Пандемія. Герої та антигерої

  ▪   Ганна Чабарай

Переселенці і COVID-19. Які проблеми загострив карантин

Ілюстрація: DAQ / Рolitico
Як змінилися потреби внутрішньо переміщених осіб та чого вони очікують від держави

Карантин, спричинений епідемією COVID-19, погіршив становище переселенців – людей, які й без того мають безліч проблем через окупацію їхніх домівок та необхідність постійно контактувати з українською бюрократичною машиною. Більшість із них зберігає зв’язки з окупованими територіями, тому що там залишилися родичі та майно. Тому найсерйознішою проблемою під час карантину стало закриття контрольних пунктів в’їзду та виїзду (КПВВ). Також це відрізало мешканців окупованої території від цивілізації. При цьому звичні проблеми, такі як відсутність власного житла й хорошої роботи, теж нікуди не поділися.

 

Такими є висновки дослідження потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у період карантину, яке провели благодійний фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та агенція «ІнМайнд Аналітікс» у травні-червні у Луганській, Донецькій, Харківській та Запорізькій областях. Дослідники опитували не окремих переселенців, а експертів, які займаються проблемами ВПО та можуть розповісти про широкий їх спектр. Серед опитаних були працівники громадських організацій, активісти-переселенці та представники місцевої влади, усього 148 осіб.

 

Основна перешкода: закриття КПВВ

 

У експертів запитали, які проблеми переселенці мали до карантину, що їх найбільше турбує під час його впровадження та яких заходів могла б вжити влада для покращення їхнього становища.

 

«Ми запитували ретроспективно, які нагальні проблеми були у ВПО до карантину. Це забезпечення житлом (більше половини сказали, що придбання власного житла або впевненість у довгостроковій оренді були найбільш болючими проблемами до пандемії), третина говорила про оренду, третина про належні житлові умови. 45% говорили про економічне становище сім’ї як проблему – забезпечення добробуту, належний матеріальний стан. Більше третини говорили про працевлаштування, більше третини називали проблемою працевлаштування як таке, 24% зазначали про пошук роботи за фахом»,  розповів аналітик компанії «ІнМайнд» Ігор Гусєв.

 

 

Водночас після початку карантину, за версією 61% опитаних, найважливішою проблемою стало закриття КПВВ, адже це позбавило людей вільно пересуватися та загострило проблему розділення сімей.

 

«Наша інтерпретація така: ця ситуація показала важливість зв’язку між територіями, адже все інше відійшло на другий план. Звідси випливає наступна проблема: 59% говорять про погіршення економічного становища ВПО, 49% про проблему в оплаті оренди й комунальних послуг, майже половина 47% кажуть про погіршення емоційного стану. Те саме ми бачимо в інших дослідженнях. Люди й так були змушені покинути свої домівки, плюс навала новин про коронавірус, це додаткове навантаження на психоемоційний стан»,  – говорить Гусєв.

 

 

Майже 60% опитаних впевнені, що труднощі однаково зачепили чоловіків та жінок серед ВПО, проте понад 40% зазначили, що під час карантину на жінок непомірно зросло навантаження, пов’язане з вихованням дітей удома та вирішенням матеріальних проблем сім’ї, говорить експерт.

 

Найбільше ж обмеження вплинули на безробітних та малозабезпечених переселенців. «Це люди які не були офіційно працевлаштовані або не мали постійного місця роботи, шукали замовлення, підробітки. Під час карантину вони залишилися без матеріального забезпечення. Особливої уваги потребують люди з хронічними хворобами, майже 60% сказали про це. І 53% респондентів згадували тих, хто самостійно виховує дітей», – каже Гусєв.

 

Читайте також: Сюжети коронавірусної міфології

 

Після скасування карантину все залишиться по-старому: проблеми з житлом і працевлаштуванням. Зросла увага до необхідності сплати за комунальні послуги: до карантину вважали це проблемою 18%, після – 32%. Те саме з літнім відпочинком дітей: до карантину про це говорили менше 10%, після карантину 20%.

 

Нові проблеми додаються, старі вирішуються повільно

 

Більшість цих проблем не нові, міжнародні та громадські організації вже сьомий рік намагаються їх вирішити, додає співавтор дослідження, історик Євгеній Монастирський.

 

«За умов бойових дій та розмежування громадян України оформлення себе як переселенця та початок життя у цьому юридичному статусі і до карантину були причинами великих незручностей. Більшість переселенців стикалися з тим, що можна назвати інституційною ксенофобією. Переселенець звертаючись до державних інституцій стикається з проблемами, які принижують гідність», – говорить він.

 

 

Тиждень уже писав про проблеми з перетином лінії розмежування на Донбасі: це великі черги під відкритим небом у будь-яку погоду з ризиком потрапити під обстріли (детально: Червона лінія ). Щомісяця через КПВВ проходить понад 1 млн осіб, більшість – жінки за 65 років.

 

За словами Монастирського, в областях, які охоплює дослідження, живе 68% усіх ВПО, яких в Україні понад 1,4 млн лише офіційно. І ці області є частиною прифронтового поясу: переселенці, які там живуть, намагаються зберігати соціальні зв’язки з окупованими територіями.

 

Читайте також: Еволюція збудників хвороби та обстеження європейських дітей - огляд наукових новин про коронавірус

 

Фахівець стверджує, що є ще одна важлива причина поїздок на окуповані території: деякі мешканці Донбасу ще до війни звикли отримувати медичні послуги в лікарнях, які лишилися в Донецьку і Луганську, а новостворені медичні заклади на підконтрольних територіях не вдовольняють їхні потреби. Натомість «фармацевтичні туристи» приїздять з окупованих територій у підконтрольні Україні міста по ліки.

