Український тиждень № 15 (387) від 16 квітня, 2015

Передовий загін. Влада відстає від суспільства

Ми остаточно випали з матриці, у якій «кращі сини Вітчизни» несуть передові ідеї «темному народові» задля якісних суспільних перетворень. Вона застаріла, та й не наша, трансплантована звідти, де тепер, як і 150 років тому, «народ-богоносець» залюбки здає охранці поборників більш гуманної і ліберальної політичної моделі. Однак саме по собі ходіння в народ у наших обставинах не втратило актуальності.

Заборона простих істин

Можливо, якби не війна, ухвалення парламентом законів про засудження комунізму поряд із нацизмом чекали б іще довго. Визнати довгу низку узурпаторів від Лєніна до Андропова, Чєрнєнка й Щербицького упирями, а їхні символи – пентаграму разом із серпом і молотом (пардон, зірка окремо взята залишається поза підозрою) – каїновою печаткою слід було давно за прикладом інших посткомуністичних країн.

Політичне переформатування

Як змінюється ландшафт партій на старті нового виборчого сезону

Шляхи вигнанців

Ігнорування проблем внутрішніх переселенців, зокрема повернення окупованих територій, може спричинити сплеск радикалізму в країні

Готуючись до…

Важко сказати, до чого зараз ми готуємося більше: до Мінська-3 чи до місцевих виборів у ОРДІЛО (окуповані райони Донецької і Луганської областей. – Ред.) за українським законодавством. Та й узагалі: чи готуємося? Чи просто чекаємо, як воно піде, те кремлівське божевілля, стежимо за виразом обличчя сучасного Гітлера, виконуємо поради «старших товаришів» із Європи або США...

Відчуйте Донбас

Напередодні Великодня гла­­ва Адміністрації президен­­та України в інтерв’ю на запитання, чи готові Ігор Коломойський, Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ перестати бути олігархами й залишитися великими підприємцями, зауважив: Коломойський і Ахметов кажуть, що готові, а з Фірташем він не розмовляв. Отже, Борис Ложкін має обіцянку принаймні двох українських олігархів стати зразковими бізнесменами й не втручатися в державні справи. Деолігархізація в дії?

Програна ставка Ахметова

Рінат Ахметов, один із найвпливовіших українських олігархів, сьогодні втрачає колишні позиції. Ставка на Януковича, що очманів від влади та припустився фатальних помилок, для Ахметова виявилася в кінцевому підсумку програшною. А спро­­ба поставити на сепаратистів, до якої він вдався одразу після втечі Віктора Федоровича з України, призвела до ще більших втрат. Проте це зовсім не означає, що могутній донецький бізнесмен зламаний і переможений. Ахметов не здається і готується відстоювати свої інтереси. Як і в 2004 році, донецький клан розраховує на реванш.

Цар плебсу

Буквально до останнього року прізвище Ахметов викликало священний трепет у серцях якщо не всіх українців, то мешканців Донбасу напевно. «Хазяїн Донбасу», «Рінат» – це звучало загрозливо для конкурентів і заклично для плебсу. Простий народ якщо не любив Ріната Леонідовича, то принаймні поважав, як прибиральник поважає «біг боса», у якого кабінет на останньому поверсі. Ахметов зберіг цей статус «царя плебсу» й до сьогодні.

У безпечну гавань

У той час як Ахметов утрачає прибутки на окупованому Донбасі, його активи за кордоном почуваються значно краще

Ефективне управління міфом

Як виник і згас один із найвідоміших менеджерів Ахметова

Монолог комбрига

Командир 92-ї окремої механізованої бригади полковник Віктор Ніколюк розповів Тижню про приготування до нової війни, зачистки в стані ворога й про те, чому треба менше ляпати язиком.

Функціонери МОН пообіцяли, але не виконали

Розвиток національної спільноти великою мірою детермінований станом освіти та науки. Завдяки освітньому процесу й науковим здобуткам формується інтелектуальний потенціал нації, зростає економічний прогрес, посилюються обороноздатність і конкурентоспроможність держави. Наука, а особливо освіта, не лише здійснює вплив на соціум, а й виконує його запити. На сьогодні одним із пріо­ритетів для держави є проведення системних і якісних реформ у цій галузі з тим, щоб посісти гідне місце у світовій спільноті.

У пошуках загубленої дружби

Україна має на Заході не так багато союзників, як усі ми сподівалися півтора року тому. Зокрема, у Франції впливових політиків та інтелектуалів, які системно засуджували б московську агресію або наполягали б на посиленні санкцій проти Кремля, можна перелічити на пальцях двох рук. Не більше. Але вони є.

Тяжкі часи

Із Москви греки повертаються з порожніми руками

Коли злякається Європа?

Політичні конфлікти, особливо між білими людьми, не мають воєнного вирішення. Такою була догма політістеблішменту Європи від часів завершення холодної війни й аж до початку цього року.

За що виступає Гілларі?

Найзнайоміша кандидатка залишається на диво загадковою

Куди ведуть усі Шовкові шляхи

Із туманних гасел постають обриси китайського бачення майбутнього Азії

Найстарша гетьманівна Скоропадська

Національна аристократія була стрижнем життя кожного народу. Бо історична доля нації визначається бажанням і здатністю еліти взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї держави

Читати, жити й перемагати

Книжковий ринок в Україні потроху прокидається із зимової сплячки й пропонує читачам дедалі більше новинок.

Нашестя «чорних чоловічків»

Крим окуповано «чорними чоловічками»! Якщо минулої весни півострів заполонила зелена сарана, то цього року пошесть змінила свій колір.

«Голос Донбасу»: п’ять тисяч «почутих» жертв

Люди, які довгий час проживають на території інших областей України, в’їжд­жаючи в «ДНР-ЛНР», відчувають майже фізичну зміну не тільки ландшафтів із табличками «МІНИ» і зовнішнього вигляду людей, які зустрічають їх із ножами, довгими бородами й автоматами біля кордону «республік». Йдеться вже про принципово іншу реальність, коли ці жителі бачать дійсність, що довкола них, зовсім інакше, ніж решта України.

Кремлівське силове поле і як із ним боротися

Французький філософ Філіпп Рейно влучно назвав прихильників Путіна у Франції (те саме стосується всіх країн Заходу) заручниками «силового поля».