Пандемія. Герої та антигерої

  ▪   Олег Фея

Альтруїзм та солідарність

Чому носіння масок у громадських місцях — найлегший спосіб запобігти поширенню коронавірусу
Матеріал друкованого видання
№ 32 (664)
від 5 серпня

«Нас змушують ці намордники надівати, щоб ми звикали до покори», — у мікрофон говорить спікер на акції проти карантину, яка відбулася наприкінці липня перед будівлею Кабінету Міністрів. Схожі тези транслювали люди, що зібралися на Софійській площі 1 серпня, протестуючи проти карантинних обмежень. «Нас змушують носити намордники», — солідаризувалися з ними учасники акції протесту в Берліні, що зібрала близько 20 тис. демонстрантів. Карантинні обмеження різні країни послаблюватимуть або ж знімуть тоді, коли кількість нових хворих буде незначною чи в населення виробиться колективний імунітет завдяки вакцинації (див. «Великі сподівання», Тиждень, № 30/2020). Порушуючи одразу два ефективні заходи стримування пандемії — масковий режим та заборону на масові зібрання, демонстранти навряд чи сприяють швидкій нормалізації суспільного життя. І їхні дії вже за кілька тижнів відобразяться на статистиці.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на початку квітня, коли в багатьох країнах спостерігався пік щоденної захворюваності на COVID-19, не рекомендувала масово носити маски. Окрім двох груп людей: хворих, у яких є виражені симптоми, а також лікарів. Логіка організації полягала в тому, що немає достатніх наукових тверджень ефективності загального маскового режиму. Маски дають хибне відчуття безпеки, внаслідок чого люди можуть нехтувати іншими рекомендаціями, як-от зберігати соціальну дистанцію або мити руки. Масок може банально не вистачити лікарям, а також вони забруднюються, коли хворий поряд кашляє чи чхає, що може підвищити ризик зараження. Уже в червні ВООЗ змінила думку на користь загального використання масок у громадських місцях, адже з’явилося більше даних, що спростовували або корегували кожну з наведених вище тез.


Насправді невеликі дослідження ефективності масок проти зараження інфекційними захворюваннями були й до нинішньої пандемії. Наприклад, 2009 року група австралійських учених опублікувала дослідження, яке проводила протягом двох попередніх зим у 145 сім’ях, де були щонайменше двоє дорослих (від 16 років) та дитина віком до 15 років, яка мала симптоми інфекційної хвороби — грипу та інших ГРВІ. Однією з мотивацій роботи була якраз епідемія коронавірусу SARS 2003 року. Сім’ї поділили на три групи з різними рекомендаціями. Дорослих із двох груп зобов’язали носити респіратори та звичайні медичні маски під час контакту з дитиною (наприклад, перебування з нею в одній кімнаті), а іншу групу взяли як контрольну: вони не носили масок. Маски знизили ризик зараження на 26–32% — при тому, що дорослі жили в одному будинку з дітьми та часто з ними спілкувалися. Різниці в ефективності між респіраторами та медичними масками дослідники не помітили.

 


У журналі Національної академії наук США (PNAS) масковий режим у публічних містах зазначається мало не як найефективніший метод стримування пандемії (див. «Кількість щоденних випадків інфікування»). Учені проаналізували поширення вірусу в кількох регіонах залежно від того, коли там вводили різні карантинні заходи: у Вухані, Північній Італії, у США і Нью-Йорку окремо. Американська влада дала їм чудове поле для досліджень: Дональд Трамп, скептично налаштований до коронавірусу, не запроваджував загального маскового режиму по всій країні, тоді як влада Нью-Йорка запровадила таке обмеження, хоч і з запізненням. Вони рахували щоденні випадки захворювання з 1 березня до 9 травня. І в США, і окремо в Нью-Йорку кількість щоденних випадків різко зростала до введення заходів соціального дистанціювання та правила «залишайся вдома». Та в Нью-Йорку 17 квітня ввели загальний масковий режим, після чого щодня кількість випадків зменшувалася приблизно на 3%, тоді як на іншій території країни збільшувалася на 0,3% за день. За розрахунками вчених, у такий спосіб місто «недоотримало» 66 тис. нових інфікованих лише за три тижні. В Італії ж із 6 квітня до 9 травня носіння масок запобігло 78 тис. нових захворювань.


Нині в Україні 10 хворих у середньому заражають 11–12 інших людей, тобто ефективне репродукційне число вірусу трохи вище за одиницю. Правильне та масове носіння масок у громадських місцях може зменшити його на 20–30%, як засвідчило дослідження із PNAS. У такому разі через деякий час епідемія зійде нанівець.