 

«Дослідження показало, що ці транскордонні практики стають базовою проблемою ВПО. Ми бачимо більше людей, яким важливий перетин лінії розмежування. Базова потреба в житлі та роботі загострюється так само, як і в більшості населення України, при цьому загострюється й проблема перетину. Якщо найближчим часом не будуть створені рекомендації щодо перетину лінії розмежування з обох боків, ми побачимо погіршення епідеміологічної ситуації в Донецькій та Луганській областях, а також у Харківській та Запорізькій», – розповів Монастирський.

 

 

Проте під час карантину були й позитивні зрушення, які стосуються політики щодо ВПО. Наприклад, Зміни до Виборчого кодексу дозволили певним категоріям населення змінювати виборчу адресу, тобто голосувати не за місцем реєстрації, а там, де люди живуть фактично. Дотепер переселенці, які давно живуть у нових громадах, але не можуть там зареєструватися, не могли вибирати місцеву владу. На виборах, які відбудуться 25 жовтня, у них та великої кількості мобільних громадян така можливість буде.

 

До того ж, Мінсоцполітики  на час карантину дозволило автоматично продовжувати соціальні виплати переселенцям, раніше для цього треба було регулярно звертатися до уповноважених органів, щоб підтвердити проживання на підконтрольній території. Після завершення карантину ВПО матимуть ще 30 днів пільгового періоду.

 

Читайте також: Олена Годлевська: «Наразі взагалі не доведено, що нинішній коронавірус передався людям саме від кажанів»

 

Таким чином ВПО, які внаслідок карантину залишилися на окупованій території, мають змогу не звертатися до Пенсійного фонду, Ощадбанку та Управління праці й соціального захисту. Проте, за словами експертів, 30 днів після завершення карантину недостатньо, бо всі ці люди не встигнуть подати заяви, і є пересторога, що їх наплив може спричинити новий спалах коронавірусної хвороби.

 

«Разом із тим карантин – не лише виклик, але й можливість. Якщо вже зараз протягом кількох місяців держава випробує цю практику й зрозуміє, що вона працює, то можливо це стане стимулом зберегти її, зменшити навантаження на ВПО, які змушені проходити певні дискримінаційні процедури, щоб отримати допомогу», – зазначила проектна менеджерка «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» Валерія Вершиніна.

 

Що робити владі: житло, психологічна підтримка, менше перевірок

 

Оскільки центральне болюче питання більшості ВПО – житлові проблеми, експерти пропонують почати з нього.

 

«Справа в тому, що місця компактного проживання, гуртожитки, соціальне житло для ВПО покривають потреби лише 1% від зареєстрованої кількості переселенців. За даними різних благодійних організацій та фондів, невеликий відсоток ВПО мешкає у близьких та родичів. Тобто більшість змушена орендувати житло або розраховувати на його купівлю в кредит, зокрема за державними програмами. Доцільно було би збільшити фінансування програм доступного житла, а також розширити перелік житла, яке може бути придбане за рахунок цієї програми. Зокрема, збільшити вік житла, введеного в експлуатацію, щоб можна було купувати дешевшу нерухомість на вторинному ринку», – розповіла Вершиніна.

 

Експерти зазначають, що до початку карантину діти-ВПО майже не могли отримати психологічну підтримку в школі, адже було недостатньо програм, вони не доходили до сільської місцевості. Під час епідемії психологічне навантаження зросло. За словами Вершиніної, було б доцільно затвердити окрему програму надання психологічної допомоги ВПО.

 

 

«Ми та інші організації відзначають велике навантаження на жінок-ВПО і самотніх матерів. Фактично одночасно працювати й забезпечувати освіту дітей досить складно, пошук роботи в такому випадку є постійним компромісом між батьківськими обов’язками і обов’язком забезпечення добробуту. Безумовно треба в таких випадках треба зробити психологічну допомогу якомога доступнішою», – говорить експертка.

 

Раптове закриття КПВВ, яке заблокувало багатьох людей далеко від дому, показало потребу в якісній комунікації про перехід через лінію розмежування. За словами Вершиніної, слід подумати про створення інформаційного порталу, який би інформував людей про навантаження КПВВ в режимі онлайн, дав можливість зареєструватися на певний час і відстежувати можливість перетину.

 

Крім того, соціальні послуги для ВПО треба зробити доступнішими. Наприклад, мешканці окупованих територій можуть отримати пенсію лише після взяття на облік як ВПО. Проте пенсії – не соціальна виплата, а приватна власність, на яку українці мають право за Конституцією та міжнародним правом. Юристи неодноразово наголошували, що прив’язування пенсії до довідки ВПО є дискримінаційним (детально: Пенсії для Донбасу).

 

Зі статусом ВПО, каже Вершиніна, можуть бути пов’язані лише ті вили соціальної допомоги, які стосуються внутрішнього переміщення людей, решта повинна надаватися на загальних підставах. Зараз переселенці можуть отримувати виплати виключно в Ощадбанку, експерти пропонують розширити перелік таких банків щонайменше на всі державні. До того ж, ВПО мають двічі звертатися до Ощадбанку: спочатку подати документи, потім забрати картку, хоч більшість банків сьогодні мають можливість оформлювати відкривати рахунок дистанційно. Конкуренція між кількома державними банками могла б зробити послуги доступнішими і спростити цей аспект життя переселенців.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.