НОВИНИ

  ▪   Ганна Чабарай

Заборона комуністичної пропаганди: від наступу на свободу слова до надії на швидке «одужання»

У блогах та соцмережах пишуть як про затримку такого закону на 23 роки, так і про поспішність його прийняття.

9 квітня Верховна Рада прийняла закон, який засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими.

Зокрема, він забороняє для використання усі державні символи СРСР та радянських республік, інших держав колишнього "соцтабору", символіку комуністичної партії, Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП) та державні символи Третього Рейху. Також заборонені низка зображень, пам’ятників, пам’ятних знаків, написів.

Тиждень.ua зібрав різні думки щодо своєчасності прийняття, особливостей та можливих наслідків такого закону.

Політичний експерт Євген Магда розмірковує про те, чи означає ухвалення закону про заборону пропаганди комуністичної ідеології заборону діяльності самої КПУ.

«Ні, але у найбільшої лівої партії і без того не бракує проблем. Вона восени минулого року втратила статус парламентської, низка активістів КПУ звинувачуються в сепаратизмі», - пише політолог.

Він припускає, що соратники Симоненка намагатимуться «перефарбуватися», адже говорили про наявність "плану Б" навіть на випадок судової заборони діяльності політичної сили.

«Варто усвідомлювати, що стан української економіки помітно сприяє зростанню чисельності протестного електорату у державі. Одними заборонами проблему не вирішити, необхідні економічні рішення, що сприятимуть реальній деолігархізації та створенню умов для розвитку малого та середнього бізнесу. Тоді і комуністів будуть виштовхувати на маргінес не судові приписи та заборони, а соціал-демократи європейського зразка», - стверджує Євген Магда.

Журналіст Вахтанг Кіпіані висловлює популярну думку, що такий закон варто було б прийняти ще на початку Незалежності.

«Це мало бути зроблено ще 1991 року. Коли ще були живі тисячі вояків УПА, учасників Карпатської Січі, членів ОУН, інших формувань, які боролись за самостійність держави. Їм було б приємно, що їх чин пошановано. Це ще не крапка - ще треба буде ухвалити багато рішень, щоб не було спокуси залишити нас зі спадщиною Ілліча-Віссаріонича з невеликим марафетом», - пише він.

Також Кіпіані піднімає тему перейменування великих міст: «Згідно з духом і буквою ухвалених сьогодні законів нас чекає перейменування двох обласних центрів - Дніпропетровська і Кіровограда, а також Дніпродзержинська, Артемівська, Стаханова, кількох Первомайськів і Першотравневих, Свердловська, Тореза, Красноармійська, Іллічівська, Комсомольська, Димитрова, Кузнецовська, Орджонікідзе, Котовська, Цюрупинська, Дзержинська і ще купи ленінсько-кіровсько-радянсько-жовтневих атавізмів. Ще побачите, це якраз і буде "последний и решительный бой" совка з Україною».

Олександр Мережко, доктор юридичних наук, вважає, що закон про осуд тоталітарних режимів піднімає питання про межі свободи слова в Україні.

Він пише, що в законі мова йде не так про заборону тоталітарної (тобто комуністичної та нацистської) ідеології як такої, як про осуд тоталітарних режимів, заборону їх символіки, а також про заборону публічного заперечення злочинного характеру цих режимів.

«Оскільки Україна належить до тих країн, в яких існує, хоч і мінімальна, ймовірність повернення до традицій тоталітаризму, а тоталітарні настрої ще не викорінені в частини суспільства, то заборона тоталітарної символіки має деякий сенс. До числа країн, в яких заборонена тоталітарна символіка, зокрема, належать: Грузія, Латвія, Литва, Естонія, Чехія», - пише він.

За його словами, в українських реаліях цілком можна говорити про тоталітарний характер таких російських терористичних організацій, як "ДНР-ЛНР". Так що їх тоталітарна символіка також повинна потрапляти під заборону.

Журналіст Юрій Луканов остерігається повторення історії: «Ми нарешті з совком прощаємося не лише де юре, але і де факто Він виходить з наших мізків. Але в мені все одно працює скептик. Колись комуністи у ВР проголосували за незалежність, але красти продовжили собі. Так от мрію, щоб не вийшло так, що ми формально декомунізуємося, а наша, прости господи, еліта віддала нам це, а сама шахраює, як у старі часи».

Крім того, він торкається теми радянської топоніміки в Україні: «Невже незабаром я зможу пройти по якомусь Краматорську або Маріуполю, щоб не звертати з вулиці Леніна на вулицю якогось там партз'їзду і не виходити при цьому на площу якогось там річчя великого, вибачте, жовтня? Засилля комуністичних вулиць у мене вже давно викликає ідіосинкразію».

Олексій Копитько, заступник голови правління Українського центру розвитку музейної справи, висловився на тему недосконалості закону і поспішності в його прийнятті.

За його словами, 8 і 9 травня усі ветерани прийдуть на масові заходи з нагородами з забороненою символікою.

