НОВИНИ

Едвард Лукас: Перемога Чапутової на президентських виборах у Словаччині руйнує стереотип про аутсайдерів

Цю тенденцію ілюструє й значний успіх коміка Володимира Зеленського в першому турі президентських виборів в Україні.

Перемога Зузани Чапутової на президентських виборах у Словаччині руйнує стереотип про аутсайдерів, вона легко обійшла кандидата істеблішменту — єврокомісара Мароша Шефчовича. Про це на сторінках Тижня пише Едвард Лукас, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (СЕРА, Варшава й Вашингтон).

 

«Перемога Чапутової руйнує стереотип про аутсайдерів. Загалом Словаччина має консервативне суспільство й при владі зазвичай доволі закрита кліка інсайдерів. Та коли знайшлася кандидатка, гідна голосів виборців, словаки вхопилися за цю можливість. Вони можуть не погоджуватися з нею щодо одностатевих шлюбів, але бачать, що вона ні перед ким не відповідає, любить свою країну й хоче щось змінити», — пише він.

 

Лукас зауважив, що сильні незалежні кандидати мають шанс пробитися на президентських перегонах. Так може трапитися 12 травня в Литві, де незалежний економіст Ґітанас Науседа впевнено лідирує, випереджаючи правоцентристського прем’єр-міністра Саулюса Скверняліса й депутатку-консерваторку Інґріду Шимоніте. Цю тенденцію ілюструє й значний успіх коміка Володимира Зеленського в першому турі президентських виборів в Україні.

 

Утім, наголошує він, на парламентських перегонах і в урядовій системі ухвалення рішень особисті таланти важать менше, ніж бізнес-інтереси, регіональні напруженості й політичні картелі. Виборці зневірюються; протестне голосування поширюється; ризики зростають.

 

«Це складна проблема, але не унікальна для східної частини Європи. Усюди в індустріалізованому світі виборці виявляють невдоволення статус-кво. Скажімо, у Великій Британії те, що громадськість на референдумі 2016 року та після нього підтримувала Brexit, не було незгодою добре поінформованих громадян із нюансами політичної архітектури ЄС, а радше вотумом недовіри у зв’язку з ситуацією в країні останніми десятиліттями», — пише Лукас.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»