Економіка

  ▪   Олександр Сугоняко
  ▪   президент Асоціації українських банків

Імітація великого бізнесу

Високі депозитні ставки за нульової інфляції, дорогі кредити, недофінансування банками виробничої сфери, залучення їхніх коштів для вирішення бюджетних проблем уряду – наслідки згубної економічної політики влади
Матеріал друкованого видання
№ 24 (292)
від 20 червня, 2013

Так само як фізичні параметри плавця залежать від параметрів води, у якій він пливе, як-от температура, наявність хімічних домішок, наявність і розмір хвиль, на стан банківської галузі впливає економічне середовище, у якому працюють фінустанови.

Почнемо з узагальнювального показника – ВВП. Україна не досягла за 2010–2012 роки його докризового рівня. Недобирає більш як 5%. Впродовж трьох останніх кварталів економіка падає і перебуває в рецесії. Прогнози експертів та міжнародних фінансових організацій, рейтингових агенцій на 2013-й несприятливі. Негативні тенденції спостерігаються в переробній промисловості, будівництві, транспорті, металургійній, хімічній та інших галузях. Такий стан економіки негативно позначається на державному бюджеті. Його дефіцит без урахування дефіциту НАК «Наф­­тогаз України» в 2012-му зріс більш як удвічі – до 53,5 млрд грн порівняно з попереднім роком. За чотири місяці 2013-го він уже сягнув 16,2 млрд грн, тоді як торік за цей період становив лише 4,5 млрд грн. При цьому доходи держбюджету, наприклад, у квітні поточного року були нижчі, ніж у квітні 2012-го.

Внаслідок економічних і суто галузевих чинників у банківській системі накопичилися небезпечні явища

Фундаментальні проблеми вітчизняної економіки виявляються в її платіжному балансі. Від’ємне сальдо рахунку поточних операцій протягом 2010–2012-го зросло з $3 млрд до $14,8 млрд. Для порівняння: у кризовому 2008 році воно дорівнювало $12,8 млрд. За параметрами цей показник близький до сальдо торговельного балансу. Від’ємне сальдо $14,8 млрд означає, що Україна придбала товарів і послуг на зазначену суму більше, ніж продала. Якщо це так, то за рахунок чого купувався імпорт? Влада брала кошти із золотовалютних резервів (ЗВР) і позичала, нарощуючи державний борг. Протягом 2011–2012 років чистий продаж Нацбанком валюти із ЗВР сягнув $11,2 млрд. У кризовий 2009-й він становив $10,4 млрд. То чим криза відрізняється від «покращення»? До того ж обсяг ЗВР 2009-го також був більший. Інше джерело валюти – накопичення держборгу. З 2010-го по 2012-й він зріс майже на $25 млрд і ще на $4,7 млрд – за чотири місяці поточного року. Якщо 2009-го на кожного українця припадало приблизно 7 тис. грн державного боргу, то тепер – понад 12 тис. грн. Ці кошти рано чи пізно заберуть у громадян через інфляцію та девальвацію.

Утримання стабільного курсу й низької інфляції  – стратегічна ціль влади протягом останніх трьох років – негативно позначилося і на економіці, і на банках. Такі політичні цілі досягалися через утиск ліквідності в 2011 та 2012 роках. Це схоже на зменшення води в басейні до півметра, через що нормально плисти неможливо. Створення дефіциту гривні, недодавання її в економіку й штучне подорожчання заморозили виробництво, знизили ВВП, збільшили боргове навантаження на банки.  Стабільність гривні була збережена непомірно високою ціною: гальмуванням економіки, збільшенням держборгу в 1,75 раза з 2010-го, чистим розпродажем ЗВР у сумі $11,2 млрд за два останні роки. Усі ці негативні економічні тренди шкодять банківській галузі. Через штучні проблеми з лік­­відністю протягом 2011–2012-го суттєво збільшилася вартість банківських зобов’язань. Якщо приріст відсоткових доходів за січень – квітень поточного року порівняно з тим самим періодом минулого становив 8,3%, то відсоткових витрат у банків – 21,9%. За весь 2012-й приріст відсоткових доходів – 3,7%, а витрат – 14,6%. Така тенденція була закладена в останньому кварталі 2011-го.

