НОВИНИ

У Human Rights Watch назвали 9 диктаторів, яких повинні покарати

Радник та речник Human Rights Watch Рід Броуді спеціально для The Foreign Policy склав список з дев’яти нині ще живих диктаторів, які повинні отримати покарання за злочини, здійснені за часи їх правління.

Колишній диктатор Чаду Гіссен Габре (1982-1990) прийшов до влади за прихованої підтримки США як противага диктатору Лівії Муаммару Каддафі, але перетворив країну на поліцейську державу, після чого був змушений тікати до Сенегалу, де досі живе на комфортабельній віллі в Дакарі.

У 2000 році Human Rights Watch подала до суду Сенегалу звинувачення проти Габре з доказами вбивства 1,2 тис осіб. Проте суд Сенегалу відмовився відкрити провадження. Бельгія два роки розслідувала злочини колишнього диктатора Чаду, після чого попросила Міжнародний кримінальний суд вимагати у Сенегалу судити Габре. Втім, поки що справу так і не відкрито.

Менгісту Хайле Маріам – колишній диктатор Ефіопії (1974-1991), відомий як «чорний Сталін», живе в Зімбабве під протекторатом президента Роберта Мугабе, який відмовив на вимоги Ефіопії видати Маріама. Після повалення імператора Гайле Селассі уряд Менгісту знищив тисячі політичних опонентів, а в 1984 році приховав інформацію про голод, щоб потім використати цю катастрофу для насильницького переміщення сотен тисяч мешканців районів, де можливі були заколоти, на території, які охоронялись. У 1999 році Human Rights Watch та південноафриканські активісти поставили вимогу Зімбабве видворити Маріама, але ті не відреагували. Ефіопські суди засудили Менгісту за геноцид.

Жан-Клод Дювальє. Після смерті свого батька Франсуа, відомого як «Папа Док» Дювальє, в 1971 році Жан-Клод став пожиттєвим президентом Гаїті. За правління сім`ї Дювальє в країні було вбито тисячі людей, а сотні тисяч втекли. Сам Жан-Клод був змушений тікати з країни в 1986 році до Франції під протекторатом США, а в січні 2011 неочікувано повернувся додому. Тоді група активістів ініціювала відкриття справ проти нього. Втім, рішучість судити Франсуа Дювальє зникла, коли до влади прийшов уряд Мішеля Мартеллі, який оточив себе радниками часів Дювальє та заявив, що амністує його.

Генерал Рауль Седрас був провідником кривавого державного перевороту в Гаїті проти новообраного президента Жан-Бертрана Арістіда в 1991 році. Під час правління Седраса було вбито та зґвалтовано тисячі людей. Коли у 1994 році з допомогою американських сил Арістід повернувся до влади. Згідно з повідомленням, США дали Седрасу $1 млн за те, щоб він втік до Панами, де йому надали притулок. Панама, у свою чергу, відмовила на подальші вимоги Гаїті про екстрадицію Седраса.

Туніський диктатор Зін ель-Абідін Бен Алі (1987 - 2011) покинув країну в січні 2011 року, виїхавши до Саудівської Аравії під час Арабської весни. Два суди заочно засудили Бен Алі за злочини від торгівлі наркотиками до грабежів. Третій суд визнав його винним у «застосуванні насильства» проти 17 військових високопосадовців, які готували заколот проти нього в 1991 році. Ще один процес проти нього 13 червня засудив колишнього диктатора до життєвого ув’язнення через вбивство протестувальників під час Арабської весни.

Ефраін Ріос Монтт керував військовим режимом в Гватемалі в 80-х роках. Його програма боротьби з противниками «випалена земля» стала причиною сотень вбивств мирного населення та актів геноциду проти народності маян. Десятки років Монтт ховався від правосуддя за депутатським імунітетом. Втім, внаслідок тривалої боротьби громадських активістів та генерального прокурора Клаудії Паз проти нього висунули звинувачення в геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності. Нині Монтту 85 років, він досі живе в Гватемалі та оскаржує звинувачення.

Алі Абдула Салех нарешті пішов з посади президента Ємену цього року (1990 – 2012) після того, як парламент країни гарантував йому амністію та імунітет від переслідувань його соратникам. Таку угоду підтримали США, ЄС та країни Перської затоки, стверджуючи, що це було необхідно, щоб змусити Салеха відмовитись від довгого правління.

Тан Шве був військовим диктатором Бірми з 1992 по 2011 рік. Він пішов у відставку у 2011 році. За правління Шве до в’язниці потрапило 2,1 тис політичних опонентів диктатора. Коли в 2008 році країною прокотився нищівний циклон Наргіс, вбивши 140 тис осіб, Шве деякий час не пускав на вражені території міжнародні громадські організації. Нині Шве проживає в новій столиці країни Ньяп`їдо. Представники ООН та 16 урядів закликають міжнародну комісію провести розслідування злочинів, скоєних за правління Шве. Але більшість нинішнього вищого керівництва країни лояльні до Шве та навряд чи ініціюватимуть провадження проти нього.

Первез Мушараф був головнокомандувачем армії та військовим правителем Пакистану з 1999 по 2008 року. Після вбивства опозиційного лідера Беназір Бхутто Мушарафа змусили піти у відставку. За час свого правління він два рази вводив у країні надзвичайний стан. У 2007 році, оголосивши надзвичайний стан, він здійснив напади на 10 тис політичних опонентів включно з суддями Верховного суду.