НОВИНИ

Як в Україні народжуються "князьки"

Лік самозваним регіональним князькам в Україні ведеться на тисячі. Йдеться про людей, які вважають, що над ними у їхній «вотчині» немає вищої влади. Про це пише Андрій Дуда у свіжому номері «Українського тижня».

Як відзначає автор, появі місцевих князьків насамперед сприяє відсутність належного внутрішнього контролю за діяльністю органів публічної влади та посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

ЗМІ є чи не єдиним джерелом інформації про порушення закону владою на місцевому рівні, відзначає автор. Районні та обласні органи «на гору» надають лише позитивну інформацію про себе, і зазвичай їхніми звітами керуються в Адміністрації президента і Кабміні під час аналізу подій у регіонах.

Народженню «князьків» сприяють і стійкі корупційні зв’язки між керівниками органів державної влади та представниками місцевого самоврядування.

На рівні району класичною зв’язкою є трикутник «голова районної державної адміністрації – районний прокурор – керівник відділу Міністерства внутрішніх справ». Як правило, відзначає автор, ця трійця обростає й іншими керівниками районного рівня, як-от голова суду, начальник податкової інспекції, головний лікар району, керівник відділу СБУ.  

У містах обласного значення модель «реальної влади» має певну відмінність: тут зазвичай діє спайка «міський голова – керівники територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади (обласні ДПА, управління МВС, СБУ, прокуратура)».

«Є випадки узаконення спайок місцевих органів та контролюючих і правоохоронних органів – у низці обласних центрів до складу виконавчого комітету міської ради входять керівники та заступники керівників податкової адміністрації, управлінь МВС, СБУ, інших органів», - пише Андрій Дуда.  

Мери міст обласного значення мають ще більший ресурс для задобрювання очільників контролюючих та правоохоронних органів: житло, земля, комунальні об’єкти, особливо в обласних центрах, для багатьох чиновників є дуже великою спокусою. При тому що ніхто, крім міського голови, їм цих благ не надасть.

Окрема тема – це місцеві князьки, які виростають із керівників підприємств, із бізнесу. «Такі начальники можуть бути вищою інстанцією для громад від кількох сіл до великих міст. Зазвичай вони мало залежать від місцевої влади (або тому, що це державні підприємства, або завдяки високим покровителям «у верхах»). Якщо ж князьок є недоторканним народним депутатом чи впливовим чиновником, знайти на нього управу фактично неможливо», - пише автор.

Детальніше про те, як припинити сваволю місцевих князьків читайте у матеріалі «Нова антифеодальна боротьба» у №17 Тижня.