце-прем’єра в Кабмін. Але проти цього різко, що вельми цікаво, виступив сам Гройс­ман. Мовляв, не треба мені тут «царевого ока». І президент став на бік Гройсмана, залишивши Ковальчука в АП, хоча той, подейкують, давно й активно мріє про підвищення. Або до виконавчої влади, або до глави Адміністрації. Однак ця ситуація чітко показала, що його сподівання, принаймні зараз, марні.
Та головною причиною послаблення впливу «ситуативної кімнати» є все-таки підвищення іншої «кімнати», яку назвемо умовно «партійно-бізнесовою». Її куратор не хто інший, як одіозний спеціаліст із проведення брудних виборів і тіньового партійного будівництва, екс-голова ДУС і колишній член команди Леоніда Черновецького Сергій Березенко. Той після рекомендації свого дядька Анатолія Матвієнка посів чільне місце в команді нинішнього президента. Ця «кімната» вирішує фінансові питання передусім. І, як стверджують наші джерела, саме до тих людей схильний наразі прислухатися Порошенко. Супервідомих імен поміж них немає, до того ж сам Березенко і К° не прагнуть публічності. Там чорні піарники, бізнесмени тощо. Власне, нечистоплотність Березенка простежувалася на виборах у Чернігові, коли він найняв команду одіозного, відомого своїми провокаціями політолога Володимира Петрова.

Читайте також: Мистецтво «компромісу»

В активі Березенкової  групи нібито кілька останніх операцій Банкової, які викликали помітне несприйняття в суспільстві та політикумі. Зокрема, блискавичне позбавлення депутатських мандатів Єгора Фірсова та Миколи Томенка. А ще саме на цю «кімнату» буде покладено завдання щодо підтримки провладних кандидатів на найближчих перегонах у чотирьох мажоритарних округах у липні. Як показав торік Чернігів, із такими завданнями пан Березенко цілком здатен упоратися, незважаючи на іміджеві утрати.

Говорячи про центри впливу, як обійти увагою сірого кардинала Порошенкової команди — одіозного народного депутата Ігоря Кононенка? Армійський друг, людина, яка завжди була поруч із перших кроків у бізнесі, яка відповідає за кадрові питання та владнання делікатних проблем, нардеп із величезними офшорними рахунками й чималими грошовими можливостями. Людина, яка знає про Порошенка все, яка чітко розуміє, що її доля намертво пов’язана з долею нинішнього президента. Джерела Тижня на Банковій кажуть, що паралельно з падінням впливу «ситуативної кімнати» й Ложкіна вплив Кононенка збільшується в геометричній прогресії.

У зв’язці з ним діє ще один одіозний підприємець-депутат, спеціаліст із рейдерських схем Олександр Грановський, теж фігурант офшорного «панамського» скандалу. Нібито Кононенко поступово усуває всіх конкурентів із команди президента: саме через конфлікт із ним, кажуть, пішов із АП агромагнат, власник «Гаврилівських курчат» Юрій Косюк. Достатньо напружені в нього стосунки й із Ложкіним. Можна згадати і про Олега Свинарчука-Гладковського, бізнес-партнера Кононенка та Порошенка.

Читайте також: Давід Сакварелідзе: «Обіцяного карт-бланшу від Порошенка не було»

Отже, як бачимо, команда президента — досить строкате поєднання друзів із часів бізнесу, кабінетних аналітиків і тіньових «рєшал». Вони розділені на кілька угруповань, які щодалі більше конфліктують між собою. І це, безумовно, відразу позначається на якості управлінських та кадрових рішень Банкової. Здається, своєї найбільшої проблеми, про яку експерти говорили ще навіть до моменту, коли він став президентом, Петро Олексійович так і не вирішив: реальної єдиної потужної команди однодумців у нього як не було, так і немає.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.