Економіка

  ▪   Дмитро Александров
  ▪   Рига

За індивідуальну «євроінтеграцію» українці та росіяни платять по €120 тис.

delfi.lv
Щопонеділка ранковим рейсом колишній москвич Андрій* вилітає на роботу з Риги до Москви. У п’ятницю він повертається додому у свою нову ризьку квартиру, де його чекає сім’я – дружина і двоє маленьких дітей.

Микола* поки що не перебрався з Донецька до Європи, але будинок у невеликому містечку під Ригою вже купив. Щоправда, не вгадав із ціною – $100 тис. не вистачило для отримання посвідки на проживання. Тепер доводиться будувати гараж та облагороджувати територію, щоб підвищити вартість оцінки майна. Утім, у Латвії Микола затримуватися не збирається: це лише проміжний пункт на шляху до мрії – квартири в Ніцці.

І Андрій, і Микола перебралися до цієї країни завдяки так званій посвідці на проживання для інвестора – новій схемі, яка дає змогу «стати своїм» у Євросоюзі в обмін на порівняно невеликі інвестиції в економіку Латвії. Для Андрія «невеликі інвестиції» – це €120 тис., викладені за квартиру в новому будинку у Ризі. Для Латвії ж приїзд таких людей означає справді радикальні зміни.

Вікно в Європу для економ-класу

Такі історії стають дедалі типовішими для Латвії, яка півтора десятиріччя фактично тримала східний кордон на замку. Прочинити двері для російських, українських центральноазіатських інвестицій змусила економічна криза. Ринок нерухомості обвалився, і банки разом із великим бізнесом «протиснули» послаблення імміграційного законодавства.

У підсумку два роки тому країна почала торгувати чи не єдиним своїм природним ресурсом – географічним положенням, яке разом із її членством у ЄС виявилося вельми ходовим товаром: за цей час право на проживання в Латвії (і відповідно ЄС) дістали 3,5 тис. осіб, за даними Департаменту громадянства та міграції. Для двохмільйонної Латвії це немало.

Згідно із законом посвідку на проживання в останній терміном на п’ять років може отримати громадянин будь-якої країни світу, готовий виконати одну з трьох умов: покласти в латвійський банк терміном на п’ять років 200 тис. латів (близько €300 тис.), наприклад, на депозит; купити нерухомість (у Ризі та великих містах – на суму понад €145 тис., у малих – більш ніж €73 тис.) або вкласти щонайменше €36 тис. у статутний капітал тамтешнього підприємства. Для 157 громадян України такі умови видалися цілком прийнятними: 10 із них інвестували в підприємства, 60 оформили вклади в банки, а 87 придбали нерухомість. Після того, як спливе 5-річний термін посвідки на проживання її можна продовжити ще на одну "п'ятирічку", після чого можна піднімати питання про отримання громадянства.

«Мені здається, це очевидно. Двокімнатну квартиру в Москві за такі гроші все одно не купити», – пояснює Андрій й одразу ж загинає пальці, перелічуючи вигоди: російськомовне середовище, школа з російською мовою навчання, безпека, екологія, високоякісні продукти… При цьому він навідріз відмовляється від публікації прізвища. «Ви ж розумієте», – потискає плечима.

Інвестори, яких насправді, напевно, було б правильніше назвати представниками середнього класу й не надто великого бізнесу, взагалі не надто балакучі. Однак їхні мотиви очевидні: хтось таким чином вивів із країни капітал, хтось просто прикупив різко здешевілу нерухомість у країні ЄС, а хтось вирішив, що «треба їхати», але поїхав у підсумку зовсім не далеко. «У якомусь сенсі нам вигідні натягнуті відносини між Росією і Латвією. Принаймні хоч якась гарантія таємниці банківських вкладів і безпеки загалом», – усміхається Андрій. А що ж Латвія?

Чужі гроші й власна гордість

Питання відкриття кордонів для будь-якої міграції для Латвії завжди було украй болючим: за 50 років радянської влади сюди приїхали сотні тисяч людей, різко змінивши склад населення. Національне питання розкололо суспільство.Тому навіть  за катастрофічної демографічної ситуації, а з початку 1990-х країна втратила майже третину населення, імміграція лишається одним із основних пострахів для електорату в арсеналі політиків. Тому вихід Латвії на ринок держав, що «приманюють» капітал, виявився дещо несподіваним.

«Інвестиційний поріг для отримання посвідки на проживання в Латвії цілком прийнятний на тлі, наприклад, деяких країн старої Європи. У цьому сенсі зрівнятися з нами може, мабуть, лише Естонія, – не приховує задоволення Руслан Стецюк, віце-президент банку Rietumu, що активно працює з клієнтами в екс-СРСР. – Намагаючись залучити здобувачів європейської «прописки», Латвія передбачила й інші привабливі моменти. Приміром, посвідка на місце проживання тут видається терміном на п’ять років, тоді як в інших популярних серед інвесторів країнах, таких як Естонія і Чехія, – лише на два (в останній необхідно ще пройти співбесіду – face control). Понад те, Латвія є тією поодинокою державою, що не висуває жодних вимог щодо терміну проживання в ній».

«Це принесло в економіку Латвії понад 220 млн латів. МВС не знайшло підтвердження, що видача дозволів створює ризики для національної безпеки. Інакше кажучи, економічна вигода очевидна, ризики безпеки не констатовані», – заявив Тиждень.ua голова Народногосподарської комісії латвійського Сейму В’ячеслав Домбровський.

Дзінтарс Расначс, депутат Сейму від Національного об’єднання, що входить до коаліції, не поділяє оптимізму: росіяни й українці скуповують нерухомість, збагачуючи ріелторів і банки, але не гарантуючи жодної користі економіці країни. Утім, система набирає хід: за рік кількість виданих посвідок на проживання зросла в 2,5 раза, і в Ризі та Юрмалі дедалі частіше чути російську мову без балтійського акценту.

*Імена змінено.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.