Економіка

  ▪   Богдан Цюпин
  ▪   Велика Британія

Офшор-лікс. Темні сторони глобальної економіки

Найбільший за всю історію витік інформації про офшорні рахунки компаній виявляють темні сторони глобальної економіки. До оприлюднених списків потрапили й найбагатші українські олігархи
Матеріал друкованого видання
№ 15 (283)
від 11 квітня, 2013

Майже повністю скляний семиповерховий багатоквартирний комплекс у серці Лондона, на вулиці Гайд-парк, 1 схожий на інопланетний корабель, що приземлився посеред історичних переважно цегляних будівель. Як і в голлівудських науково-фантастичних фільмах, простим землянам майже ніколи не вдається бачити чужинців і доводиться докладати неймовірних зусиль, щоб задовольнити цікавість і з’ясувати, що за істоти там живуть.

Серед тих невидимих мешканців називають і найбагатшого українця Ріната Ахметова. Хоча $215,9 млн за дві перероблені в одну квартири заплачено зовсім не з особистих рахунків українського олігарха. Його офіційна компанія System Capital Management раніше визнавала факт придбання нерухомості й називала її частиною інвестиційного портфеля, а британські реєстраційні документи засвідчують, що помешканням володіє Water Property Holdings LTD – офшорна компанія з Британських Віргінських островів. Тут пан Ахметов не відрізняється від більшості інших власників розкішної нерухомості з Гайд-парку, 1.

Станом на січень 2013 року в комплексі продано 76 із 80 квартир (в оригінальному плані було 86). Лише 12 помешкань зареєстровані на фізичних власників. Більшістю розкішних апартаментів володіють офшорні компанії з назвами, які ні про що не говорять.

Розслідування ICIJ дає можливість зазирнути в таємничий офшорний світ, який виявився набагато більшим, аніж підозрювали невтаємничені у справи

Редактор журналістських розслідувань газети The Guardian Девід Лі пояснює, що причин, чому мешканці найдорожчих квартир у світі хочуть залишатися за лаштунками, щонайменше дві. Одна дуже проста: купуючи нерухомість через офшорні компанії, іноземці уникають низки британських податків, хоча для покупців із такими кишенями витрата круглої суми на потрібну справу не мала би бути проблемою. Значно вагомішою є друга причина: бажання такої категорії покупців тримати свої справи у цілковитій таємниці.

Куди поділася Сара Петре-Меарс?

Базований у Вашингтоні Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (ICIJ) дає можливість зазирнути в таємничий офшорний світ, який виявився набагато більшим, аніж підозрювали невтаємничені у справи. Колишній головний економіст консалтингової компанії McKinsey Джеймс Генрі вважає, що в офшорах тепер заховані близько $32 трлн, що перевищує ВВП США та Японії разом узятих.

Цього місяця ICIJ оприлюднив чергову порцію опрацьованих даних із назвами тисяч компаній і сотнями людей, які ховають свої фінанси в офшорах. На одному з найпомітніших місць у тих списках – ім’я українського олігарха Дмитра Фірташа, власника компанії Group DF Limited, що зареєстрована на Британських Віргінських островах і має активи в енергетиці, хімічній промисловості та нерухомості.

Згодом можуть виплисти на поверхню й нові українські імена, пов’язані з офшорною діяльністю, бо наразі в результаті понад річної роботи більш ніж восьми десятків журналістів та інших фахівців консорціуму опрацьовано лише 20% даних із 260 Гб інформації, отриманої з анонімного джерела.

У світових "податкових гаванях" сьогодні заховано близько $32 трлн, що перевищує ВВП США та Японії разом узятих

Девід Лі та інші представники ICIJ наголошують, що сам факт причетності людини до офшорної компанії чи володіння рахунками в зонах із вигідним режимом оподаткування «не є ознакою чогось поганого». У більшості випадків усе відбувається в межах закону. Та основне правило ведення справ в офшорах і принада для певної категорії клієнтів – це секретність. Головне запитання до людей, які користуються податковими гаванями, полягає в тому, навіщо вони це роблять? Від кого і чому приховують свої активи?

Розслідування ICIJ виявило, що одну з великих груп клієнтів, яким до вподоби таємничість офшорів, становлять греки. Представники збанкрутілої країни, яка нещодавно на колінах благала грошей у партнерів по ЄС, володіють щонайменше 107 компаніями на Британських Віргінських островах, стверджують журналісти корпорації. Після звірки цих даних із тим, що вже зареєстровано податковими органами в Афінах, задекларованими виявилися лише чотири.

В оприлюдненому довгому сімейному списку користувачів офшорними компаніями є імена членів азербайджанської президентської родини Алієвих: Ільхам Алієв та його дружина Мехрібан були директорами компанії Rosamund International Ltd (2003), зареєстрованої на Британських Віргінських островах (БВО); Арзу Алієва (донька) – директором і власником акцій Arbor Ivestments (2008) із БВО; Лейла Алієва (інша донька) – директором і власником акцій LaBelltza Holdings Ltd. (2008) та Harvard Management Ltd. (2008).

Почесні місця поміж власників офшорних компаній посідають також новий прем’єр-міністр Грузії мільярдер Бідзіна Іванішвілі, дружина колишнього першого віце-прем’єра Росії Іґоря Шувалова Ольґа, заступник голови керівної ради Газпрому і близький соратник президента Путіна Валєрій Ґолубєв та ін.

