НОВИНИ

Віхров: В Україні склалася ситуація, у якій навіть для втілення антипопулістських програм доведеться йти на вибори під популістськими гаслами

Ефективний передвиборчий популізм може привести кандидата до булави, але водночас закладає міну під його майбутній рейтинг.

В Україні склалася дещо парадоксальна ситуація, у якій навіть для втілення антипопулістських програм доведеться йти на вибори під популістськими гаслами. Але це тільки поверхневий шар проблеми. Про це пише автор Тижня Максим Віхров.

 

Він зауважив, що ефективний передвиборчий популізм може привести кандидата до булави, але водночас закладає міну під його майбутній рейтинг. Що вище буде піднято планку суспільних очікувань, то швидше настане розчарування й вразливішим буде становище майбутнього президента. Причому в найгірших обставинах опиниться якраз той, хто використовуватиме популізм лише як вимушений передвиборчий прийом і не намагатиметься втілювати фантастичні обіцянки в життя, приміряючи на себе лаври Ципраса, Мадуро чи ще якогось «захисника простих людей».

 

Проте, пише Віхров, популізм є пасткою не тільки для окремих кандидатів, а й для всього суспільства. Виборець, привчений до того, що влада комунікує з ним виключно в такому стилі, стає нечутливим до серйозного та відвертого обговорення проблем. Безвідповідальних політичних ділків це цілком влаштовує, однак вразливими до популізму українці стали через тоталітарну спадщину, помножену на брак живих демократичних традицій. У радянські часи в колективній свідомості закарбувалося уявлення про майже божественну всесильність влади, яка буквально тримає ключі від життя й смерті, не кажучи про матеріальні блага. Через це несподівано отримані механізми демократії були сприйняті не як спосіб артикуляції та реалізації власних інтересів, а як важіль для зміни чинного божка в надії, що його заступить щедріший та прихильніший до народу.

 

«Саме в цих невисловлених уявленнях, а зовсім не в соціалістичних переконаннях залягає коріння українського патерналізму: він народжується там, де невір’я громадянина у власні сили зустрічається з вірою у всесильність влади. І в ситуації, де треба боротися за симпатії мільйонів, політикум намагатиметься не так перевиховати маси, як відповідати їхнім очікуванням, вдаючи із себе тих, хто може «покращити життя вже сьогодні» одним помахом булави», - наголосив він.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»