НОВИНИ

В Україні антисемітизм та українофобія крокують пліч-о-пліч

Антисемітизм та українофобія мають спільне коріння і відповідно спільні вияви. Про це пише Юрій Макаров у черговому числі Українського тижня.

Як приклад автор наводить останній випадок вандалізму на єврейському кладовищі у Львові, де антисемітські та антиукраїнські гасла писалися поруч.

«На часі загальне усвідомлення того, що вже давно, ще в часи глухого СРСР, стало світоглядною домінантою найкращих представників обох національно-визвольних таборів: українці та євреї мають спільні інтереси, вони не лише діти однієї землі, а й об’єктивні союзники. Без свободи одних неможлива свобода інших», - пише Макаров.

Автор ототожнює антисемітизм і українофобію. «Неможливо бути водночас юдофобом та українським патріотом, це нонсенс», -  пояснює він.

Крім того, він вважає, що будь-які спекуляції на специфічному «українському антисемітизмі», зокрема, з боку тих чи інших «професійних захисників» окремих спільнот чи «повноважних представників» європейської толерантності, слід визнати провокаціями.

«Одні слова змушують думати, інші дають змогу відключити мозок. Пошук ворога в особі представників певної етнічної, релігійної чи культурної спільноти дозволяє не думати. Мова ксенофобів – це мова примітиву, спрощення, редукції. Спрощений світ часом є дуже комфортним, заспокійливим і водночас мобілізуючим, але то комфорт наркотичного характеру, бо він має наслідком болючу абстиненцію. Навпаки, продуктивним є відчуття того, що життя складне й що в цій складності, в її розумінні є і безмежне задоволення, і запорука розвитку», - пише Макаров.

Детальніше читайте у статті «Тіні з’являються опівночі» у №14 Тижня.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.