 

Читайте також: Переселенці і COVID-19. Які проблеми загострив карантин


Чому маски виявилися ефективними? За наявними сьогодні даними, переважна більшість інфікувань відбувається повітряно-крапельним шляхом. Вірус поширюється в повітрі в дрібних краплинках води, які видихають або викашлюють заражені люди. Розмір самого вірусу 0,12 мікрона, а під час розмови або кашлю люди видихають краплини розміром до 5–10 мікрон, під час спокійного дихання — до 1 мікрона. Оскільки на початку хвороби вірус розмножується у верхніх дихальних шляхах, навіть асимптоматичні інфіковані або ж ті, у кого ще не розвинулися явні симптоми, видихають краплини з певною кількістю віріонів. За деякими дослідженнями, вони відповідальні за більш ніж половину нових інфікувань. Саме тому в громадських місцях ВООЗ врешті рекомендувала носити маски всім, незалежно від наявних симптомів. Ці краплини розлітаються на відстань 1–2 м, тож важливо тримати соціальну дистанцію. Маленькі ж крапельки можуть зависати в повітрі на тривалий час.

 

 

Достатньо вдихнути краплини з кількома сотнями віріонів, щоб заразитися. Маски, навіть найпростіші тканинні, зроблені самостійно, ефективно фільтрують більшість таких краплин.
Автори дослідження в журналі Cell перевіряли, яку частку дрібного пилу розміром до 0,3 мікрона фільтрують маски різних типів. Медичні маски затримують 50–75% таких частинок, а якщо їх укрити шаром нейлону, то до 90%. Респіратори стандарту N95, які в Україні можна купити приблизно за 100 грн, затримують 99% дрібних аерозолей. Навіть звичайні тканинні маски можуть фільтрувати від 28% до 91% частинок, залежно від матеріалу та щільності прилягання до обличчя. Як засвідчило інше дослідження із журналу ACS Nano, медичні маски фільтрують майже всі частинки, більші за 0,3 мікрона, та їхня ефективність падає вдвічі в разі нещільного прилягання до обличчя. Найефективнішим матеріалом для тканинних масок учені назвали бавовну, що справляється з 96% пилу. Та насправді захищатиме будь-яка щільна тканина — хороші результати показали також шовк, шифон, фланель, сатин.

 

Читайте також: Імунітет та вакцини – огляд наукових новин про коронавірус


Інший аргумент, через який ВООЗ не квапилася рекомендувати загальний масковий режим, — мовляв, люди в масках нехтують іншими гігієнічними правилами, — також сумнівний. Він видається логічним: людина почувається більш захищеною, тож частіше порушуватиме правила соціального дистанціювання. Проте дослідження професора цифрових технологій Університету Падуї Массімо Марчіорі, яке зараз перебуває на стадії препринту (про різницю між препринтами й науковими статтями див. «Комунікації епохи COVID-19», Тиждень, № 24/2020), показує зворотну ситуацію. Він аналізував дистанцію між людьми в публічних місцях — торгових центрах, транспорті — і дійшов висновку, що в разі носіння масок вона збільшується в середньому на 30–50 см. А носіння саморобних масок, які візуально виглядають менш надійними, ніж медичні, змушує триматися людей ще далі одне від одного. Марчіорі вважає цей ефект суто психологічним: у такий спосіб люди пам’ятають про пандемію і поводяться обережніше. До того ж самі по собі правила соціальної дистанції без маскового режиму малоефективні, адже люди про них часто забувають. Можливо, із цим також пов’язана зазначена вище різниця в кількості інфікованих у Нью-Йорку та на іншій території Сполучених Штатів. Виконуючи одну карантинну вимогу, ньюйорківці частіше виконували й іншу.


Автори наукового коментаря в журналі The Lancet указують на те, що маска радше захищає навіть не саму людину, а інших від неї, затримуючи ті самі краплини, які вона видихає. І найефективніше, коли всі люди в громадських місцях їх носять, бо тоді ймовірність заразитися найменша. Учені порівнюють носіння масок із виконанням правил дорожнього руху. Водій може бути впевнений у своїй безпеці, тільки коли сам дотримується правил і знає, що так вчиняють й інші водії. Це не гарантує відсутності ДТП, однак значно зменшує її ймовірність і робить дорожній рух достатньо безпечним. Масовий масковий режим вони називають актом альтруїзму та солідарності — люди йдуть на зменшення власного комфорту заради захисту інших. Це відрізняється від тез конспірологів про «намордники, якими вони хочуть нас контролювати». Зрештою, найпростіший спосіб показати людям довкола, щó ви думаєте про них і їхню безпеку, — це правильно надіти маску в автобусі чи магазині. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.