НОВИНИ

  ▪   Дар'я Касьянова

"Дружба" з агресором. Що означає для України розірвання базового договору з Росією

Тиждень.ua нагадує про особливості Договору та про ставлення до нього в українському суспільстві.

У 1997 році Україна та Росія підписали Договір про дружбу, що регулює зобов'язання обох країн про подальший розвиток міждержавних відносин та спирається на "відносини дружби і співробітництва".  У 2008 році його було автоматично пролонговано ще на 10 років , а наступне таке подовження має відбутися у квітні 2019 року.  Але 28 серпня президент Петро Порошенко оголосив, що Україна офіційно розриває так званий "Великий договір" з Росією, хоча раніше наполягав на розірванні лише окремих положень.

 

Тиждень.ua нагадує про особливості Договору та про ставлення до нього в українському суспільстві. 

 

 

Договір , який ще називають "Великим" або "базовим" було підписано у 1997 році главою України Леонідом Кучмою і президентом Росії Борисом Єльциним. У Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною був закріплений принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги територіальної цілісності та взаємного зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного.

 

Зокрема, у статті 2 йдеться про непорушність кордонів країн: 


 

"Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і  зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і  співробітництва  в Європі  поважають  територіальну  цілісність    одна    одної  і  підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів".

 

А стаття 16 зобов'язує Росію та Україну підтримувати один одного у приєднанні до міжнародних організацій: 

 

"Високі Договірні   Сторони   взаємодіють   в   ООН  та  інших  міжнародних організаціях, включаючи економічні, фінансові, надають  підтримку  одна  одній  у  вступі  до  міжнародних  організацій  і приєднанні до угод і  конвенцій,  учасницею  яких  не  є  одна  із Сторін".

 

Цей Договір складається із 41 статті та укладається терміном на десять років. Його дія автоматично продовжується кожні десять років, якщо жодна з договірних сторін не заявить про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менше ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду. Саме тому, якщо Україна дійсно збирається розірвати угоду, положення якої систематично порушує РФ, про це має бути оголошено до 1 жовтня 2018 року. 

 

З початку війни на сході України спільнота та окремі політики почали наполягати на розірванні Договору. Наприклад, у квітні 2015 року депутати Львівської обласної ради звернулися до Верховної Ради, президента та Кабміну щодо денонсації Договору про дружбу. Тоді звернення підтримали 65 депутатів. Наголошувалось, що збройне вторгнення регулярних військових підрозділів Російської Федерації на український Донбас, окупація значної території Донецької та Луганської областей, підтримка екстремістських та терористичних організацій свідчать про порушення Росією засад добросусідства, розпалювання міжнаціональної та міжнародної ворожнечі.

 

Наприкінці 2016 року стало відомо, що Україна підготувала позов до міжнародного суду проти Росії через порушення договору про дружбу. 

 

«Зараз ми беремо цю статтю і несемо в міжнародний суд. Ми протягом року готували відповідний позов, тепер ця підготовка закінчилася», - зазначив заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко.

 

 

За його словами, не можна дозволити Росії зіскочити з такого гачка, як стаття про повагу до територіальної цілісності й непорушності існуючих кордонів України.

 

«Тому поки цей пункт є в договорі, але Росія його не виконує, нам є за що її судити», - сказав Пристайко.

 

Попри те,що Україна не отримує жодних вигод від дії "Великого договору",  ідея його розірвання останні чотири роки викликає суперечки у політикумі. 

 

Так, у квітні 2018 року представник президента в парламенті Ірина Луценко наголошувала, що не можна повністю розривати Договір про дружбу між Росією і Україною. Зокрема, вона згадала розділ Договору, в якому йдеться про міжнародно визнані кордони України.

 

«Крим — це територія України. Неконтрольованих 400 кілометрів — це кордони України. І ми б хотіли цей розділ залишити в обов’язковому порядку», - пояснила Луценко.

 

 

Крім того, додала вона, у Договорі є розділ, де йдеться про те, що Україна спільно з Росією має здійснювати заходи, які стосуються Чорнобильської катастрофи.

 

«Це спільна відповідальність не лише України і Росії, але й багатьох інших країн. Тому цей розділ Договору денонсувати не потрібно», - сказала депутат.

 

(Мова йде про статтю 26, де йдеться, що Високі Договірні  Сторони  співробітничають   у  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і укладуть з цього  питання окрему угоду - ред.)

 

Також, за словами Луценко, у одному з розділів Договору йдеться про підтримку і визнання мов меншин: української чи російської мови.

 

«Цей розділ Договору обов’язково має залишитися. Адже підставою, якщо ми розірвемо цей розділ Договору, стануть подальші утиски українського населення в Росії, україномовного і українського населення в Криму і так далі», - додала представник президента.