Реальна депозитна ставка (як різниця між розміром відсоткової ставки і рівнем інфляції) за три роки підвищилася біль­­ше ніж усемеро – з нормальних 2,4% 2009-го до майже 17% 2012-го. Це свідчить про розмір штучно створеного дефіциту гривні, зростання депозитних ризиків та гальмування кредитування виробництва через високі кредитні ставки. За чотири місяці 2013-го приріст депозитної бази становив майже 43 млрд грн. Депозити домогосподарств збільшилися за цей період на 8%. У виробничі галузі, де створюється додана вартість, банки спрямували менш як 30% цих залучених коштів, натомість більше ніж 52% пішли на кредитування бюджетних проблем уряду. Ці суми він скеровує не у виробництво, а на соціальні видатки. А де влада братиме гро­ші, щоб повернути їх фінустановам за нинішнього стану економіки і бюджету? Про це мають пам’я­тати українські банкіри, розміщуючи кошти вкладників у дефолтні зобо­в’язання Кабміну. Вони повинні зважати на сумний досвід кіпрських банків, що вкладали гроші своїх клієнтів в облігації грецького уряду.

Читайте також: Тактика без стратегії. Влада ініціює ще одне безглузде економічне обмеження

Щонайменше 70% ресурсів фінустанов мали б надходити в економіку. Але цього не відбувається через величезні ризики. За показником економічного ризику (економічна стабільність, економічні дисбаланси, кредитний ризик в економіці) вітчизняна банківська галузь має найгіршу оцінку – 10. За показником галузевого ризику – 7. За класифікацією BICRA рейтингової агенції Standard&Poor’s сукуп­­на оцінка банківської системи України – 9. Це одна з найгірших оцінок з-поміж усіх держав, що виникли на терені колишнього СРСР. Позаду нас лише Білорусь із 10 балами.

За чотири останні місяці банки залучили більше депозитів, ніж надали кредитів нефінансовим корпораціям за 16 місяців. З одного боку, захмарні відсотки на кредити, а з іншого – дуже високі ризики кредитування економіки загальмували виконання основної функції банківської системи – спрямування залучених вільних коштів населення в економіку. За таких умов фінустановам, щоб залишатися на плаву, потрібно суттєво зменшувати свої витрати: звільняти працівників, скорочувати мере­­жу відділень. Що вони переваж­­но й роблять. Показаний галуззю прибуток за чотири місяці поточного року в сумі 2,3 млрд грн здебільшого сформований за рахунок зниження витрат, а саме зменшення відрахувань у резерви під активні операції (2,4 млрд грн), а не завдяки випереджальному зростанню доходів від кредитування. Водночас дочірні фінустанови із західним капіталом узагалі йдуть з українського ринку, бо не бачать економічної перспективи свого перебування в країні.

Читайте також: "Бідні" олігархи імітують бізнес і наживаються на держбюджеті

Внаслідок економічних і суто галузевих чинників у банківській системі накопичилися небезпечні явища. Частка проблемних кредитів галузі, за даними S&P, становить 20%, а за оцінками Moody’s – узагалі 35%. На банківську галузь тисне ризик девальвації гривні. Різниця між валютними зобов’язаннями фінустанов та їхніми валютними активами – понад 6 млрд грн. За девальвації банки матимуть прямі збитки, пропорційні її глибині та розміру сальдо між валютними пасивами й активами. Інтенсивне залучення вільних коштів населення і підприємств при величезних реальних депозитних ставках та спрямування їх на непродуктивне споживання урядом (ОВДП) або на споживче кредитування населення чи кредитування імпорту призводять до поглиблення кризових явищ в українській економіці, що створює ризики обслуговування банківською галуззю їхніх зобов’язань.

У такій кризовій ситуації в економіці, промисловості, банківській та інших галузях відродження нормальної діяльності фінустанов можливе за обов’я­зкової умови, як-от кардинальна зміни економічної політики, її спрямуванні на забезпечення максимальної зайнятості населення, зростання економіки за базової ролі банківської системи в грошово-кредитному сприянні.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.