Окремою, але масштабною та ще сумнівнішою галуззю офшорної індустрії є реєстрація фірм-прокладок і торгівля іменами номінальних директорів компаній. Розслідування газети The Guardian виявило, що 38-річна Сара Петре-Меарс стала керівником глобальної мережі в понад 1,2 тис. фірм. Головний її обов’язок – підписувати їхні офіційні документи зі своєї далекої острівної резиденції в Карибському морі. Ховаючись під її ім’ям, будь-який бізнес легально може робити хто завгодно, навіть особи зі злочинним минулим, яким заборонена фінансова діяльність. Фірми-прокладки з віртуальними офісами й номінальними директорами відіграли свою роль і в Україні, зокрема в багатомільйонних сумнівних оборудках із придбання так званих вишок Бойка.

Це тільки початок

Уряди за своїм призначенням мали б усіляко протидіяти темним схемам у бізнесі та боротися з лазівками, які дають змогу уникати податків. І деякі саме це й намагаються робити. Німецький міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле після оприлюднення останніх викривальних матеріалів ICIJ заявив, що «задоволений появою цього звіту, який посилить тиск» на уряди, щоб вони боролися з ухилянням від сплати податків. І водночас визнав, що така робота «безкінечно важка».

У ЗМІ потрапили понад 2,5 млн файлів, які стосуються більше ніж 120 тис. компаній, зареєстрованих в офшорній зоні та представників понад 170 країн світу і зачіпають фінансові махінації що здійснювалися протягом останніх 30 років 

Торік ФРН підписала угоду зі Швейцарією, що гарантувала можливість повернення до її скарбниці податків, від сплати яких німецькі громадяни ухиляються, користуючись рахунками у швейцарських банках. Берлін сподівається, що 2013 року отримає з них близько €10 млрд. Швейцарські банкіри були змушені погодитися на те, щоб самостійно вираховувати їх із «загашників» німецьких громадян і переказувати в Німеччину. При цьому уряд Анґели Меркель пообіцяв щось на зразок амністії тим німцям, які сплатять одноразовий податок у розмірі від 21% до 41% із раніше незадекларованих рахунків.

Швейцарія в останні роки була змушена зробити свої банківські правила жорсткішими, щоб уникнути звинувачень у тому, що її фінустанови наживаються на ухилянні іноземців від сплати податків у своїх рідних країнах. У 2011-му під тиском американського уряду Берн був змушений погодитися на передачу податковим органам США даних про незадекларовані рахунки їхніх громадян (загалом близько 4450). У міждержавній суперечці один із найбільших швейцарських банків UBS був змушений сплатити американській скарбниці $780 млн штрафу.

Але цей штраф – дрібниця порівняно з ударом по репутації гарантованої секретності особистої інформації клієнтів у швейцарських банках. Нині ж дані, оприлюднені Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань, засвідчують, що масштаби ухиляння від сплати податків в офшорних зонах Великої Британії можуть бути більшими, ніж у Швейцарії.

Виконавчий директор ICIJ Джерард Райл у нещодавньому інтерв’ю висловив припущення, що «…Британія та США не хочуть закривати офшори, бо через них на Туманний Альбіон надходить чимало грошей. Більшість тих зон – колишні британські колонії. Отже, всі ті гроші потрапляють у лондонське Сіті, адже вони не залишаються на Віргінських островах чи в Сінгапурі».

Критики офшорних мереж на зразок Британських Віргінських островів, де підприємці, політики та особи із сумнівною репутацією і нерозголошеними видами бізнесу ховають свої справи, вказують на те, що справжня боротьба з цим явищем може бути успішною тільки тоді, коли її починати з Лондона.

Нова плутократія

Христя Фріланд – впливова канадсько-американська журналістка з українським корінням, презентуючи свою нову книжку «Plutocrats. The Rise of the New Global Super Rich» («Плутократи. Постання нових глобальних супербагатіїв»), розповідала нещодавно в Лондоні, що чимало олігархів щиро вважають себе несправедливо обділеними. Вони скаржаться, що надто багато людей їм заздрять і не цінують того внеску, який фінансово успішні люди роблять у суспільство. Пані Фріланд, щоправда, наголошує, що є різниця між тими, хто розбагатів, «винайшовши iPhone», і тими, хто «побудував бізнес, переконавши уряд своєї держави передати їм під контроль четвертину національних обсягів експорту нафти».

Офшор-лікс вказує, що багато товстосумів поспішають скористатися перевагами глобалізації і тасувати свої гроші таким чином, щоб ховатися від громадян країн, завдяки яким вони стали заможними. Ще жорсткішої оцінки заслуговують навіть не найбагатші підприємці, а політики та посадовці, які разом із членами своїх родин стають казково багатими, фактично не поворухнувши пальцем.

Глобальна система, у якій спритні, а часом нечисті на руку ділки можуть ховати свої гроші, завжди викликатиме підозру, а уряди перебуватимуть під тиском вимог закривати ті лазівки. 

Наразі ж споруда на Гайд-парк, 1 залишається стояти в серці Лондона як інопланетний корабель або радше як шматок далеких Британських Віргінських островів. Мешканці апартаментів, вочевидь, змушені вгамовувати свої переживання думкою про те, що скло у вікнах броньоване, що будівля має найкращих охоронців, усю пошту перед доставкою просвічують у рентгенівських апаратах, а низка квартир обладнані камерами, у яких мешканцям можна переховуватися на випадок нападу.

Той чужорідний шматок став можливим завдяки не лише нафтодоларам з арабських країн (найрозкішнішими апартаментами на трьох поверхах володіє шейх Катару Хамад Бін Ясім аль-Тані), а й значною мірою грошам, отриманим від перерозподілу багатств пострадянських держав. І з України також.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.