НОВИНИ

  ▪   Марина Міщенко

2012 року у Грузії, Франції та Японії до влади прийшла опозиція

2013 року зовнішня і внутрішня політика низки держав може зазнати суттєвих змін після приходу до влади опозиції 2012 року.

На виборах 6-го листопада у США переобрано на другий термін президентства Барака Обаму. Він набрав 281 голосів виборщиків при необхідних 270, тоді як його суперник від Республіканської партії Мітт Ромні – 201 голос. В порівнянні з минулими виборами, Обама "втратив" лише штати Індіана і Північна Кароліна. При цьому, до останнього в гонці лідирував Ромні.

У зв’язку з перемогою американське видання Time Magazine обрало Обаму людиною року.

 «Пройшовши кризу та безвихідь Барак Обама зберіг довіру американських і виграв шанс відродити націю, що надихнуло народ», - пояснили у виданні свій вибір.

15 листопада на 18-му з’їзді Комуністичної партії Китаю було обрано нове керівництво країни, яке буде знаходитись при владі наступні десять років. До вищого органу Компартії ввійшло сім осіб. Лідером же став Сі Цзіньпін, який прийшов на місце Ху Цзіньтао. Офіційно Ху Цзіньтао складе свої повноваження на щорічній сесії парламенту у березні 2013 року.

6 травня Франція також обрала нового президента. Ним став соціаліст Франсуа Олланд, який у другому турі випередив тодішнього президента Ніколя Саркозі. Олланд здобув 51,13% голосів, у той час як чинний лідер Франції отримав 48,87%.

Перемогу кандидату від соціалістів забезпечила не тільки економічна програма, але й невисока популярність президента Саркозі. Олланд став першим за 17 років соціалістом, що зайняв пост президента Франції - після Франсуа Міттерана, який очолював Францію з 1981 по 1995 рік.

Після перемоги Олланд призначив прем’єр-міністром Жан-Марка Еро. Загалом новий кабінет став першим в історії Франції з рівною кількістю чоловіків і жінок на міністерських посадах.

4 травня після прем’єрства 2008-2012 року Владіміра Путіна було втретє обрано президентом Російської Федерації. Після інавгурації 7 травня Путін призначив прем’єр-міністром колишнього президента Дмітрія Мєдвєдєва. 

 На черговий четвертий строк 2012 року переобрали і президента Венесуели Уго Чавеса

16 грудня в Японії пройшли позачергові вибори призначені після розпуску парламенту прем'єр-міністром 15 листопада в обмін на згоду опозиції підтримати проведений ним законопроект, згідно з яким податок з продажів до 2015 року зросте в два рази. Абсолютну більшість місць у новому парламенті здобула опозиційна Ліберально-демократична партія колишнього Сіндзо Абе, який вже був прем’єр-міністром країни у 2006-2007 роках. Його партія отримала 294 місця у парламенті і сформувала уряд. Правляча партія прем’єр-міністра  Йосіхіко Ноди отримала 57 місць.

Ставши прем’єром Абе має намір встановити постійну військову присутність на контрольованих Японією островах Сенкаку (кит. Дяоюйдао), які є предметом давнього територіального спору між Японією і Китаєм.

Між тим на виборах в Південній Кореї вперше перемогла жінка та ще й представник правлячої партії «Сенурі» Пак Кин Хе. В гонці Пак Кин Хе перемогла кандидата від Об’єднаної демократичної партії Мун Чже Іна. Знаковою та тривожною для Заходу перемога Пак Кин Хе є ще й тому, що її батька, який правив країною з 1961 по 1979 рік демократична спільнота вважає диктатором.

За результатами парламентських виборів, які 1 жовтня пройшли у Грузії, перемогу здобув опозиційний блок мільярдера Бідзіни Іванішвілі «Грузинська мрія». Партія набрала  54,85% голосів, таким чином випередивши партію президента Міхаіла Саакашвілі «Єдиний національний рух» (40,43%) на 14,42%. За результатами виборів Іванішвілі став прем’єр-міністром і сформував свій уряд. 

Саакашвілі визнав свою поразку. А поразкою це є зважаючи на останні зміни конституції. За ними політична сила, яка отримає більшість місць в парламенті, після президентських виборів 2013 року, фактично, отримає всю повноту влади. Тоді набуде чинності нова редакція Конституції, і Грузія з президентської республіки трансформується в парламентську.

Втім арешти прибічників Саакашвілі, які розрогнулись в країні після приходу до влади Іванішвілі вже почали викликати стурбованість світової спільноти щодо згортання в країні важкими зусиллями здобутої демократії.

На парламентських виборах 9 грудня 2012 року в Румунії переконливу перемогу отримав Соціально-ліберальний союз на чолі з прем'єр-міністром Віктором Понта і очільником Сенату Кріном Антонеску. Лівоцентристська коаліція  набрала 68% голосів виборців і сформувала свій уряд, на чолі якого як і до цього став Віктор Понта. Такий результат і далі продовжить ситуацію політичної напруженості в країні зважаючи на протистояння Понти і президента Траяна Бесеску. Відносини між Понтою і Бесеску погіршилися після того, як у липні не зазнали успіху спроби прем’єра винести імпічмент президентові  – референдум щодо цього питання не відбувся через низьку явку виборців.

16 березня 2012 року парламент Молдови за два роки нарешті обрав президента. Ним став 63-річний голова Вищої Ради магістратури Ніколай Тімофті

20 травня новим президентом Сербії став голова націоналістичної Сербської прогресивної партії Томіслав Ніколіч, який переміг екс-президента країни, лідера Демократичної партії Бориса Тадіча. Ще до інавгурації Ніколіч спровокував міжнародний конфлікт, заявивши в ефірі державного телебачення Чорногорії заявив, що масові вбивства у Сребрениці 1995 року не були геноцидом. Через це його інавгурацію бойкотували голова президії  Боснії та Герцеговини, президенти Хорватії, Македонії та Словенії.

Між тим у Словенії на початку грудня також обрали нового президента. Ним став колишній прем'єр-міністр країни, представник Соціал-демократичної партії Борут Пахор, який отримав 67,4% голосів. За чинного президента Даніла Тюрка проголосували 32,6%.

Цього року також було обрано нового президента Єгипту. Після другого туру ним став представник руху «Брати-мусульмани» Мухаммед Мурсі. Втім прийшовши до влади Мурсі своєю політикою спровокував значне невдоволення населення та масові протести. Зокрема, він вніс зміни до Конституційної декларації, що значно розширюють повноваження президента. Нові зміни дають президенту виняткові повноваження для "захисту революції", а також позбавляють судові органи права розпускати верхню палату парламенту і Конституційну комісію, яка займається розробкою нового основного закону країни. Крім того, в Конституційну декларацію внесено положення, згідно з яким будь-які закони і укази, підписані Мурсі з моменту вступу на посаду президента, не можуть бути оскаржені або відмінені.

25 грудня проект нової Конституції було затверджено на референдумі, який, за словами опозиції, пройшов зі значними порушеннями.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.