Економіка

  ▪   Любомир Шавалюк

Привид дефолту. Куди падає українська економіка

Міжнародні рейтингові агенції знову заговорили про погіршення платоспроможності віт­чизняного уряду, тож знову пожвавилися розмови про суверенний дефолт України.
Матеріал друкованого видання
№ 30 (298)
від 25 липня, 2013

У новому звіті Fitch підтверджено її рейтинг на рівні «В» і знижено прогноз зі «стабільного» до «негативного». А Standard & Poor’s, оновивши прогнози щодо ймовірності дефолту впродовж наступних п’яти років, поставили нашу державу на сьоме місце в переліку ризикових. Підстави для таких прогнозів є.

Хоча в ухваленому нашвидкуруч бюджеті-2013 уряд і заклав зниження доходів до зведеного кошторису на 10 млрд грн порівняно із планом на минулий рік, скидається на те, що й ця менша сума йому не під силу (див. Урядове безгрошів’я). Вже у ІІ доходи не дотягували навіть до провального 2012-го: у квітні надходження до зведеного бюджету були на 1,3 млрд грн нижчими, ніж рік тому, а у травні – вже на 2,6 млрд грн. Зрозуміло, що коли економіка падає, а уряд свято вірить у її зростання на 3–4%, то жоден податковий тиск не допоможе виконати бюджет за доходами. Він може хіба що спровокувати загострення проблеми – дальше скорочення підприємствами виробництва через недоцільність працювати у збиток і, як наслідок, іще більше падіння доходів скарбниці через звуження податкової бази. Така урядова політика є одним із ключових факторів високої імовірності дефолту.

Ситуація з видатками зведеного бюджету прямо протилежна. Уряд здійснює виплати із запасом (див. Бенкет під час чуми): за п’ять місяців цього року річний план видатків виконано на 37,8% проти 32,7% за аналогічний період минулого і 33,6% – 2011-го. Теорія каже, що м’яка фіскальна політика (суттєве перевищення видатків бюджету над доходами) є дуже ефективною для стимулювання економічного зростання при фіксованому обмінному курсі (можливо, на цьому ґрунтуються дії влади). Але така урядова щедрість на тлі стратегічних проблем із державним боргом є нерозважливою і пог­либ­лює зневіру потенційних інвесторів у зобов’язання Кабміну.

Читайте також: Латання прірв. Держбюджет рятуватимуть від катастрофи силами неолігархічного бізнесу

З огляду на динаміку доходів скарбниці та п’ятимісячних видатків, дефіцит за перше півріччя становитиме близько 2% річного ВВП, тоді як у бюджеті закладено трохи більше ніж 3% на весь рік. Оскільки у другому півріччі дефіцит сезонно зростає, за результатами року уряд може вийти на його фактичний показник 5% ВВП й більше. Навіть якщо його вдасться профінансувати, це серйозний чинник нестабільності, який матиме негативний вплив на кредитні рейтинги та ймовірність дефолту.

Але й фінансування дефіциту також під запитанням. Більшість аналітиків вважає, що рівень державного та гарантованого державою боргу відносно ВВП (31,4% та 7,5% відповідно) є далеким від критичного; тож можливість позичати уряд матиме. Однак із таким низьким рівнем боргу Україна має витрати на його обслуговування на рівні держав, де цей показник критичний або близький до такого (див. Фактор нестабільності). Якщо враховувати ще й рекордні обсяги виплат тіла боргу, то обсяг сум, необхідних для уникнення дефолту, справді вражає. До того ж країни, в яких рівень відсоткових виплат за держборгом недалекий від українського, мають суттєву перевагу – гнучкість курсу своєї валюти (чи прихильність ЄЦБ у випадку членів єврозони), а це дає змогу постійно користуватися значною підтримкою на внутрішньому фінансовому ринку. В українського уряду такого захисту немає.

Читайте також: Економіка à-la russe тримає Україну в бідності

Тож уряду Азарова/Арбузова, може, і вдасться уникнути дефолту, але фінансова осінь в Україні обіцяє бути спекотною.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.