|
 |
Ми остаточно випали з матриці, у якій «кращі сини Вітчизни» несуть передові ідеї «темному народові» задля якісних суспільних перетворень. Вона застаріла, та й не наша, трансплантована звідти, де тепер, як і 150 років тому, «народ-богоносець» залюбки здає охранці поборників більш гуманної і ліберальної політичної моделі. Однак саме по собі ходіння в народ у наших обставинах не втратило актуальності.
Дмитро Крапивенко 
|
Суспільство |
 |
Можливо, якби не війна, ухвалення парламентом законів про засудження комунізму поряд із нацизмом чекали б іще довго. Визнати довгу низку узурпаторів від Лєніна до Андропова, Чєрнєнка й Щербицького упирями, а їхні символи – пентаграму разом із серпом і молотом (пардон, зірка окремо взята залишається поза підозрою) – каїновою печаткою слід було давно за прикладом інших посткомуністичних країн.
Юрій Макаров 
|
Авторські колонки |
 |
Як змінюється ландшафт партій на старті нового виборчого сезону
Олесь Олексієнко 
|
Політика |
 |
Ігнорування проблем внутрішніх переселенців, зокрема повернення окупованих територій, може спричинити сплеск радикалізму в країні
Ігор Лосєв 
|
Історія |
 |
Важко сказати, до чого зараз ми готуємося більше: до Мінська-3 чи до місцевих виборів у ОРДІЛО (окуповані райони Донецької і Луганської областей. – Ред.) за українським законодавством. Та й узагалі: чи готуємося? Чи просто чекаємо, як воно піде, те кремлівське божевілля, стежимо за виразом обличчя сучасного Гітлера, виконуємо поради «старших товаришів» із Європи або США...
Олена Стяжкіна 
|
Авторські колонки |
 |
Напередодні Великодня глава Адміністрації президента України в інтерв’ю на запитання, чи готові Ігор Коломойський, Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ перестати бути олігархами й залишитися великими підприємцями, зауважив: Коломойський і Ахметов кажуть, що готові, а з Фірташем він не розмовляв. Отже, Борис Ложкін має обіцянку принаймні двох українських олігархів стати зразковими бізнесменами й не втручатися в державні справи. Деолігархізація в дії?
Юлія Олійник 
|
Політика |
 |
Рінат Ахметов, один із найвпливовіших українських олігархів, сьогодні втрачає колишні позиції. Ставка на Януковича, що очманів від влади та припустився фатальних помилок, для Ахметова виявилася в кінцевому підсумку програшною. А спроба поставити на сепаратистів, до якої він вдався одразу після втечі Віктора Федоровича з України, призвела до ще більших втрат. Проте це зовсім не означає, що могутній донецький бізнесмен зламаний і переможений. Ахметов не здається і готується відстоювати свої інтереси. Як і в 2004 році, донецький клан розраховує на реванш.
Денис Казанський 
|
Політика |
 |
Буквально до останнього року прізвище Ахметов викликало священний трепет у серцях якщо не всіх українців, то мешканців Донбасу напевно. «Хазяїн Донбасу», «Рінат» – це звучало загрозливо для конкурентів і заклично для плебсу. Простий народ якщо не любив Ріната Леонідовича, то принаймні поважав, як прибиральник поважає «біг боса», у якого кабінет на останньому поверсі. Ахметов зберіг цей статус «царя плебсу» й до сьогодні.
Богдан Буткевич 
|
Авторські колонки |
 |
У той час як Ахметов утрачає прибутки на окупованому Донбасі, його активи за кордоном почуваються значно краще
Ольга Ворожбит 
|
Політика |
 |
Як виник і згас один із найвідоміших менеджерів Ахметова
Роман Малко 
|
Політика |
 |
Командир 92-ї окремої механізованої бригади полковник Віктор Ніколюк розповів Тижню про приготування до нової війни, зачистки в стані ворога й про те, чому треба менше ляпати язиком.
Роман Малко 
|
Суспільство |
 |
Розвиток національної спільноти великою мірою детермінований станом освіти та науки. Завдяки освітньому процесу й науковим здобуткам формується інтелектуальний потенціал нації, зростає економічний прогрес, посилюються обороноздатність і конкурентоспроможність держави. Наука, а особливо освіта, не лише здійснює вплив на соціум, а й виконує його запити. На сьогодні одним із пріоритетів для держави є проведення системних і якісних реформ у цій галузі з тим, щоб посісти гідне місце у світовій спільноті.
Василь Деревінський, Юрій Терещенко 
|
Суспільство |
 |
Україна має на Заході не так багато союзників, як усі ми сподівалися півтора року тому. Зокрема, у Франції впливових політиків та інтелектуалів, які системно засуджували б московську агресію або наполягали б на посиленні санкцій проти Кремля, можна перелічити на пальцях двох рук. Не більше. Але вони є.
Алла Лазарева 
|
Світ |
 |
Із Москви греки повертаються з порожніми руками
The Economist 
|
Світ |
 |
Політичні конфлікти, особливо між білими людьми, не мають воєнного вирішення. Такою була догма політістеблішменту Європи від часів завершення холодної війни й аж до початку цього року.
Едвард Лукас 
|
Авторські колонки |
 |
Найзнайоміша кандидатка залишається на диво загадковою
The Economist 
|
Світ |
 |
Із туманних гасел постають обриси китайського бачення майбутнього Азії
The Economist 
|
Світ |
 |
Національна аристократія була стрижнем життя кожного народу. Бо історична доля нації визначається бажанням і здатністю еліти взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї держави
Тетяна Осташко 
|
Історія |
 |
Книжковий ринок в Україні потроху прокидається із зимової сплячки й пропонує читачам дедалі більше новинок.
Ірина Троскот 
|
Культура |
 |
Крим окуповано «чорними чоловічками»! Якщо минулої весни півострів заполонила зелена сарана, то цього року пошесть змінила свій колір.
Лесь Терен 
|
Суспільство |
 |
Люди, які довгий час проживають на території інших областей України, в’їжджаючи в «ДНР-ЛНР», відчувають майже фізичну зміну не тільки ландшафтів із табличками «МІНИ» і зовнішнього вигляду людей, які зустрічають їх із ножами, довгими бородами й автоматами біля кордону «республік». Йдеться вже про принципово іншу реальність, коли ці жителі бачать дійсність, що довкола них, зовсім інакше, ніж решта України.
Станіслав Васін 
|
Суспільство |
 |
Французький філософ Філіпп Рейно влучно назвав прихильників Путіна у Франції (те саме стосується всіх країн Заходу) заручниками «силового поля».
Філіпп де Лара 
|
Авторські колонки |
|