«Згідно з цим законом, усіх, хто вийде на вулицю з радянськими нагородами, можна садити у в'язницю. Так само як і всіх, хто буде нести червоні прапори, які, попри все, залишаються і прапорами Перемоги… Це стосується не тільки нагород за Велику Вітчизняну. Це стосується і нагород за війну в Афганістані. І трудових нагород. Зірка Героя Соціалістичної Праці – поза законом. Не кажучи вже про Орден Леніна», - пише він.

Нардеп Дмитро Тимчук визнав, що закон можна трактувати двозначно, і пояснив, що помилки будуть виправлені: «Ці закони стосуються дуже чутливої ​​сфери і напевно викличуть масу суперечок. На жаль, змушений визнати, що для цього є об'єктивні причини. Наприклад, у законі про засудження тоталітарних режимів і заборону пропаганди їх символіки недостатньо чітко прописані критерії цієї самої символіки. У ньому також вказано явно неповний перелік випадків, на які дії закону не повинно поширюватися. Через ці неточності зараз цілком можливе трактування, що під заборону потрапляють всі нагороди радянського періоду – і бойові, і трудові – на яких присутній прапор СРСР, серп і молот, червона зірка або напис «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Так само як і бойові знамена, які є одним із символів перемоги. А ті, хто їх публічно демонструє, будуть нести відповідальність.

Цілком очевидно, що у парламенту і в думках не було вводити такі заборони. Однак на цих шорсткостях напевно почнуть спекулювати.

Тому я вже підготував правки до даного закону, які дозволять виключити двозначні трактування і чітко зафіксувати – бойові нагороди радянського часу та нагороди за чесну працю як були, так і залишаються предметом гордості і символом визнання заслуг».

Дмитро Різниченко, активіст і боєць батальйону «Донбас», назвав заборону комуністичної пропаганди популізмом і висловився проти будь-яких заборон на державному рівні, адже, на його думку, це обмежує свободу слова.

«Я визнаю право держави карати за політичну позицію лише коли ця позиція має всі ознаки державної зради. Я вважаю свободу слова, свободу совісті і особисте право мати власну думку ціннішими навіть за національний інтерес. Закон про заборону – популістична данина сьогоднішньому. Свобода совісті і слова - запорука майбутнього. ...А щоб знищувати червоне лайно мені не треба ніякого закону чи дозволу. Я займаюся цим багато років і з Божою поміччю продовжу, скільки стане сил», - запевняє він.

У відповідь на репліку Різниченка Олександр Нойнєц, засновник сайту «Петр и Мазепа» пише, що така заборона ще не означає остаточного кінця «совка» в Україні.

«Хто погано пам'ятає, на чому піднявся Мороз, і звідки взагалі взялася Соцпартія, та ще й у таких масштабах, що за її прихильність в 2004-му боролися і Ющенко і Янукович, я нагадаю.

Соцпартія взялася … від того, що Компартія в Україні була заборонена в 1991-му аж році, і, щоб бути хитрішим за всіх, ці орли на чолі з колишнім главою комуністичної більшості у Верховній Раді УРСР Олександром Морозом [створили – Ред.] Соцпартію, і ніхто нічого заперечити не зміг, соціалістичну ж ідеологію не заборониш.

Проблема не в тому, що совки сповідують комуністичну ідеологію. Проблема в тому, що проросійські совки – проросійські совки. Ну і ок, заборонили ви їм КПУ, молодці. Тепер, значить, чекайте хлопків шампанського, що відкривається на радощах в СПУ. Вони у вікно залізуть і залишаться такими ж проросійськими совками. Рецепт випробуваний на практиці ще в 91-му», - пише Нойнєц.

Крім того, з приводу нового українського закону висловився російський економіст Слава Рабинович.

«Що робить величезний пам'ятник Леніну на Калузькій площі в Москві? Навіщо там цей циклоп? Чому до цієї площі з півдня примикає Ленінський проспект? Чим погана Велика Калузька вулиця? Які ще такі станції метро Жовтнева (кільцева) і Жовтнева (радіальна)? А Калузька (кільцева) і Калузька (радіальна) гірші? Що робить величезний пам'ятник Леніну на Московській площі в Санкт-Петербурзі? Навіщо там цей термінатор? Чому до цієї площі із заходу примикає Ленінський проспект, а зі сходу – вулиця Ленсовета? «Держдурі» треба наслідувати приклад Верховної Ради і зайнятися десовєтизацією, декомунізацією і десталінізацією нашої країни, замість заборони імпортних мереживних трусів, які не подобаються Мізуліній. А Мізуліній надіти труси з цементу і відправити на пенсію, за інвалідністю (недоумство)», - пише Рабинович.

Як відомо, сьогодні представник ЦВК розповів, що для перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей, а також відповідних обласних центрів недостатньо закону про заборону таких назв, необхідні зміни до Конституції.

Читайте також: У Києві перейменували 11 «радянських» вулиць за півроку.