Економіка

  ▪   Алла Лазарева ,   Ален Гіймоль

Брюссель проти Газпрому. Єврокомісія має шанс перемогти російську монополію

Путін нервує. Західні експерти вважають, що Європейська комісія має непогані шанси перемогти Газпром у конфлікті щодо його монопольних цін на центральноєвропейських ринках
Матеріал друкованого видання
№ 38 (255)
від 20 вересня, 2012

Спільна енергетична політика, про яку так багато говорили у високих брюссельських кабінетах, потроху починає обростати конкретикою. Скарга Литви на застосування методів нечесної конкуренції Газпромом стала підставою до спеціального розслідування ЄС. За першими підсумками, більшість країн Центральної та Південної Європи, яких безпосередньо стосується розслідування, адже саме вони найбільше залежні від Газпрому, узгоджено підтримали ініціативу. Натомість кілька великих західних держав, таких, як Франція, Італія, Німеччина, поки що загадково мовчать. Від їхньої підтримки, безперечно, також залежать результати розслідуван­ня, а головне – його наслідки. Проте, на думку європейських аналітиків, згідно з досвідом попередніх таких процедур у ЄС, стриманість цих країн не стане визначальним чинником.

Політичні ціни

«Реальна конкуренція в енергетиці буде найкращим аргументом на користь Євросоюзу, – за­явила президент Литви Даля Ґрібаускайте під час зустрічі з європейським комісаром із питань енергетики Ґюнтером Еттінґером. – Коли громадяни країн ЄС почнуть менше платити за газ та світло, вони самі переконаються в ефективності європейського проекту. Але цю справжню конкуренцію ще треба поставити до дії».

Вільнюс не лише скаржиться на Москву до Європейської комісії та робить гострі заяви. Литва активно переформатовує структуру свого енергетичного забезпечення. Будує термінал для скрапленого газу в Клайпеді, узгоджує проект нового газогону до Польщі, закладає нові лінії електричного сполучення зі Шве­­цією, проектує АЕС та всіма цими діями готує вихід з енергетичної мережі колишнього СРСР. «Ми відкрили шахову партію з дуже небезпечним супротивником, – каже Арвідас Секмокас, міністр енергетики Литви. – Почали білими, і наші пішаки впевнено вирушили вперед».

Читайте також: Тест Газпромом. Перемога ЄС у конфлікті з Газпромом може мати серйозні наслідки для розвитку України

«Європейська комісія з питань конкуренції, порівнявши ціни, які платять інші споживачі російського газу, визнала скаргу Литви аргументованою, – сказали Тижню в прес-службі виконавчого органу ЄС у Страсбурзі. – Нині країна купує пальне на 13% дорожче, ніж Естонія, і на 20%, ніж Латвія: €403 за 1 тис. м3, що на €90 більше, ніж Німеччина. Тому Комісія вирішила перевірити, наскільки політичними є ціни Газпрому».

У Вільнюсі натомість не мають сумнівів, що найвищу по Євросоюзу вартість держава платить за завзяття, з яким вона нагодилася втілювати директиву ЄС про розподіл ринків газу та електрики. До 2014-го Литва сподівається цілковито відокремити виробництво енергії від продажу. Того самого року на її території має завершитися будівництво термінала скрапленого газу. На цей час якраз спливе термін нинішньої угоди з Газпромом.

Латвія також бореться за кращі ціни на блакитне паливо із залученням механізмів ЄС. Член Європейської народної партії від цієї країни Крішьяніс Каріньш кілька днів тому провів через Європарламент справді безпрецедентний документ. Посилаючись на звіт Каріньша, законодавчий орган затвердив створення нового механізму інформаційного обміну між членами ЄС стосовно всіх великих енергетичних контрактів, які укладені чи ухвалюватимуться з позаєвропейськими партнерами. Передусім це розхитує монопольні позиції Газпрому.

«Голосування 13 вересня бу­ло складним, – розповів Тижню один із адміністраторів Європарламенту. – Документ пройшов дуже скромною більшістю голосів, переважно за рахунок польської та балтійських делегацій. Загалом країни, яких торкнеться розслідування проти Газпрому, тобто Болгарія, Угорщина, По­льща, Латвія, Литва, Естонія, Чехія та Словаччина, виявляють готовність поборотися за більшу прозорість у системі постачання блакитного палива. Натомість позиція давніх великих партнерів російського газового монополіста, а відтак і РФ, таких як Франція, Німеччина, Італія, ве­ль­­ми неоднозначна».

По суті, новий механізм зо­бов’язує країни ЄС підписувати угоди з Газпромом та йому подібними лише за згодою Європейської комісії. Але дехто з його великих клієнтів звик до привілеїв і вважає, що для нього вигідніше було б і далі домовлятися з Москвою сам на сам. Найкраще охарактеризував ситуацію Каріньш, автор «революційного» звіту: «З усіх великих країн лише Польща цілковито підтримує ідею спільного енергетичного простору ЄС. Цей задум уже давно на часі, але ще не визрів повністю. Колишній соц­табір вбачає в Газпромі зброю узалежнення та впокорення, французи, італійці, німці – інструмент для одержання прибутків».

Юридична складова

Експерти зазначають, що на запровадження нового механізму енергетичної співпраці в ЄС реально піде не один рік, навіть якщо концептуальні засади вже закладено. «Переговори тривають з лютого 2011-го, – пояснює латвійський правник-міжнарод­ник Ріта Серпіня. – Тоді на саміті ЄС було домовлено координувати дії в переговорах із третіми країнами, і насамперед із Росією. Але напрацювати усвідомлення колективного європейського інтересу – дуже непроста справа. Ситий голодного не розуміє не тільки в приказці. Каріньш ледь не рік проводив переговори з різними політичними групами, просуваючи ідею спільного фронту проти Газпрому, але окремі держави чинять опір. Вони не змогли завалити голосування в Європарламенті (щодо узгодження великих енергетичних контрактів. – Ред.), тому, не виключено, саботуватимуть співпрацю на рівні Ради міністрів ЄС».

