Історія

  ▪   Ольга Ковалевська

Гетьманші

ПОРТРЕТ НЕВІДОМОЇ. (Марія-Магдалина Мазепа)
Портрети найвідоміших жінок козацької доби знайшли прихисток за межами України
Матеріал друкованого видання
№ 52 (165)
від 24 грудня, 2010

Працюючи у фондах Національного музею у Варшаві, натрапила на кілька цікавих малюнків роботи художниці Марії Стецької, яка відтворювала портрети жінок в українському бароковому одязі в середині XIX ст. Один із портретів одразу привернув увагу, бо це була копія відомого на той час зображення, яке вважали портретом Марії Магдалини Мазепиної, матері гетьмана Івана Мазепи (мал. ліворуч). Коли вчиталася в підписи під іншими малюнками, була здивована ще більше, бо виявилося, що це копії портретів дружини гетьмана Івана Виговського та фастівського полковника Семена Палія.

Дружина-шляхтянка

Як відомо, певна кількість портретів представників відомих магнатських, шляхетських і козацько-старшинських родин, які колись проживали на теренах Правобережної та Лівобережної України, нині знаходиться в кількох національних і державних музеях України. Збереженню цих зображень не в останню чергу сприяло існування свого часу родинних портретних галерей, серед яких найбільш знаними є галереї князів Вишневецьких, Жевуських, Потоцьких-Садовських, Мокосіїв-Денисок, Галаганів-Дараганів, Сулим, Репніних. На жаль, жіночі портрети в цих збірках представлені значно менше порівняно з чоловічими.

Пізніше вдячні нащадки створювали родинні галереї, де намагалися зібрати портрети усіх гідних представників роду. Натомість жінки мали значно менше можливостей увійти в історію. Найчастіше їхні зображення в родинних галереях з’являлися у зв’язку з досягненнями їхніх чоловіків. Наприклад, у галереї королівської гілки роду Вишневецьких є портрет Гризельди Вишневецької (поч. 1670-х років), дружини князя Яреми Вишневецького й матері польського короля Михала Корибута Вишневецького (з 1669 року). Портрети Людвіки Елеонори Жевуської (І пол. XVII ст.) і Анни Жевуської (1760-ті роки) написано для родинної галереї завдяки тому, що перша була матір’ю Вацлава Жевуського, власника замку в Підгірцях і засновника родинної колекції творів мистецтва, а друга – його дружиною. Те саме стосується й зображення Єви Потоцької (сер. XVIII ст.), дружини Іоахима Потоцького, генерал-лейтенанта Кам’янця-Подільського, власника великого маєтку в Чорткові на Поділлі, засновника галереї Потоцьких – Садовських.

Життя образу «після смерті»

Є кілька жіночих портретів, які мають загадкове походження, бо написані вони після смерті тих, хто був на них зображений. Це змушує мистецтвознавців припускати, що то не оригінали, які мали б датуватися XVII ст., а копії, створені в середині – наприкінці XVIII ст. До них належать портрети невідомої жінки (котрий часто подають як портрет Марії Магдалини Мазепиної), Феодосії Палій, дружини фастівського полковника Семена Палія, та Олени Богданівни Виговської з роду новогрудського каштеляна Богдана Стеткевича, другої дружини гетьмана Івана Виговського.

Ці три роботи мають багато спільного. Вони написані на полотні, майже однакові за розміром. Усі картини вважаються копіями XVIII ст. з оригіналів XVII ст., окрім портрета невідомої жінки. Вони також пов’язані спільним походженням: були знайдені 1857 року в містечку Сосниця, що на Чернігівщині, з часом потрапили до рук колекціонера Адама Воланського, який 1918-го передав їх до Національного музею в Кракові, де зберігаються й донині.

Цікаво, що від часу відкриття портретів Мар’яном Гошковським до моменту передачі музею їхня доля тісно була пов’язана з Волинню. Річ у тім, що з невідомих причин більша частина колекції Гошковського була втрачена в Гродку на Поділлі в Костянтина Володковича. Решта картин потрапила до рук Станіслава Крижановського, і від нього близько 1868 року колекція портретів перейшла до графа Генрика Стецького. Разом із власною колекцією граф переховував згадані полотна у своєму родовому маєтку в Романові, де ними й зацікавилася Марія Стецька (1832−1888).

