НОВИНИ

Максим Віхров: ОРДіЛО можуть спробують реінтегрувати за принципом аутсорсингу суверенітету

Платою за формальне повернення цих територій під контроль України буде невтручання Києва у внутрішні справи ОРДіЛО та нескінченні фінансові вливання на «відновлення регіону».

Не виключено, що ОРДіЛО спробують реінтегрувати за принципом аутсорсингу суверенітету. Це термін політичного менеджменту, який буквально означає передачу державних функцій певними приватним виконавцям, як це Росія зробила у Чечні, коли не змогла реінтегрувати всю республіку, а тому «реінтегрувала» лише Рамзана Кадирова та його клан. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.

 

«Платою за формальне повернення цих територій під контроль України буде невтручання Києва у внутрішні справи ОРДіЛО та нескінченні фінансові вливання на «відновлення регіону». Щоправда, сподіватися на формальну лояльність у кадировському стилі не доведеться, оскільки за лідерами ОРДіЛО стоятиме Росія — гарант їхнього привілейованого статусу в складі України», — пише він.

 

Віхров зауважує, що хоча негативні наслідки такого сценарію очевидні, для Києва він може здаватися прийнятнішим, ніж здається. І це стосується не лише теперішнього керівництва країни: у відносинах із Донбасом Київ був схильний до згубних компромісів завжди.

 

«Місцеві еліти зайняли шантажистську позицію буквально з перших днів незалежності. Уже через два місяці після її проголошення в Донецьку відбувся з’їзд депутатів усіх рівнів, на якому від Києва вимагали федералізації. У лютому 1993 року Донецька облрада вимагала «особливого статусу» для Донецько-Придніпровського регіону, а в червні — автономію для Донецької області. Перший незаконний референдум щодо федералізації та статусу російської мови відбувся на Донбасі у 1994-му. Сумнозвісний з’їзд депутатів у Сєверодонецька 2004 року, на якому регіонали погрожували створенням так званого «ПіСУАРу», був повторенням відпрацьованої схеми, нею ж регіонали збиралися скористатися й у 2014-му», — нагадав він.

 

Утім, констатує Віхров, Київ щоразу приставав на компроміси та йшов на поступки в обмін на повернення до статус-кво. Отримавши бажане, «донецькі» знову перетворювались із шантажистів-сепаратистів на звичайних українських депутатів, мерів та чиновників, які дотримувалися всіх формальних вимог лояльності, але тим часом перетворювали Донбас на свій укріпрайон. На місцевому рівні велася окремішня інформаційна та гуманітарна політика, адміністративні, політичні та економічні ресурси були сконцентровані в руках одного клану, регіон будував власні відносини з Росією. Де-факто центральна влада здійснювала свої повноваження на Донбасі далеко не в повному обсязі, але таку ціну за тимчасовий спокій у Києві вважали прийнятною. Тепер ставки значно вищі, але й спокуса приміряти на себе титул державників-миротворців набагато сильніша, не кажучи вже про тиск зовнішніх сил. Не без того, що видимість реінтеграції ОРДіЛО цілком влаштує і Росію, яка отримає нові важелі впливу на Україну, і Захід, який дедалі відкритіше прагне «нормалізації» відносин із Москвою.

 

«Тому реінтеграційний спектакль в ОРДіЛО може виявитися досить переконливим: над Донецьком та Луганськом замайорять жовто-сині прапори, місцевий політикум перефарбується в кольори загальноукраїнських партій та опанує примиренну риторику», — пише він.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.