Побоювання прибалтів щодо холодної пасивності «старої Європи» частково підтверджують відповіді речника французького МЗС Філіппа Лальйо на запитання Тижня, чи підтримує Париж директиву Європарламенту про узгодження з Брюсселем великих позаєвропейських енергетичних контрактів: «Ми підтримуємо запровадження нового механізму спільного інформування в межах ЄС щодо енергетичних угод, підписаних із зовнішніми партнерами. Що­до розслідування проти Газ­прому ми стежимо за його розвитком, але не робитимемо передчасних висновків».

Читайте також: Страшний сон Газпрому. Україна може перетворитися на впливового гравця газового ринку

Чи становить стриманість великих країн ЄС небезпеку для результатів антимонопольного розслідування? «Зовсім ні, – переконаний французький фахівець у галузі альтернативних енергетичних джерел Мішель Памюс. – Комісія з питань конкуренції ЄС зовсім не новачок у таких справах. До неї звертаються держави, підприємства та навіть окремі громадяни. Часом базові звинувачення позову суперечать позиції Комісії. Але розслідування відбуваються, хоч і тривають здебільшого не один рік».

Мабуть, найзнаковішим антимонопольним розслідуванням Євросоюзу була перемога над Microsoft. Імперії Білла Ґейтса тричі присуджували величезні штрафи: 2004 року – €497,5 млн, 2006-го – 280 млн, 2007-го – €899 млн. І потужний американський гігант усе сплатив, хоча й оскаржував щоразу судові рішення в касаційній інстанції. Ще важливіше – в результаті розслідування Європейської комісії Microsoft пішов на поступки. Не цілковиті, звичайно, але все ж...

«Щойно проголошене розслідування проти Газпрому вписується в загальну логіку роботи Комісії з питань конкуренції, – пояснюють у прес-службі Європейського парламенту. – За кілька днів після цього оголошення ЄС розпочав ще одну антимонопольну справу, що обіцяє стати не менш гучною. Йдеться про монопольний експорт панелей для накопичення сонячної енергії з Китаю. Ініціатор – група європейських виробників сонячної енергії Eu ProSun. Імовірний демпінг 60–80% європейських цін». Фахівці прогнозують, що до 2020 року розміщення таких панелей збільшиться в Європі у 50 разів. Ринок сонячної енергії стає не менш важливим, ніж вуглеводної. Піднебесна відверто домагається на ньому монопольних позицій. Європейський союз, схо­­же, починає усвідомлювати небезпеку.

Колись, одразу після Другої світової війни, Євросоюз, що називався тоді Союзом вугілля й сталі, починався саме зі спільного енергетичного проекту. Шість європейських країн вирішили разом керувати рідкісними стратегічними ресурсами. Якщо вважати, що природний газ також має стратегічне значення та помалу вичерпується, спроби відновити енергетичне партнерство набувають символічного сенсу. Тим більше в Римській угоді від 1957 року – першому засадничому документі ЄС – було прописане право на конкуренцію.

З того, як нервує Путін, виголошуючи одну заяву за іншою як реакцію на розслідування ЄС щодо Газпрому, зрозуміло, що РФ не може собі дозволити знехтувати європейським ринком. Хоч би як лякав російський президент переорієнтацією на Китай, газогони до Піднебесної треба ще побудувати. Та і шлях не близький... Газпром – найбільша газова структура світу – тільки 25% свого видобутку продає з вигодою. На Захід. Решта 75% газу споживається за демпінговими цінами на внутрішньому ринку. Тож для Росії втрата європейського споживача матиме катастрофічні наслідки. Вона муситиме домовлятися. Тому й нервує.

Маленькі Литва та Латвія навряд чи самотужки здолали б експансивного гіганта. Але за допомогою неповороткої, але зубастої європейської машини їхні шанси на перемогу підвищуються в кілька разів. Опосередковано ситуація вигідна й нашій державі. Але... «Можна припустити, що якби нинішній режим не протринькав довіру Брюсселя й Україна мала в активі Угоду про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі, то з урахуванням того, що ми вже є членом Енергетичного співтовариства, Київ міг би сподіватися на урахування його інтересів Європейською комісією, – зазначає у коментарі Тижню директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. – Варто згадати, що Європарламент торік рекомендував Комісії посприяти Україні в її газових переговорах із РФ. Також і Єврокомісія у своєму базовому документі від 7 вересня 2011-го щодо партнерства з країнами, що мають важливе значення для енергетичної безпеки ЄС та не є його членами, пропонувала ініціювати тристоронній формат переговорів ЄС–Україна–Росія. Київ цим не скористався. Тому за нинішніх реалій відносин із Брюсселем надії на те, що там хтось перейматиметься проблематикою дискримінації України в газових відносинах із РФ, як на мене, марні. У Києві, як і раніше, сподіваються знайти якусь «схему», готуються до «дерибану» видобувних активів Наф­тогазу... Так чинний контракт не переглянути».

Утім, розслідування проти Газпрому, за припущеннями фахівців, триватиме щонайменше два роки. Для історії це крапля в морі. А для організації «європейського енергетичного НАТО», про яке, на уламках Берлінської стіни, колись мріяв Лех Валенса, може статися, цього буде достатньо.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.