Художниця-аматорка виконала малюнки олівцем і крейдою на папері із портретів невідомої жінки (Марії Магдалени Мазепиної), Феодосії Палій, Олени Виговської, які нині зберігаються в фондах Національного музею у Варшаві. Усі малюнки належним чином відтворюють композиції олійних портретів, орнаменти одягу жінок, вираз їхніх облич, внутрішній інтер’єр приміщень.

Родовід портрета

Як свідчать написи під зображеннями, Марія Стецька не дуже добре розумілася на тому, чиї портрети копіювала. Так, портрет невідомої, або, як ми його називаємо, портрет Марії Магдалини Мазепиної, матері гетьмана, перетворився в неї на зображення його дружини та ще й на ім’я Анастасія. А дружина гетьмана Івана Виговського Олена чомусь стала Єлизаветою (Ельжбетою). Описи олійних портретів із колекції Стецького, які перемальовувала Марія, не містять жодних згадок про наявність під ними будь-яких підписів, тому, вочевидь, художниця-аматорка скористалася відомостями, наданими їй братом. Цілком можливо, що історичні подробиці не мали для неї великого значення, а згадані портрети вона обрала для копіювання саме під впливом уподобань власника збірки Генрика Стецького.

Портрети, які перемальовувала Марія Стецька, нині перебувають у різному стані збереженості. У найгіршому – портрет Феодосії Палій із сином. Наявність олівцевої копії цього зображення дозволяє краще розгледіти обличчя, деталі інтер’єру кімнати, де вони стоять, а також дає можливість її використання реставраторами для відтворення зображень на картинах XVIII ст.

Натомість питання про те, як з’явилися портрети XVII ст., де вони зберігалися, хто їх написав, причини втрати оригіналів та виконання з них копій у XVIII cт., поки що залишаються без відповіді. Так само неперевіреними є факти щодо віднайдення Мар’яном Гошковським олійних копій XVIII ст. саме в Сосниці, де 1857 року не було навіть належних приміщень для зберігання. Єдине припущення щодо першого місця знаходження портретів може стосуватися трьох церков, які колись там існували: дерев’яна Вознесенська церква (1657−1659), Троїцький собор (1702) і кам’яна Воскресенська церква (1756), але до сьогодні жодна з них не збереглася.

Не можна остаточно зрікатися й волинської версії походження самих оригіналів портретів – із села Коритного поблизу Берестечка на Волині, а не з Лівобережжя, про що свідчить кілька моментів. По-перше, біографії Феодосії Палій та Олени Виговської підтверджують їхній зв’язок із Правобережжям. Якщо припустити, що на портреті невідомої жінки зображена Марія Магдалина Мазепа, то сумніву він не піддається. Якщо ж ні, то свідченням її зв’язку з Правобережжям є зображення на портреті милятинського розп’яття (усі три села з назвою Милятин, що є на мапі України, розташовані в західній її частині). Це означає, що портретована справді була пов’язана з Правобережжям (особливо з Галичиною та Волинню). По-друге, полотно належало пензлю місцевого майстра, якому було відомо про чудодійну силу милятинського розп’яття. По-третє, Марія Стецька могла копіювати оригінали портретів із колекції її брата, а не їхні копії XVIII ст., як припускають мистецтвознавці.

Єдиною ознакою того, що оригінали портретів мають лівобережне походження, залишається одяг зображених жінок. З одного боку, ми бачимо типово пізньобарокове вбрання представниць козацько-старшинської верстви, а з іншого – його вирізняють головні убори, які можуть мати чітко локалізоване географічне походження, але це питання ще потребує додаткового дослідження.

ОЛЕНА ВИГОВСЬКА. Друга дружина гетьмана Івана Виговського. Копія з XVIII cт.

ПАЛІЇХА. Дружина Семена Палія нерідко заміняла полковника у справах

ПОРТРЕТ НЕВІДОМОЇ. (Марія-Магдалина Мазепа). Копія Марії Стецької ХІХ ст.