 

Ці розділи Договору про дружбу, пояснила Луценко, залишаються для того, аби, використовуючи механізм міжнародних судів та міжнародних майданчиків, Україна могла мати повне право захищати свої позиції та позиції своїх громадян. 

 

Президент України Петро Порошенко також не наполягав на категоричному розірванні Договору. У квітні 2018 року він повідомив, що найближчим часом внесе до Верховної Ради пропозиції що припинення в односторонньому порядку дії окремих положень «великої угоди» про дружбу і співробітництво з Росією. При цьому він підкреслив, що наразі не йдеться про розрив цієї угоди, бо вона містить положення про повагу до суверенітету і державної цілісності України.

 

 

«Йдеться зокрема про статті щодо стратегічного партнерства між Україною і Російською Федерацію, або про положення про двосторонню співпрацю в сфері військово-технічного співробітництва, або про положення про співпрацю з Росією в забезпеченні національної безпеки України», - сказав він.

 

Але вже 28 серпня, припинивши у травні дію договорів України з СНД, президент повідомив, що очікує від МЗС України пакет документів, необхідний для припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ. 

 

«Нарешті ми підійшли достатньо підготовленими і юридично захищеними до припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ, який з вини Москви вже давно став анахронізмом. Уже найближчим часом очікую від МЗС України необхідний пакет документів», - заявив він тоді. 

 

Співголова Експертної ради при Міністерстві інформаційної політики України, доктор політичних наук Сергій Даниленко розповів в коментарі Тиждень.ua, що Договір є формальною частиною українсько-російських відносин і давно себе вичерпав.

 


«Я б не сказав, що вони (юридичні наслідки розірвання Договору - ред.) будуть дуже гучними чи катастрофічними. Власне кажучи, Договір є формальною частиною наших відносин і давно себе вичерпав. Особливо в  тій частині, що стосується Криму, що стосується державних кордонів», - сказав Даниленко.

 

«Більшою мірою це буде мати політичний і інформаційний наслідки. Росія спробує все ж по факту, коли ми не продовжимо цей договір, звинуватити нас у тому, що це ми ведемо агресивну політику і що це ми винні у всіх проблемах, які сталися», додав він. 

 

«Я дуже сподіваюся на те, що українська сторона добре проаналізувала і добре підготувалася до денонсації цього документу. Взагалі-то ми зауважували, що Україна ніколи не була першою в різких рухах щодо Російської Федерації на фоні російської агресії щодо правових ініціатив. Ми не знали, як вони це розцінять  вони могли б це розцінити і подати світу як оголошення до відкритої війни. Уряд на це зважувався дуже обережно. Українські ініціативи завжди надходили вже після ініціатив західних країн щодо санкцій. У нас не було консенсусу з іншим країнами щодо цього кроку. 


Зараз термін Договору вичерпано, ми його не подовжуємо це не різкий, але рішучий крок. Так, це додаткова робота для дипломатів: їм треба буде пояснити таке рішення своїм колегам у всьому світі. І тому президент заявив саме на цій зустрічі, чому ми це зробили», пояснив політолог. 

 

 

Крім того, експерт з міжнародних питань зауважив, що побоювання щодо відмови Росії від допомоги у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи внаслідок розірвання Договору безпідставні:

 

«Чорнобильська катастрофа давно стала питанням України і західного світу. Мені важко сказати, де там російська участь. Вони скинули чорнобильську проблематику на Україну. Ми вже давно по мірі можливостей, але контролюємо процес виправлення наслідків Чорнобильської катастрофи без Росії», — зазначив він.  

 

Водночас політолог, кандидат історичних наук Олександр Палій вважає, що зберігати базовий договір з Росією - недоцільно.

 

«Це рішення про розрив договору з Росією нарешті визріло. Раніше Україна остерігалася, що Росія завдяки такому розриву уникне відповідальності за агресію чи матиме аргументи для посилення агресії. Але тепер Україна зміцнилася і створена база міжнародних документів і рішень, які не дадуть Росії уникнути відповідальності. Всьому свій час, і цей час прийшов. Головним зобов'язанням в рамках цього договору було визнання кордонів України. Росія через це своє зобов' язання підступно переступила. Крім того, в угоді ще було закріплено обіцянку сторін не використовувати свою територію на шкоду безпеці одна одної. Зрозуміло, що після агресії Росії, обстрілів України з її території такі зобов'язання цілком втратили сенс. Україні зараз, після зміцнення наших позицій, недоцільно зберігати цей договір, ніби нічого не трапилося. Зараз потрібна міжнародно-правова визначеність»,  сказав він в коментарі Тиждень.ua. 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.